Відмінності між версіями «Історія Росії»

=== Правління Миколи II (1894—1917) ===
{{main|Микола II (російський імператор)}}
У[[1894]] тойроку жеімператорський часпрестол підпосів впливом[[Микола марксизмуII]] формувався([[1894]]—[[1917]])&nbsp;— робітничийостанній рухпредставник удинастії РосіїРоманових. УЙого російськомууряд робітничомупродовжував русіполітику зміцнення самодержавства<ref name="Самодержавство"/>. На початку XX століття Росія все ще залишалася переважно традиційною, аграрною, селянською країною. 1901—1903 року соціальна стабільність в державі порушилась внаслідок [[Економічна криза|економічної кризи]], активізувався робітничий рух, поширилися селянські заворушення. поступовоПоступово провідні позиції здобула радикально-політична течія, що ставила своїм завданням революційне захоплення влади і створення соціалістичного суспільства з допомогою державних важелів. Теоретиком російського пролетарського руху виступив [[Ленін Володимир Ілліч|В.Володимир Ульянов-Ленін]] (1870—1924). УЗа 1898 зайого ініціативою В.[[1898]] Ульяновароку була створена нелегальна [[Російська соціал-демократична робітнича партія]] ([[РСДРП]]). На її другому з'їзді РСДРП (1903) у партіїроку відбувся розкол на більшовиківфракцію (прихильників радикальних заходів ([[більшовики]]) і меншовиків (прихильниківприбічників реформістського шляху дорозбудови соціалізмусоціалістичної держави ([[меншовики]]). У [[1901]] року за кордоном виниклаутворюється Партіяполітична соціалістів-революціонерів ([[ЕсериСоціалісти-революціонери|есерівпартія соціалістів-революціонерів]] (есери), яка взяла на озброєння народницьку ідеологію. Ліберальний земський рух, що виступав за встановлення конституційного устрою, оформився в [[1905]] уроку в [[Конституційно-демократична партія (Росія)|Конституційно-демократичну партію]] (кадети).
1894 року імператорський престол посів [[Микола II]] ([[1894]]—[[1917]])&nbsp;— останній представник династії Романових. Його уряд продовжував політику зміцнення самодержавства.
 
На початку XX століття Росія все ще залишалася переважно традиційною, аграрною, селянською країною. 1901—1903 року соціальна стабільність в державі порушилась внаслідок [[Економічна криза|економічної кризи]], активізувався робітничий рух, поширилися селянські заворушення. Експансія на Далекому Сході та в китайській [[Маньчжурія|Манчжурії]] призвела до невдалої для Росії [[Російсько-японська війна|російсько-японської війни]] [[1904]]—[[1905]] років<ref name="Росяпонська1904"/>. За умовами [[Портсмутський мирний договір|Портсмутського миру]] були втрачені [[Курильські острови]] та південна частина [[Сахалін]]у<ref name="ЕІУ"/>. Це призвело до [[Перша російська революція|Першої російської революції]] [[1905]]—[[1907]] років<ref name="Револ1905"/>. Революція почалась [[Кривава неділя (1905)|розстрілом мирної демонстрації]] робітників Санкт-Петербурга 9 січня і вилилась у бурхливі виступи по всій країні. 14 червня в одеському порту вибухнуло повстання на панцернику «[[Панцерник «Князь Потьомкін-Таврійський»|Потьомкін]]». У жовтні відбувся всеросійський страйк. 17 жовтня Микола II був змушений проголосити своїм ''«[[Маніфест 17 жовтня 1905|Маніфестом]]»'' запровадження [[Конституційна монархія|конституційнуконституційної монархіюмонархії]]<ref name="Констмонарх"/>, дозволити політичні партії та скликати перший парламент&nbsp;— [[Державна дума Російської імперії|Державну думу]]<ref name="ЕІУДерждумаРІ"/>. Стихійно почали виникати [[Рада робітничих депутатів|Ради робітничих депутатів]], проводились численні мітинги і демонстрації, виходили демократичні періодичні видання, утворювались політичні партії, [[Профспілка|профспілки]], громадські організації. Більшовики, які намагались шляхом радикалізації соціального руху захопити владу, підняли у грудні збройні повстання в Москві, [[Харків|Харкові]], [[Катеринослав]]і та [[Горлівка|Горлівці]], яке було придушене урядовими військами. Перша дума пропрацювала 72 дні, з 27 квітня по 9 липня, і була розпущена Миколою ІІ за намір скасувати приватне землеволодіння. Дума другого скликання працювала з 20 лютого по 2 червня 1907 року лише одну сесію і була також розпущена імператорським указом після звинувачень глави уряду [[Столипін Петро Аркадійович|Петра Столипіна]] 55 депутатів в змові проти царської сім'ї. Дума третього скликання працювала з 1 листопада 1907 по червень 1912 року. Дума четвертого скликання працювала до 25 лютого 1917 року, коли її засідання були тимчасово призупинені імператорським указом.
 
