Сталін Йосип Віссаріонович: відмінності між версіями

У 1945—1950 Сталін жорстоко розправився з рухом опору на [[Західна Україна|Західній Україні]] й у [[Литва|Литві]], вислав мільйони тих, що побували в німецькому полоні, й цивільного населення до [[ГУЛАГ|концентраційних таборів]]. По війні посилив регламентацію культурного життя, загострив [[Русифікація|русифікаційний]] курс у неросійських республіках, що увійшло в історію під назвою «[[Ждановщина]]». Під наглядом Сталіна офіційна історична наука змінила орієнтацію з критики політики [[Російська імперія|Російської імперії]] на похвали російським імператорам та виправдання їх колоніальних завоювань як явища «прогресивного».

 

Сталін зосередив і формально всю владу в своїх руках (від 1941 — голова уряду, [[Міністр оборони СРСР|нарком оборони]] і [[головнокомандувач]] збройних сил СРСР, від 1945 зі званням [[Генералісимус Радянського Союзу|генералісимуса]]), пишався порівнюванням його з царем [[Іван IV Лютий|Іваном IV]] і [[Петро I Романов|Петром І]]. Безоглядно жорстокий [[диктатор]], Сталін, базуючись на традиціях російського самодержавства, створив [[тоталітарна диктатура|тоталітарну диктатуру]] на зразок східних деспотій, усюди бачив змови, попереджаючи їх кривавим [[терор]]ом. Останнім у задумі Сталіна було винищення [[Євреї|єврейства]], розпочате під гаслом боротьби проти «безрідних космополітів», але довершенню цієї акції перешкодила його смерть.