У кінці царювання Людовіка XVIII і особливо за Карла X посилився вплив правих сил на політику уряду. У серпні 1829 р. кабінет очолив ультрарояліст князь О. Ж. А. Поліньяк. 18 березня 1830 р. палата депутатів голосами конституціоналістів і лібералів прийняла звернення до монарха, зажадавши відставки кабінету. 16 травня король розпустив палату. Однак нові вибори (кінець червня — початок липня) принесли перемогу опозиції. 25 липня король підписав ордонанси про розпуск новообраної палати, про скасування свободи друку і про введення ще менш демократичної виборчої системи.
26 липня ліберальні журналісти закликали народ до виступів проти влади. 27 липня, після закриття поліцією опозиційних газет, почалося будівництво барикад у Парижі. Весь день 28 липня тривали вуличні бої. 29 липня повстанці сформували національну гвардію під командуванням Лафайєта і до вечора взяли Лувр. Депутати і журналісти опозиції, що зібралися в будинку банкіра Ж. Лаффіта, запропонували корону герцогу Орлеанському. 31 липня він був проголошений намісником королівства. 2 серпня Карл X відрікся від престолу на користь свого внука. 9 серпня Луї-Філіпп Орлеанський зійшов на престол, підписавши оновлену Хартію.
