Феофіл (Булдовський): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
LVS 56 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
копівіо https://risu.ua/istoriya-ob-yednannya-harkivsko-poltavskoji-yeparhiji-z-uapc_n11616 Мітка: Скасування |
||
Рядок 6:
Народився у родині священика Іоанна Мусійовича Булдовського на [[Полтавщина|Полта́вщині]], у селі Василівка Хорольського повіту.
До [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції 1917]] в [[Російська імперія|Російській імперії]] служив священиком; був відомий прогресивними поглядами і [[українофільство]]м.
Рядок 15:
У червні [[1925]] виступив одним із організаторів Собору єпископів у [[Лубни|Лубнах]] (тепер Полтавська область), на якому було проголошено утворення Української православної церкви з канонічною послідовною ієрархією (див. [[Українська соборно-єпископська церква]]). Обраний заступником архієпископа всієї України [[Погорілко Павло Ферапонтович|Павла Погорілка]], а після його арешту — митрополит усієї України (з січня [[1929]]) з місцем перебування у [[Харків|Харкові]], пізніше — у [[Луганськ]]у. Із закриттям у Луганську [[1937]] року останньої церкви повернувся до Харкова, де проживав як приватна особа.
Улітку [[1942]] р. до Харкова прибув місійний єпископ [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]]
▲Улітку [[1942]] р. до Харкова прибув місійний єпископ [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]] [[Мстислав (Скрипник)]]. Нарада [[27 липня]] 1942 р., яка пройшла в Харкові за участи митрополита Феофіла, єпископа Переяславського Мстислава, членів Харківського єпархіяльного управління та голови Полтавського єпархіяльного управління, ухвалила: «Визнати, що парафії, підпорядковані Високопреосвященнішому владиці Феофілу на терені Харківської, Полтавської, Сумської і Курської областей, становлять складову частину Української Православної Автокефальної Церкви на чолі з адміністратором архієпископом Полікарпом. Надалі установити таку форму почитування: Високопреосвященнішого отця нашого митрополита Феофіла, архієпископа Харківського і Полтавського, високопреосвященнішого отця нашого Полікарпа, архієпископа Луцького і Ковельського».
У 1942-[[1943]] — митрополит Харківський УАПЦ.
Рядок 26 ⟶ 24:
[[20 січня]] [[1944]] р. його довели до смерті у сталінських застінках.
== Джерела ==
|