Поразка революції викликала ідейну кризу в суспільно-політичному русі, наслідком якої було посилення [[Великодержавний шовінізм|великоруського шовінізму]] (виникнення [[Чорносотенці|чорносотенних організацій]]) і відмова від радикальних форм суспільних змін. Восени 1912 року під контролем уряду була обрана IV Державна дума. Незважаючи на перевагу в ній консервативних сил, під час своїх засідань вона зуміла поставити (за ініціативи кадетів) на розгляд ряд питань щодо оновлення суспільного життя. З метою подолати аграрне перенаселення, малоземелля та сприяти капіталістичним перетворенням на селі 1906 року була започаткована [[Столипінська аграрна реформа]]<ref name="Столипінська"/>. Реформа сприяла виходу селян із общини, закріпленню землі у приватну власність, чим значно прискорила капіталістичний розвиток села. На вільні землі у [[Сибір]] ([[Сірий клин|Сірий]]<ref name="Сірклин"/>) і на Далекий Схід ([[Зелений клин]]<ref name="Зеленклин"/>) в наступні роки виїхало 2,5&nbsp;млн переселенців, серед яких було 1&nbsp;млн українців[[українці]]в. Через невміло організоване переселення, відсутність продуктів і медичного обслуговування та непідготовленість місць для переселенців частина з них померла, а частина (до 70&nbsp;%) повернулась<ref name="Столипінська"/>.
 
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
[[Файл:Nicholas II, Tsar.jpg|thumbborder|Микола II, у [[1898]] році]]рік
Kisaburō Ohara, Europe and Asia Octopus Map, 1904 Cornell CUL PJM 1145 01.jpg|border|Японська політична карикатура часів японсько-російської війни
The Russian Revolution, 1905 Q81553.jpg|border|Барикади на вулицях Москви 1905 року
Repin 17October.jpg|border|''«Маніфестація 17 жовтня 1905 року»,'' [[Рєпін Ілля Юхимович|Ілля Рєпін]], 1907 рік
<!--Зал заседаний государственной думы 1906-1917.jpg|border|Зал засідань Державної думи в Таврійському палаці-->
Міровой_пожарь_(плакат).jpg|border|Перша світова війна як Друга вітчизняна на російських плакатах, 1914 рік
Russian deserters WWI.JPG|border|Спроба зупинити російських дезертирів на фронті, літо 1917 року
</gallery></small>
 
[[1914]] року відбулось останнє територіальне розширення Російської імперії&nbsp;— [[протекторат]]ом став [[Республіка Тива|Урянхайський край]]<ref name="ЕІУ"/>.
 
У зовнішній політиці упродовж 1904—1907 років відбулось оформлення європейських коаліцій&nbsp;— Росія, Франція та Велика Британія утворили воєнно-політичний союз [[Антанта|Антанту]], аби протистояти [[Троїстий союз|Троїстому союзу]] Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, утвореному [[1882]] року<ref name="Антанта"/>. [[1914]] року розпочався військовий конфлікт між ними&nbsp;— [[Перша світова війна]]<ref name="ЕІУПСВ"/>. Росія мала плани приєднання етнічних земель [[Поляки|поляків]] та українців, що перебували поза її юрисдикцією; встановити своє домінування на [[Балканський півострів|Балканах]]; завоювати [[Чорноморські протоки]]<ref name="ЕІУ"/>. Перебіг воєнних дій засвідчив обмеженість російського воєнного потенціалу. Після перемоги в [[Галицька битва|Галицькій битві]]<ref name="Галицька"/> і одночасної поразки у [[Східнопрусський прорив|Східнопрусському прориві]] 1914 року, поразка у [[Горлицька битва|Горлицькій битві]] [[1915]] року<ref name="Горлицька"/>, частково успішний [[Брусиловський прорив]] [[1916]] року стабілізував [[Східний фронт (Перша світова війна)|Східний фронт]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="Брусилів"/>. Російські війська тимчасово на території зайнятих австро-угорських земель Галичини і Буковини створили [[Галицько-Буковинське генерал-губернаторство]]. Війна призвела до крайнього напруження сил усіх воюючих держав. До кінця 1916 року внаслідок величезних військових витрат і мобілізації мільйонів селян до армії в Росії різко загострилося продовольче питання, особливо в столиці<ref name="ПСВ"/>. Микола II невдало намагався стабілізувати ситуацію частою зміною міністрів. Хлібні бунти і невдоволення всіх верств населення призвели до [[Лютнева революція|подій революційного]] [[1917]] року і припиненню 300-річного династичного правління дому [[Романови]]х<ref name="ЕІУЛютнева"/>. Микола II зрікся престолу, влада перейшла до створеного Державною Думою 3 березня 1917 року [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]] на чолі з князем [[Львов Георгій Євгенович|Георгієм Львовим]]<ref name="Тимчасовий"/>.
 
