Самокиш Микола Семенович: відмінності між версіями

Микола Самокиш приділяв велику увагу вивченню народної орнаментальної традиції: розписів, вишиванок, оздоблення тканин тощо. Величезне зацікавлення у митця викликала виставка народного українського мистецтва, що відбулася у Харкові під час проведення у 1902 році ХІІ [[Археологічний з'їзд|Археологічного з'їзду]].<ref name="ЕУ" /> Близьке ознайомлення з експонатами виставки спонукало Самокиша до видання альбому 40 кольорових літографованих таблиць «Мотиви українського орнаменту» яке побачило світ 1902 року. Зарисовки він робив на харківській виставці, в Київському історичному та Полтавському музеях, в приватних зібраннях, а також в селах та селищах України, головним чином Полтавської, Київської та Чернігівської губерній. Альбом вперше дав можливість широким колам російського суспільства познайомитися з кращими взірцями українського орнаменту, створеними невідомими художницями-самородками.<ref name="obuchonok" /> Біографи Самокиша стверджують, що через брак коштів альбом був надрукований у Празі. Згодом Микола Самокиш повторив видання у Харкові або Петербурзі близько 1904 року.<ref name="Олександр МорозовЕУ" /><ref name="wikisourceОлександр Морозов" /><ref name="ЕУwikisource" />

З 1911&nbsp;року кожного літа працював в Україні («Табун коней», 1914), з 1928 уприїжджав Харковів Харків для роботи, виконава з 1938-го проводив там по півроку. В цей період він задумав давнота задуманийстворив цикл творів зна українськоїтеми з історії йУкраїни козацьких(«Голод воєн.у АвторКриму великого1921-22», циклу«Полювання» історичнота достовірнихінші) творів,і присвяченихтвори присвячені Запорозькій Січі («Козак на коні» (1889), «Запорожці біля корчми» (1917). Автор картин «Розгін демонстрації в Києві 1914 у соті роковини з дня народження Тараса Шевченка» і «Царські жандарми везуть Шевченка на заслання» (1938).<ref name="ЕУ" /><ref name="obuchonok" />