Користувач:Slovolyub/Чернетка: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 12:
| власник = [[Hanza Media]]
| видавець = Slobodna Dalmacija d.d.
| редактор = Дамір Дукич (виконавчий редактор)
| головний редактор = Ядран Капор
| політична належність =
Рядок 27:
[[File:Prvi broj Slobodne Dalmacije u slobodnom Splitu 1943.jpg|thumb|праворуч|300пкс|Перше число «Вільної Далмації» у звільненому Спліті 1943 року]]
Перший номер газети випустили 17 червня 1943 року [[югославські партизани|партизани Тіто]] у занедбаному кам'яному сараї<ref>{{cite web | url=https://www.dalmacijadanas.hr/znate-li-kako-sada-izgleda-objekt-u-kojem-je-na-mosoru-tiskan-prvi-broj-slobodne-dalmacije | title=Znate li kako sada izgleda objekt u kojem je na Mosoru tiskan prvi broj Slobodne Dalmacije?| work=dalmacijadanas.hr | date=20 January 2019 | language=хорватською | access-date=25 вересня 2021}}</ref> на гірському пасмі Мосор поблизу Спліта, під час [[італійська Далмація|окупації міста італійською армією]]. Пізніше газета друкувалася у [[Брштаново|Брштанові]], Спліті, [[Горнє Огор'є|Огор'ї]], [[Лівно|Лівні]], [[Хвар (місто)|Хварі]] та [[Віс (місто)|Вісі]], а з [[26 жовтня]] [[[1944]], коли було визволено Спліт, часопис постійно виходить саме в цьому місті.
Хоча спочатку вона розглядалася як суто далматинська регіональна газета, протягом наступних десятиліть видання переросло в одну з найтиражніших і найпопулярніших щоденних газет [[СФРЮ|комуністичної Югославії]], а її наклад досяг зеніту наприкінці 1980-х років. Великою мірою своїм успіхом часопис завдячував своєму розділу [[гумор]]у. Багато з найпопулярніших хорватських гумористів, таких як Мілєнко Смоє, Джермано Чічо Сенянович і тріо, яке пізніше заснувало ''[[Feral Tribune]]'', розпочали свою кар'єру тут.
Ще однією причиною цього успіху стала редакційна політика Йошка Кулушича, який, скориставшись занепадом комунізму, дозволив газеті стати форумом для нових політичних ідей. На початку 1990-х років «Вільна Далмація» завоювала репутацію газети з найбільш політично різноманітною групою оглядачів — від крайніх лівих до крайніх правих.
1992 року влада подала в суд на газету, що в кінцевому підсумку призвело до одного з найбільш сумнозвісних скандалів у недавній хорватській історії. Видання було приватизовано, в результаті чого новим власником став загребський бізнесмен Мирослав Кутле. Після короткої спроби завадити зміні власника шляхом страйку, газета у березні 1993 року офіційно перейшла до нового господаря.
Після закінчення [[хорватська війна|війни]] у 1995 році часопис зіткнувся з серйозними фінансовими проблемами. Наприкінці 1990-х років право власності на газету знову перейшло до уряду. Проте вона зберегла свою виразно тверду [[націоналізм|націоналістичну]] позицію навіть протягом першого року правління лівоцентричного уряду прем'єр-міністра [[Івиця Рачан|Івиці Рачана]].
У травні 2005 року видання було знову приватизовано. Цього разу його продали холдингу ''[[Europapress Holding]]'', що зробило його сестринською газетою часопису ''[[Jutarnji list]]''. 2014 року поряд із ''Europapress Holding'' газету придбав Маріян Ганжекович і вона стала більш [[правиця|правою]]. Були ситуації, коли журналістам лівої орієнтації заборонялося писати те, що вони хочуть (приміром, Даміру Пиличу 2015 року), а деяких звільняли (як-от Бориса Дежуловича).
== Примітки ==
| |||