Історія Росії: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 528:
== Громадянська війна (1918—1920) ==
{{main|Російська республіка|Громадянська війна в Росії}}
Після [[Зречення Миколи II|зречення імператора Миколи II]] 2 березня (15 березня за новим стилем) [[1917]] року Росія де-факто стала республікою, в якій Лютнева революція поклала край самодержавній багатонаціональній імперії, пробудивши до політичної активності поневолені народи та найширші верстви суспільства<ref name="Тимчасовий"/>. Де-юре [[Російська республіка|Російську республіку]] було проголошено постановою [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]] від 14 (1) вересня<ref name="ЕІУ"/>. Тимчасовий уряд, як вищий орган виконавчої та законодавчої влади на той час, до складу новоутвореного уряду увійшли представники [[Конституційно-демократична партія (Росія)|кадетів]], [[Союз 17 жовтня|октябристів]], [[Прогресивна партія|прогресистів]] і [[Соціалісти-революціонери|есерів]], був покликаний керувати країною до скликання [[Всеросійські установчі збори|Всеросійських Установчих зборів]]<ref name="Тимчасовий"/>. Уряд спочатку був сформований князем [[Львов Георгій Євгенович|Георгієм Львовим]], пізніше його очолив [[Керенський Олександр Федорович|Олександр Керенський]]<ref name="Керенський"/>. Його представниками на місцях були [[Губернські комісари|комісари]]<ref name="Губком"/>. Тимчасовим урядом було утворено окремий тимчасовий парламент (передпарламент) — [[Тимчасова рада Російської Республіки|Тимчасова рада]], який фактично виконував функції дорадчого органу. Ця рада була розпущена Радою народних комісарів<ref name="ЕІУ"/>
Нестабільність Тимчасового уряду в столиці обумовлювалася «двовладдям», або паралельною активністю [[Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів|Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів]], яка перепідпорядкувала собі війська петроградського гарнізону<ref name="Жовтневий"/>. На місцях паралельно комісарам тимчасового уряду на місцях розгортали свою діяльність ради, утворені радикальними лівими партіями. Загальна демократизація, [[амністія]] і спалах злочинності, через скасування [[Поліція Російської імперії|поліції]] спричинили бурхливу громадянську активність, радикалізацію суспільних настроїв, занепад дисципліни в армії і масове [[дезертирство]], утворення локальних осередків влади та крайового представництва, зокрема на «національних окраїнах», серед яких була і [[Українська Центральна Рада]]<ref name="ЕІУ"/>. Відбулася швидка політична поляризація, яка спричинила низку криз: у квітні, внаслідок урядової кризи, відбулось утворення коаліції [[Меншовики|меншовиків]] та [[Есери|есерів]]; у червні спалахнув конфлікт з [[Анархісти|анархістами]] в Петрограді; у липні відбувся збройний виступ більшовиків, в Україні підіймались питання про автономію та українізацію в армії ([[Універсали Української Центральної Ради|Універсали ЦР]]); у серпні–вересні відбувся [[Корніловщина|збройний виступ]] генерала [[Корнілов Лавр Георгійович|Лавра Корнілова]]<ref name="Корнілов"/> та чергова зміна урядової коаліції з утворенням так званої «Директорії». Тимчасовий уряд виявився неспроможним контролювати ситуацію в країні<ref name="ЕІУ"/>.
| |||