Птолемей V Епіфан: відмінності між версіями

нема опису редагування
[перевірена версія][перевірена версія]
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
Скориставшись розгардіяшем у Єгипті проти нього виступили сирійський цар [[Антіох III Великий|Антіох III Селевкід]] та [[Філіпп V Македонський|Філіпп V]], цар Македонії. Перший рушив до Келесирії та Палестини, другий — до Кікладських островів. Нездатність протидіяти загрозам призвела до повалення регента Тлептолема. Новим опікуном царя став Арістомен, який передав командування армією здібному військовику Скопасу. Останній протягом 202–198 років зі змінним успіхом вів боротьбу з Антіохом III. На деякий час єгиптянам вдалося відвоювати землі в Фінікії, Палестині та Келесирії. Вирішальна битва відбулася 198 року до н. е. при Паніоні (у гирлі [[Йордан (річка)|річки Йордан]]), де Скопас зазнав цілковитої поразки. результатом цього була втрата Фінікії, Келесирії та Палестини.
 
Після поверненяповернення до Єгипту Скопас намагався здійснити заколот для захоплення влади. проте був викритий та страчений. Арістомен зберіг статус регента.
 
У цей час землі Птолемеїв у Малій Азії наразилися на небезпеку з боку Сирії. Втім царський уряд не надав ніякої допомоги залогам Кілікії та Лікії. У підсумку Антіох III загарбав ці провінції. Мирна угода була укладена того ж року. За її умовами Птолемей V одружувався на Клеопатрі, доньці сирійського володаря. У посаг отримував частину Фінікії та південної Палестини.
Незабаром після цього цар відсторонив від влади Арістомена. Новим головою уряду став Полікрат. У зовнішній політиці Єгипет намагався спочатку дотримуватися нейтралітету, а згодом уклав союз із [[Римська республіка|Римською республікою]], намагаючись використати її проти Селевкідів. Проте досягти якогось помітного успіху єгиптянам не вдалося.
 
Всередині держави Птолемей Епіфан зіткнувся з повстаннями у Верхньому Єгипті (з 204 року до н. е.), які очолив Хургонафор, справу якого продовжив Шаоннофріс. Останнього вдалося перемогти лише 186 року до н. е. Для зміцнення влади всередині держави цар відновив практику зборів єгипетських жерців (синодів). Найбільш значущий синод відбувся 185 року до н.е. у м. Мемфісі.
 
У 184–183 роках до н. е. вирувало повстання в Нижньому Єгипті. Як і раніше, повстанці спиралися на підтримку жерців давніх єгипетських богів.
118 376

редагувань