Гайліґенштадтський заповіт: відмінності між версіями

Отже, вирішено. — З радістю поспішаю я назустріч смерті. — Якщо вона прийде раніше, ніж мені випаде нагода повністю розкрити свій творчий хист у мистецтві, то, незважаючи на жорстокість моєї долі, прихід її буде все-таки передчасним, і я волів би, щоб вона прийшла пізніше. — Але і тоді я буду задоволений: хіба вона не позбавить мене від моїх нескінченних страждань? — Приходь, коли хочеш, я тебе зустріну мужньо. — Прощайте і не забудьте мене зовсім після моєї смерті, я заслужив це перед вами, так як протягом свого життя часто думав про вас і про те, як зробити вас щасливими; нехай буде так.

 

 

Гайліґенштадт, 6 жовтня 1802

 

 

Отже, я залишаю тебе — і покидаю з сумом. Так, надія, яку я виплекав і приніс сюди з собою, надія на хоча б часткове зцілення — вона змушена тепер покинути мене. Як падає з дерев зів'яле листя, так і вона для мене зів'яла. Я йду майже в такому ж стані, в якому прибув сюди. Навіть висока мужність, яка надихала мене в прекрасні літні дні, канула у небуття. О Провидіння, пошли мені хоча б один день чистої радості — адже так давно справжня радість не знаходить в мені ніякого внутрішнього відгуку. О коли, о коли — о Божество — я знову зможу відчути його в храмі природи і людства? Ніколи? Ні, це було б занадто жорстоко<ref name=":0">{{Cite web|title=Гейлигенштадтское завещание — оригинальный текст|url=https://beethoven.ru/node/488#footnote3_mi3zp5t|website=beethoven.ru|accessdate=2021-08-10|language=ru}}</ref>.</blockquote>