|
Після відновлення незалежності 1991 року даний термін відноситься до політики влади та діяльності громадських організацій [[Україна|України]].
== Методи ==
Українізація переважно проводиться за допомогою [[Репресії політичні|політичних репресій]] у традиційній діалектичній парі із Радянським Союзом (або із Росією), в ході яких зростає кількість таких негативних явищ, як педофілія, торгівля людьми<ref>{{Cite web|url=https://www.osce.org/ru/secretariat/36901?download=true|title=Освещение в средствах массовой информации проблемы торговли людьми - Часть: Торговля людьми - как это происходит. Organization for Security and Co-operation in Europe.|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>, вбивство, дискримінація, суїцид серед дітей, війна тощо, що веде до росту соціальної поляризації, ненависті, суттєвого скорочення чисельності населення, масової міграції й розпаду країни. [[Шизофренія|Безумство]] та неспроможність встановити довірчі зв'язки влади із населенням на цьому підґрунті, відсутність будь-якого творчого процесу (робочих місць) та інерційність соціального процесу породжують імпульсивність спроб українізувати населення. У періоди інтенсивного примусу відбувається масова інвалідизація, знищення населення. Варто зауважити, що українізація здійснюється традиційно у формі відмови від ідеї радянського комунізму, не дивлячись на те, чи існує у [[Фізична реальність|реальному фізичному світі]] радянський комунізм, чи не існує.
Між циклами інтенсивного знищення людей на основі ідеології (що суперечить [[Конституція України|Конституції України]]) процес українізації практично відсутній, що свідчить про насиченість жертвами, соціальний процес пускається на самоплив, за якого відбувається зворотний процес (переважно русифікація, "[[Homo Sovieticus|совєтизація]]") та неодмінно криміналізація, шизофренізація. Тобто українізація відбувається не у проактивному режимі, а у реактивному із певною циклічністю. Форма процесу - [[Розділяй і володарюй|розділяй та володарюй]]. Це свідчить про те, що українізація як така не є основною метою процесу, оскільки на жодному циклі цей процес не дав однозначних результатів. При цьому приховуються відомості про реальну розповсюдженість російської мови на побутовому рівні, частіше наводяться дані 20-річної давності, подібно до того, як приховується реальна чисельність населення України.
Таким чином, українізація є лише приводом для надання репресованим залишкам корінних жителів<ref>{{Cite web|url=https://www.rubaltic.ru/context/29112019-posledniy-banderovets/|title=«Последний бандеровец»: до 1991 г. скрывался в лесах и вышел в город только после распада СССР|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref> (у той час як діаспори і є, власне, джерелами іншомовства) змоги помститися за репресії іншій частині корінного населення<ref>{{Cite book|title=Н. В. Перцев - ИССЛЕДОВАНИЕ РЕШЕНИЙ ИНТЕГРАЛЬНОЙ МОДЕЛИ ЛОТКИ ––– ВОЛЬТЕРРА.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>. Безрезультативність, вбогість, [[Політична імпотенція|політична імпотентність]], демагогічність оголює реальний інтерес представників влади до результату процесу<ref>{{Cite book|title=Гелей С.Д., Рутар С.М. - Політологія: Навч. посіб.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>.
== Українізація 1917—1919 років ==
[[Лютнева революція]] в Російській імперії призвела до підйому українського національного руху. Була створена [[Українська Центральна Рада]] на чолі зі прихильником українізації [[Грушевський Михайло Сергійович|М. С. Грушевським]]. Уже 18 березня 1917 року в Києві була відкрита перша українська гімназія імені Т. Г. Шевченка, в квітні того ж року відбулися перші всеукраїнські вчительські з'їзди, учасники яких вимагали українізації шкільної освіти. Всього за 1917 рік було відкрито 215 українських шкіл, вийшло 747 книг українською мовою, а також 106 україномовних періодичних видань. Питання щодо українізації стали ще активніше обговорюватися в [[Українська Держава|Українській Державі]], у якій [[українська мова]] була проголошена [[державна мова|державною мовою]], нею було передбачено вести будь-яке офіційне спілкування у військових частинах, тільки нею було дозволено користуватися працівникам зв'язку в службовий час. У серпні — вересні 1918 року гетьманський уряд видав розпорядження щодо обов'язкового вивчення української мови та літератури, історії та географії України в усіх середніх загальноосвітніх і професійних школах, духовних і вчительських семінаріях та інститутах. У вересні 1918 року російськомовні виші (університети св. Володимира в Києві, Харківський і Новоросійський, Катеринославський гірничий, Харківський технологічний і ветеринарний, Київський політехнічний інститути) були перетворені на українські державні виші. У 1918 році українською мовою вийшли вже 212 періодичних видань і 1084 книги. З'явилися кафедри (катедри) українознавства та національні українські театри. Українізація викликала хвилю протестів із боку російських шовіністичних кіл. У грудні 1918 року було визначено, що роботи нещодавно утвореної [[Національна академія наук України|Української Академії наук]] повинні видаватися українською мовою та за бажанням — одночасно французькою, німецькою, англійською, італійською чи латиною.
|