 
[[Файл:Nicholas II, Tsar.jpg|thumb|Микола II у [[1898]] році]]
У той же час під впливом марксизму формувався робітничий рух у Росії У російському робітничому русі поступово провідні позиції здобула радикально-політична течія, що ставила своїм завданням революційне захоплення влади і створення соціалістичного суспільства з допомогою державних важелів. Теоретиком російського пролетарського руху виступив [[Ленін Володимир Ілліч|В.Ульянов-Ленін]] (1870—1924). У 1898 за ініціативою В. Ульянова створена нелегальна Російська соціал-демократична робітнича партія ([[РСДРП]]). На другому з'їзді РСДРП (1903) у партії відбувся розкол на більшовиків (прихильників радикальних заходів) і меншовиків (прихильників реформістського шляху до соціалізму). У 1901 за кордоном виникла Партія соціалістів-революціонерів ([[Есери|есерів]]), яка взяла на озброєння народницьку ідеологію. Ліберальний земський рух, що виступав за встановлення конституційного устрою, оформився в 1905 у [[Конституційно-демократична партія (Росія)|Конституційно-демократичну партію]] (кадети).
 
Революція почалась розстрілом мирної демонстрації робітників Петербурга 9.1.1905 і вилилась у бурхливі виступи робітників, селянства, населення колоніальних окраїн. Найбільшого піднесення революційні події набули під час всеросійського жовтневого страйку 1905.17.10.1905 імператор Микола II оголосив «Маніфест», який обіцяв запровадження конституційного устрою і скликання Державної Думи&nbsp;— російського парламенту. Стихійно почали виникати Ради робітничих депутатів, проводились численні мітинги і демонстрації, виходили демократичні періодичні видання, утворювались політичні партії, профспілки, громадські організації. Більшовики, які намагались шляхом радикалізації соціального руху захопити владу, підняли у грудні 1905 збройне повстання в Москві, яке було придушене урядовими військами. 9.6.1906 Микола II розпустив І Думу і призначив вибори до II Думи. Остання діяла з 20.2. до 3.6. 1907 і була розпущена урядом. Революційні події 1905-07 у Р. не привели до утвердження конституційного ладу в імперії та не розв'язали аграрного питання.
 
Поразка [[Революція 1905—1907|Революції 1905-07]] викликала ідейну кризу в суспільно-політичному русі, наслідком якої було посилення [[Великодержавний шовінізм|великоруського шовінізму]] (виникнення чорносотенних організацій) і відмова від радикальних форм суспільних змін (збірник «Вехи»; під ред. П.Струве). Восени 1912 під контролем уряду була обрана IV Державна Дума. Незважаючи на перевагу в ній консервативних сил. Дума поставила ряд питань щодо оновлення суспільного життя. Ініціаторами реформ виступала партія кадетів. Напередодні війни значно посилився робітничий, селянський і національно-визвольний рух.
 
Російська наука XIX&nbsp;— початку XX століття позначилася низкою фундаментальних здобутків у [[Хімія|хімії]] ([[Бутлеров Олександр Михайлович|Олександр Бутлеров]] та [[Менделєєв Дмитро Іванович|Дмитро Менделєєв]], що став першим російським [[Нобелівська премія|Нобелевським лауреатом]]), [[Медицина|медицині]] та [[Фізіологія|фізіології]] ([[Боткін Сергій Петрович|Сергій Боткін]], [[Пирогов Микола Іванович|Микола Пирогов]]<ref name="Пирогов"/>, [[Павлов Іван Петрович|Іван Павлов]]), [[Фізика|фізиці]] ([[Столєтов Олександр Григорович|Олександр Столєтов]]), [[Інженерія|інженерії]] та [[Електротехніка|електротехніці]] ([[Яблочков Павло Миколайович|Павло Яблочков]], [[Можайський Олександр Федорович|Олександр Можайський]], [[Попов Олександр Степанович|Олександр Попов]])<ref name="ЕІУ"/>.
У [[Перша світова війна|Першій світовій війні 1914-18]] Росія виступила на боці країн [[Антанта|Антанти]] проти країн Троїстого Союзу (ств. 1882). Наприкінці 1914 російські війська зайняли Галичину і Буковину й створили на окупованій території Галицько-Буковинське генерал-губернаторство. Однак уже до осені 1915 наступ німецької і австро-угорської армій змусив російську армію залишити Польщу, Литву, частину Латвії і Білорусі. Німецько-австрійські війська зайняли Галичину, Північну Буковину і 5 повітів Волині. У травні 1916 російська армія почала новий наступ на Південно-Західному фронті («[[Брусиловський прорив]]»), внаслідок якого російські частини захопили всю Буковину і південну Галичину.
 
{{see also|Російсько-японська війна|Перша російська революція|Перша світова війна}}
132 643

редагування