Анна Федорівна: відмінності між версіями

'''Анна Федорівна''' (уроджена принцеса '''Юліана-Генріетта-Ульріка Саксен-Кобург-Заальфельдська'''; [[23 вересня]] [[1781]], [[Кобург (місто)|Кобург]] — [[15 серпня]] [[1860]], маєток [[:de:Elfenau|Эльфенау]] (нині у межах [[Берн]]а), [[Швейцарія]]) — [[Велика княгиня]], дружина [[цесаревич]]а великого князя [[Костянтин Павлович|Костянтина Павловича]]. Була третьою донькоюдочкою [[Франц, герцог Саксен-Кобург-Заальфельдський|Франца Фридріха Антона]], герцога Саксен-Кобург-Саальфельд та [[Августа-Кароліна Рейсс фон Еберсдорф|Августи-Кароліни Рейсс фон Еберсдорф]] (1757—1831). [[Леопольд I (король Бельгії)|Леопольд I]], король Бельгії був її братом, а королева [[Вікторія (королева Великобританії)|Вікторія]] та [[Фернанду II|Фердинанд II Португальський]] — її небожами.

Юліана-Генріетта-Ульріка народилася в багатодітній родині герцога [[Франц, герцог Саксен-Кобург-Заальфельдський|Франца Фрідріха Антона]] і була третьою дитиною з десяти. Самого герцога Франца знали як вельми освічену людину, він захоплювався ботанікою і астрономією. Його дружина, Августа-Кароліна-Софія, уроджена графиня Рейсс-Еберсдорф, відрізнялася розумом та енергійним характером. Усі діти герцогського подружжя отримали гарнедобре виховання.

Одруживши старшого онука [[Олександр I|Олександра]], [[Катерина II]] незабаром взялася влаштовувати долю молодшого [[Костянтин Павлович|Костянтина]], хоча йому тільки виповнилося чотирнадцять років. Імператриця не без гордощів говорила про юного великого князя, що він є завидною партією для багатьох наречених Європи, адже Костянтин був наступним за Олександром спадкоємцем могутньої імперії. Ще до початку пошуків несподівано надійшла пропозиція від королівського двору [[Неаполь|Неаполя]]. Король Обох Сицилій [[Фердинанд I (король Обох Сицилій)|Фердинанд I]] та його дружина [[Марія Кароліна Австрійська (1752–1814)|Марія Кароліна Австрійська]] (сестра королеви Франції [[Марія Антуанетта|Марії Антуанетти]]) висловили бажання віддати за великого князя Костянтина одну з багатьох своїх доньокдочок. Катерина відреагувала на таку пропозицію навідріз негативно. У [[1793]] році імператриця писала про неаполітанський двір, якому «досить недоречно забажалося нагородити нас одним зі своїх виродків».

У [[1795]] році з таємною місією правлячими дворами Європи вирушає генерал [[Будберг, Андрій Яковлевич|Андрій Яковлевич Будберг]]. З величезного списку наречених він повинен був особисто відібрати кандидаток в наречені великого князя Костянтина. Дорогою генерал захворів і змушений був зупинитися в [[Кобург (місто)|Кобурзі]], де він звернувся до знайомого лікаря барона Христиана-Фридріха Штокмара, який, дізнавшись мету візиту генерала, порадив звернути увагу на кобургських принцес — доньок герцога [[Саксен-Кобург-Заальфельд]]ського [[Франц (герцог Саксен-Кобург-Заальфельдський)|Франца]]. Будберг далі нікуди не поїхав та повідомив [[Санкт-Петербург|Петербург]], що бажане знайдено.

На запрошення російського двору Юліана зі своїми старшими сестрами [[Софія Саксен-Кобург-Заальфельдська|Софією]] (1778—1835) і [[Антуанетта Саксен-Кобург-Заальфельдська|Антуанеттою]] (1779—1824) і матір'ю прибула до Петербурга 6 жовтня 1795 р., де була обрана Катериною II за дружину Костянтину. Імператриця писала: {{ початок цитати }}''Спадкоємиця принцеса Саксен-Кобурзька прекрасна, гідна поваги жінка, доньки у неї гарненькі. Шкода, що наш наречений повинен вибрати тільки одну, добре б залишити всіх трьох. Але, здається, наш [[Паріс]] віддасть яблуко молодшій: ось побачите, що він віддасть перевагу Юлії … а й справді, пустунка Юлія найкраща''{{ кінець цитати | джерело = }}

Шлюб був невдалим. Пристрасть Костянтина Павловича до всього військового та непередбачуваність його поведінки відбилися на принцесі. Його ніжність змінювалася грубістю і образливою поведінкою щодо юної дружини. Наприклад, одного разу він посадив Анну Федорівну в одну з величезних ваз в [[Мармуровий палац (Санкт-Петербург)|Мармуровому палаці]] і почав стріляти по них. Терпіти характер чоловіка, його зухвалі витівки принцесі ставало все важче. Не могла розраховувати вона і на підтримку імператора [[Павло І|Павла І]], адже її вибрала настільки зненавиджена ним мати. Тим часом дорослішаючи, Анна Федорівна ставала все привабливішою, і в суспільстві її звали «вечірньої зіркою». Великий князь Костянтин почав її ревнувати, навіть до брата [[Олександр І|Олександра І]]. Він забороняв їй виходити з кімнат, а, якщо вона виходила, то він з'являвся та відводив її назад. Графиня В. Н. Головіна згадувала:

Лише після вбивства імператора Павла в [[1801]] ув Анни Федорівни з'явилася можливість здійснити свій план. Незабаром їй повідомили, що важко захворіла герцогиня Августа. Імператор Олександр I, який добре ставився до невістки, дозволив їй відвідати матір, Костянтин Павлович теж не був проти, у нього починався черговий роман. Анна Федорівна їде в Кобург, більше до Росії вона не повернеться. Майже одразу вона починає вести переговори про розлучення з чоловіком. Костянтин Павлович пише у відповідь на її лист :{{ початок цитати }} ''Ви пишете, що залишили мене через від'їзд до чужих країв тому, що ми не схожі один з одним вдачею, через що ви не можете любити мене. Але покірно прошу вас, для заспокоєння себе і мене в улаштуванні жереба життя нашого, усі ці обставини підтвердити письмово, а також, що окрім цієї інших причин ви не маєте.'' {{ Кінець цитати | джерело = }} Але у [[1803]] проти розлучення виступила імператриця Марія Федорівна, яка боялася повторного морганатичного шлюбу Костянтина Павловича і сказала, що розлучення завдасть шкоду репутації великої княгині.