Відмінності між версіями «Історія Росії»

 
=== Після 1991 року ===
Наприкінці [[1991]] року українське та російське керівництво, перебуваючи в конфлікті із союзним центром у Кремлі, разом виступили ініціаторами [[Розпуск СРСР|розпуску СРСР]]<ref name="ЕІУ"/>. Угоду про припинення союзного договору і новий договор про утворення [[Співдружність Незалежних Держав|Співдружності Незалежних Держав]] було підписано [[8 грудня]] 1991 року в [[Біловезька Пуща|Біловезькій Пущі]] у Білорусі<ref name="Біловезькі"/><ref name="СНД"/>. Проте надалі основним чинником, що визначав міждержавні стосунки, став розподіл матеріальних, фінансових активів та іншої спадщини СРСР, зокрема військової, промислової та енергетичної інфраструктури. Росія стала основним правонаступником СРСР, однак при розподілі загальносоюзної власності траплялося чимало правових колізій, посилених кризовим станом економік обох країн<ref name="ЕІУ"/>.
 
[[1994]] року за умовами [[Будапештський меморандум|Будапештського меморандуму]] Україна відмовилася від [[Ядерна зброя України|ядерної зброї]] (яка передавалась до Росії), в обмін на це Росія разом із [[США]] та [[Велика Британія|Великою Британією]] надавала гарантії безпеки<ref name="ЕІУ"/>.
 
Основні протиріччя на початковому етапі міждержавних відносин були подолані 1997 року, коли було укладено [[Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією]]<ref name="ЕІУДружба1997"/>. Тоді, на тлі визнання відсутності взаємних територіальних претензій, було фактично визначено в якості основних чинників подальших економічних відносин розрахунки України за постачання російських енергоносіїв, оплату за їх транзит територією України до [[Західна Європа|Західної Європи]] та умови перебування [[Чорноморський флот Росії|Чорноморського флоту Росії]] на території України (переважно на [[Кримський півострів|Кримському півострові]]) до [[2017]] року<ref name="ЕІУ"/>. Водночас не була остаточно розв'язана проблема [[Делімітація кордонів|делімітації]] [[Російсько-український кордон|державного кордону]] та [[Виключна економічна зона|виключних економічних зон]] в акваторіях [[Азовське море|Азовського моря]] та [[Керченська протока|Керченської протоки]], контролю над цивільною і технологічною інфраструктурою Чорноморського флоту Росії<ref name="ЕІУ"/><ref name="Кучма"/>.
 
На тлі загальної офіційної стабілізації українсько-російських взаємин часів президентства [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]] виключенням став [[Конфлікт щодо острова Тузла|міждержавний конфлікт]] [[2003]] року навколо спірного острова [[Тузла (острів)|Коса Тузла]] в Керченській протоці{{efn|Острів-коса відокремився від [[Таманський півострів|Таманського півострова]] під час шторму [[1925]] року. [[1941]] року був переданий указом [[Президія Верховної Ради РРФСР|Президії Верховної Ради РРФСР]] зі складу Краснодарського краю до складу [[Кримська АРСР|Кримської АРСР]].}}<ref name="ЕІУ"/>Кучма. Розпочате з російського боку будівництво захисної дамби для портових споруд [[Порт Кавказ|Порт-Кавказу]] могло з'єднати острів наново з [[Краснодарський край|Краснодарським краєм]]. Уряд Росії піддав сумніву його приналежність Україні. Конфлікт був зупинений жорсткою позицією українського керівництва{{efn|На острові було розміщено прикордонний загін, облаштовано поштове відділення в тимчасовому рибацькому селищі.}} і фактичним припиненням будівництва. Статус Тузли та питання морського кордону не було врегульовано ні на міжнародному, ні на міждержавному рівнях<ref name="ЕІУ"/>.
 
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
</gallery></small>
 
На тлі охолодження відносин політичного естеблішменту Європейського Союзу та США впродовж [[2002]]–[[2004]] років, спричиненого політичними скандалами навколо вбивств журналіста [[Гонгадзе Георгій Русланович|Георгія Гонгадзе]], політика [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеслава Чорновола]], політичними репресіями проти учасників руху «[[Україна без Кучми]]», політичний вплив Росії в Україні зріс<ref name="Кучма"/>. Його метою було сприяти переорієнтації планів зовнішньо-економічної та політичної інтеграції України із західного вектора в бік міжнародних проєктів Росії (СНД, [[Єдиний економічний простір]])<ref name="ЕІУ"/>. Після [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] політика новообраного президента [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]] позначилася активізацією [[Євроінтеграція України|євроінтеграційних кроків]], пропозиціями вступу України до [[НАТО|Північноатлантичного альянсу]] (НАТО) та скороченням участі України в діяльності структур СНД<ref name="Ющенко"/>. Конфлікт інтересів призвів до «газових криз» 2005—2006 та 2008 років з приводу умов укладення чергових енергетичних контрактів із Росією, організацією [[Акції протесту проти НАТО у Феодосії|антинатівських акцій]]<ref name="ЕІУ"/>.
 
Після обрання [[2010]] року Президентом України [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]], між ним і президентом Російської Федерації [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитром Медведєвим]] було укладено [[Харківські угоди]], які позначили зближення у стосунках між обома державами<ref name="ЕІУЯнукович"/>. Термін перебування [[Чорноморський флот Росії|Чорноморського флоту Росії]] на території України був продовжений до [[2042]] року в обмін на корекцію російської цінової політики щодо постачання енергоносіїв. Але загальний офіційний курс України після того передбачав продовження інтеграції до [[Європейський Союз|Європейського Союзу]] та диверсифікацію джерел енергопостачання<ref name="ЕІУ"/><ref name="Янукович"/>.
 
== Фальсифікація історії держави ==
132 531

редагування