Падуанська герцогиня: відмінності між версіями

'''«Падуанська герцогиня»''' ({{lang-en|The Duchess of Padua}})&nbsp;— рання [[п'єса]] ірландського письменника [[Оскар Уайльд|Оскара Вайлда]]. [[Мелодрама]]тична [[трагедія]], написана [[Білий вірш|білим віршем]], складається з п'яти дій. Написана на початку 1883 року в [[Париж]]і, безпосередньо для актриси Мері Андерсон, яка, однак, в останній момент відмовилася зіграли головну роль. Перша публікація п'єси відбулася 1883 року в Нью-Йорку. 26 січня 1891 року п'єсу поставили на сцені Бродвейського театру в [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорку]] під назвою «Гвідо Ферранті», яка йшла протягом трьох тижнів<ref>{{cite web|url=http://www.britishtheatreguide.info/reviews/duchesspadua-rev|title=Theatre review: The Duchess of Padua at Pentameters Theatre|date=1 January 2010|publisher=|accessdate=22 September 2014}}</ref>. 1922 року [[Гнат Юра]] здійснив власний переклад п'єси українською та поставив її на сцені [[Театр імені Івана Франка|Театру імені Івана Франка]], який тоді працював у Вінниці<ref>[http://old.kultart.lnu.edu.ua/Visnyk_Cult-Arts/2007_07/Matusha.pdf БРИТАНСЬКА І АМЕРИКАНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ ХХ СТ. В УКРАЇНІ: ПОСТАВИ ТА ПУБЛІКАЦІЇ с.55]</ref>.

Вайлд вперше згадує про можливість написання білим віршем трагедії на п'ять дій у 1880 році. Першопочатково п'єса мала мати назву «Герцогиня Флорентійська»<ref>Ellerman, Richard. ''Oscar Wilde''. [[Penguin Books]], 1987, p. 144</ref>. На Вайлда, зокрема, сильно вплинули дві історичні п'єси [[Віктор Гюго|Віктора Гюго]]&nbsp;— «Лукреція Борджіа» (1833) та «Анджело, тиран Падуйський» (1835), дія яких також відбувалася в [[Італія|Італії]]<ref>Kohl, Norbert. ''Oscar Wilde: The Works of a Conformist Rebel''. Cambridge University Press, 2011 p.46</ref>.

Молодий Гвідо Ферранті, син колишнього герцога Падуанського, вступає на службу до нинішнього герцога, щоб помститися за смерть свого батька. Однак, закохавшись в герцогиню, Гвідо не може змусити себе скоїти вбивство та заплямувати кров'ю їхню з герцогинею стосунки. Заради їхнього взаємного кохання, на злочин наважується сама герцогиня і вбиває [[Кинджал|кинджаломкинджал]]ом свого сонного чоловіка. Довідавшись про такий вчинок герцогині, Гвідо починає зневажати свою кохану. Розлютившись, герцогиня наказує сторожі заарештувати Гвідо як вбивцю її чоловіка. Відбувається суд, де Гвідо бере на себе усю провину та чекає на страту. Герцогиня кається у своєму вчинку та навідується до камери Гвідо, аби допомогти йому втекти. Закінчується п'єса трагічно&nbsp;— герцогиня випиває отруту, а Гвідо прохромлює своє серце кинджалом.

* [[s:Файл:Уальд_О._Падуанська_герцогиня.Трагедія_з_ХVІ_століття.pdf|Уальд О. Падуанська герцогиня: Трагедія з XVI століття (З англ. перекл. Голубець М.) / О. Уальд // Життя і мистецтво.&nbsp;— 1920.&nbsp;— Ч.1.&nbsp;— С.13-18; Ч.2. С.43-51; Ч.3.&nbsp;— С.84-86; Ч.4/5.&nbsp;— С.120-126; Ч.6/8.&nbsp;— С.155-172]]