Відмінності між версіями «Василь Еллан-Блакитний»

м
нема опису редагування
(Редакторська правка. Замысть шаблону "Немаэ джерела" додано посилання на джерело. Вікіфікація.)
м
 
Народився в с. Козел, [[Чернігівська губернія]], [[Російська імперія]], нині село [[Михайло-Коцюбинське]], [[Чернігівський район (Чернігівська область)|Чернігівський район]], [[Чернігівська область]], [[Україна]], у родині священика Михайла Васильовича Елланського<ref>[http://baza.vgdru.com/1/8482/110.htm?o=& Элланский Михаил Васильевич] // Генеалогическая база знаний: персоны, фамилии, хроника. {{ref-ru}}</ref>. Батько 1890 року закінчив Чернігівську духовну семінарію; у 1891—1893 роках&nbsp;— священик Воскресенської церкви в селі [[Хмільниця]]х Чернігівського повіту Чернігівської губернії, з початку жовтня 1894 року&nbsp;— священик Покровської церкви в селі Козел Чернігівського повіту Чернігівської губернії; помер {{OldStyleDate|1|жовтня|1902|19 вересня}} року й залишив трьох синів і дочку на утриманні дружини&nbsp;— Анни Вікторовни Модзалевської. Відтоді єдиним джерелом існування сім'ї була материна пенсія. У 1903 році сім'я Елланських переїхала до [[Чернігів|Чернігова]], де спершу винаймала дешеву квартиру в Холодному Яру, на околиці міста.
 
1906 року за допомогою родичів матері купили невеличкий будинок, що містився в глухому завулкові на вулиці Селюка, 24-а. Тут Василь прожив до осені [[1914]] року, коли виїхав до [[Київ|Києва]]. Але й після того часто навідувався сюди, а [[1917]] року майже цілий рік разом з родиною мешкав у Чернігові. Ще за життя батько Василя категорично заявляв, що не пустить дітей ітііти попівською стежкою; тієї ж думки була й мати. Але по смерті батька сім'я жила в таких злидях, що мати мусила віддати дітей до [[Духовні навчальні заклади|духовної школи]], де їм було гарантовано безкоштовне навчання. Старший брат Василя, що жив у Чернігові при бурсі, захворів і помер. Тому, перебравшись до міста, мати тримала Василя при собі. Навчатися Василь почав рано, але до духовної семінарії вступив лише в десять років, бо мати, пригнічена смертю старшого сина, упадала над хворобливим Василем. У школі він учився погано і двічі залишався в одному класі. Перешкоджало навчанню погане здоров'я, а ще більше&nbsp;— читання книжок. Навіть обідаючи, він мав коло себе книжку.
 
З 1910 року письменник навчався в [[Чернігівська духовна семінарія|Чернігівській духовній семінарії]], яку відверто не любив. Відвідував знамениті «суботи» у вітальні [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Михайла Коцюбинського]], де його перші [[вірш]]і (писати почав з [[1912]] року) майстер сприйняв із доброзичливою увагою. По закінченні четвертого класу ([[1914]]) вступив на економічне відділення [[Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана|Київського комерційного інституту]], де вже навчався його давній, ще з бурси, приятель&nbsp;— [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]]. Соціально-економічні дисципліни, що викладалися тут, були до душі молодому Василеві Елланському.
Після злиття [[Українська комуністична партія (боротьбистів)|українських комуністів-боротьбистів]] з КП(б)У вів боротьбу проти націоналістичних тенденцій у партії та державі («опозиційна» промова Василя Блакитного на конференції КП(б)У в листопаді [[1920]] року), кинув усі свої сили й енергію на організацію культурного відродження в [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українській СРР]]. Перший і незмінний редактор урядової газети «[[Вісті ВУЦВК|Вісті Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету]]» та додатка до неї&nbsp;— «[[Культура і життя|Література. Наука. Мистецтво]]» (пізніша назва&nbsp;— «[[Культура і життя|Культура і побут]]»). Заснував і редагував журнали [[Всесвіт (журнал)|«Всесвіт»]], [[Перець (часопис)|«Червоний перець»]]. Певний час був головою колегії [[Дніпро (видавництво)|Державного видавництва України]]. Організатор і керівник першої спілки пролетарських письменників [[Гарт (літературна організація)|«Гарт»]], що мала філії в багатьох містах України й навіть у [[Канада|Канаді]].
 
Тяжка хвороба серця, яку з раннього дитинства мав Еллан-Блакитний, призвела до його смерті на 32-му році життя. [[4 грудня]] [[1925]] року Василь Михайлович помер у Харкові (тоді столиця [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української СРР]]). Згодом поета було проголошено «[[Буржуазний націоналізм|буржуазним націоналістом]]», «бандитом» і посмертно засуджено до [[Смертна кара|найвищої міри покарання]]<ref>[http://web.kpi.kharkov.ua/ethics/wp-content/uploads/sites/131/2014/11/Posobye-Ukraynckaya-kultura-v-ymenah-1.pdf Українська культура в іменах. Довідник для студентів усіх спеціальностей / За редакцією проф. О.&nbsp;О.&nbsp;Петутіної.&nbsp;— Харків, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», 2017, с. 205.]</ref>.
 
Радянська влада затаврувала поета як «[[Буржуазний націоналізм|буржуазного націоналіста]]» й «бандита»; його було навіть посмертно засуджено до [[Смертна кара|найвищої міри покарання]]<ref>[http://web.kpi.kharkov.ua/ethics/wp-content/uploads/sites/131/2014/11/Posobye-Ukraynckaya-kultura-v-ymenah-1.pdf Українська культура в іменах. Довідник для студентів усіх спеціальностей / За редакцією проф. О.&nbsp;О.&nbsp;Петутіної.&nbsp;— Харків, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», 2017, с. 205.]</ref>. [[1934]] року було демонтовано надгробок, встановлений його друзями на могилі в [[Харків|Харкові]]. Твори письменника було офіційно заборонено<ref>[[:c:File:Cdago-1-16-30-s075-141.pdf|4. Блакитний Василь / Список Головліту УРСР № 5 про вилучення шкідливої буржуазно-націоналістичної літератури. Протокол засідання Політбюро ЦК КП(б) України від 19 вересня 1938 року № 4, п. 100-оп.]] // ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 30. Арк. 97.</ref>, а його товаришів по партії боротьбистів розстріляно чи заслано до [[Сибір]]у.
 
Після [[XX з'їзд КПРС|XX з'їзду КПРС]] бувВ. реабілітованийЕллан-Блакитного було реабілітовано.
 
<center>
717

редагувань