Посмертні записки Піквікського клубу: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Нп Sam Weller (character)
м Нп Alfred Jingle
Рядок 30:
«Посмертні записки Піквікського клубу» публікували окремими випусками, і вони складаються з розрізнених розповідей, об'єднаних спільними героями. Дія відбувається у 1827—1828 роках, хоча критики зауважили деякі анахронізми<ref name="Mark Wormald 2003">Mark Wormald (2003) «Introduction» to ''The Pickwick Papers'' by Charles Dickens. London, Penguin.</ref>. Головний герой роману містер Семюел Піквік, есквайр&nbsp;— добродушний і заможний літній пан, засновник та постійний президент Піквікського клубу. Клуб містера Піквіка&nbsp;— це кепкування над численними науковими товариствами, популярними того часу. На одному з його засідань президент пропонує глибше проникнути в таємниці життя, здійснюючи експедиції в навколишній світ, тобто в околиці Лондона. До експедиції містера Піквіка приєднуються троє його товаришів: спортсмен містер Натаніел Вінкл, поет містер Августус Снодграсс та великий знавець і підкорювач жіночих сердець містер Трейсі Тапмен. Разом вони потрапляють у світ поштових карет та заїздів, описаних Дікенсом детально й правдиво<ref>Mark Wormald (2003) «Introduction» to ''The Pickwick Papers'' by Charles Dickens. London, Penguin</ref>. Цей світ у час написання роману вже зникав&nbsp;—карети й кучери витіснялися залізницями.
 
Головна літературна цінність записок та їхня привабливість для читачів завдячує вмінню Дікенса створювати яскраві й незабутні персонажі. Кожен із Дікенсових персонажів комічний, часто перебільшено колоритний, але водночас життєво правдивий. Уже в другому розділі піквікська експедиція зустрічає містера {{Нп|Алфред Джингл|Алфреда Джингла||Alfred Jingle}}, мандрівного актора, крутія й брехуна з кумедною манерою переривчастої розповіді, якому відведена роль комічного негідника. Через крутійство містера Джингла піквікці раз за разом потрапляють у халепу. Містера Сема Веллера, жартівливого, веселого [[кокні]], Дікенс виводить на сцену в 10 главі. Спочатку містер Веллер служив у заїзді Білий Олень (Вайт-Гарт-інн), але радо згодився на пропозицію містера Піквіка стати його слугою й супутником у мандрівках. Містер Веллер знаменитий своїми розповідями різноманітних комічних випадків із життя. Популярність його в читачів була такою, що існує навіть поняття [[веллеризм]]у&nbsp;— різновиду анекдота, в якому комізм досягається не тільки фразою, а й обставинами в яких ця фраза була виголошена. Тандем містера Піквіка та Сема Веллера порівнювали з [[Дон Кіхот]]ом та [[Санчо Панса|Санчо Пансою]]<ref>Mark Wormald (2003) «Introduction» to ''The Pickwick Papers'' by Charles Dickens</ref>.
 
Містер Піквік та його супутники зустрічаються з різноманітними проявами життя: знайомляться з роботою журналістів, із механізмом виборів тощо. Містеру Піквіку довелося також побувати в суді й опинитися у борговій в'язниці, оскільки він вперто відмовлявся виконати рішення суду, за яким повинен був сплатити компенсацію своїй домогосподині місіс Барделл за відмову від обіцянки одруження. Особливо містера Піквіка обурювали адвокати місіс Барделл пани Додсон і Фогг. Тут розповідь переходить у гостру сатиру й торкається тем, які Дікенс висвітлював у своїх наступних творах.