Відмінності між версіями «Історія Росії»

[[1894]] року імператорський престол посів [[Микола II]] ([[1894]]—[[1917]])&nbsp;— останній представник династії Романових. Його уряд продовжував політику зміцнення самодержавства<ref name="Самодержавство"/>. На початку XX століття Росія все ще залишалася переважно традиційною, аграрною, селянською країною. 1901—1903 року соціальна стабільність в державі порушилась внаслідок [[Економічна криза|економічної кризи]], активізувався робітничий рух, поширилися селянські заворушення. Поступово провідні позиції здобула радикально-політична течія, що ставила своїм завданням революційне захоплення влади і створення соціалістичного суспільства з допомогою державних важелів. Теоретиком російського пролетарського руху виступив [[Ленін Володимир Ілліч|Володимир Ульянов-Ленін]] (1870—1924). За його ініціативою [[1898]] року була створена нелегальна [[Російська соціал-демократична робітнича партія]] (РСДРП). На її другому з'їзді 1903 року відбувся розкол на фракцію прихильників радикальних заходів ([[більшовики]]) і прибічників реформістського шляху розбудови соціалістичної держави ([[меншовики]]). [[1901]] року за кордоном утворюється політична [[Соціалісти-революціонери|партія соціалістів-революціонерів]] (есери), яка взяла на озброєння народницьку ідеологію. Ліберальний земський рух, що виступав за встановлення конституційного устрою, оформився [[1905]] року в [[Конституційно-демократична партія (Росія)|Конституційно-демократичну партію]] (кадети).
 
Експансія на Далекому Сході та в китайській [[Маньчжурія|Манчжурії]] призвела до невдалої для Росії [[Російсько-японська війна|російсько-японської війни]] [[1904]]—[[1905]] років<ref name="Росяпонська1904"/>. За умовами [[Портсмутський мирний договір|Портсмутського миру]] були втрачені [[Курильські острови]] та південна частина [[Сахалін]]у<ref name="ЕІУ"/>. Це призвело до [[Перша російська революція|Першої російської революції]] [[1905]]—[[1907]] років<ref name="Револ1905"/>. Революція почалась [[Кривава неділя (1905)|розстрілом мирної демонстрації]] робітників Санкт-Петербурга 9 січня і вилилась у бурхливі виступи по всій країні. 14 червня в одеському порту вибухнуло повстання на панцернику «[[Панцерник «Князь Потьомкін-Таврійський»|Потьомкін]]». У жовтні відбувся всеросійський страйк. 17 жовтня Микола II був змушений проголосити своїм ''«[[Маніфест 17 жовтня 1905|Маніфестом]]»'' запровадження [[Конституційна монархія|конституційної монархії]]<ref name="Констмонарх"/>, дозволити політичні партії та скликати перший парламент&nbsp;— [[Державна дума Російської імперії|Державну думу]]<ref name="ДерждумаРІ"/>. Стихійно почали виникати [[Рада робітничих депутатів|Ради робітничих депутатів]], проводились численні мітинги і демонстрації, виходили демократичні періодичні видання, утворювались політичні партії, [[Профспілка|профспілки]], громадські організації. Більшовики, які намагались шляхом радикалізації соціального руху захопити владу, підняли у листопаді-грудні вони підняли збройні повстання в [[Грудневе повстання в Москві (1905)|Москві]], [[ХарківЛюботинська республіка|Харкові]], [[КатеринославЧечелівська республіка|Катеринославі]]і та [[ГорлівкаГорлівське збройне повстання|Горлівці]] та інших містах, якеякі було придушене урядовими військами. ПершаДержавна дума першого скликання пропрацювала 72 дні, з 27 квітня по 9 липня 1906 року, і була розпущена Миколою ІІ за намірнаміри скасувати приватне землеволодіння. Дума другого скликання працювала з 20 лютого по 2 червня 1907 року лише одну сесію і була також розпущена імператорським указом після звинувачень глави уряду [[Столипін Петро Аркадійович|Петра Столипіна]] 55 депутатів в змові 55 депутатів проти царської сім'ї. Дума третього скликання працювала з 1 листопада 1907 по червень 1912 року. Дума четвертого скликання працювала до 25 лютого 1917 року, коли її засідання були тимчасово призупинені імператорським указом.
 
Поразка революції викликала ідейну кризу в суспільно-політичному русі, наслідком якої було посилення [[Великодержавний шовінізм|великоруського шовінізму]] (виникнення [[Чорносотенці|чорносотенних організацій]]) і відмова від радикальних форм суспільних змін. Восени 1912 року під контролем уряду була обрана IV Державна дума. Незважаючи на перевагу в ній консервативних сил, під час своїх засідань вона зуміла поставити (за ініціативи кадетів) на розгляд ряд питань щодо оновлення суспільного життя. З метою подолати аграрне перенаселення, малоземелля та сприяти капіталістичним перетворенням на селі 1906 року була започаткована [[Столипінська аграрна реформа]]<ref name="Столипінська"/>. Реформа сприяла виходу селян із общини, закріпленню землі у приватну власність, чим значно прискорила капіталістичний розвиток села. На вільні землі у [[Сибір]] ([[Сірий клин|Сірий]]<ref name="Сірклин"/>) і на Далекий Схід ([[Зелений клин]]<ref name="Зеленклин"/>) в наступні роки виїхало 2,5&nbsp;млн переселенців, серед яких було 1&nbsp;млн [[українці]]в. Через невміло організоване переселення, відсутність продуктів і медичного обслуговування та непідготовленість місць для переселенців частина з них померла, а частина (до 70&nbsp;%) повернулась<ref name="Столипінська"/>.