Відмінності між версіями «Сингл»

16 байтів додано ,  2 місяці тому
м
Мітки: Візуальний редактор Завдання новачку
м (→‎Формати синглів: уточнення)
 
 
== Формати синглів ==
 
=== Вінілові ===
Найпопулярнішим і традиційним форматом синглу є грамплатівка розміром 18 [[сантиметр]]ів зі швидкістю обертання 45 обертів за хвилину (тому її називають «сорокап'ятка»). Цей формат з'явився у [[США]] в [[1949]] році. Спочатку він продовжував концепцію уже присутніхнаявних на той час вінілових платівок зі швидкістю 78 обертів за хвилину. Однак з розвитком формату довгограючих платівок, сингли стали позиціюватися як попередники випуску повних альбомів, для розігрівання інтересу слухачів до майбутнього альбому (особливо в популярній музиці). З [[1957]] року більшість американських [[лейбл]]ів стали випускати сингли винятково у форматі 45 обертів за хвилину. З початку 90-х років сингли втратили своє значення і тепер випускаються для ді-джеїв ("«[[Дискжокей|Диск-жокей]]"») колекціонерів, шанувальників того чи іншого виконавця<ref>{{cite web |url=http://www.wisegeek.com/what-is-a-music-single.htm |title=Songs on records |last= |first= |date= |publisher=wiseGEEK |accessdate=27 травня 2016}}</ref>.
 
На першій стороні синглу в форматі грамплатівки міститься головна пісня,&nbsp;— колись, в основному, призначена для програвання на радіостанціях і в музичних автоматах (дані по програваннях складають один із критеріїв [[хіт-парад]]ів), при цьому зворотний бік синглу практично не програвався. Часто явної вказівки, яка сторона перша, а яка&nbsp;— друга, немає. Через це назва сингла не завжди визначається заголовком пісні на першій стороні (більш того, багато синглів мають спеціальну назву, що не збігається з назвою жодної пісні на платівці). Зворотні сторони синглів традиційно присвячувалися або інструментальним версіям головної пісні, або композиціям, не розрахованим на комерційний успіх. З початку 90-х рр. вінілові сингли втратили своє значення (з [[1998]] року їхній продаж, наприклад, більше не враховується в хіт-параді журналу «Біллборд», ({{lang-en|Billboard}}) і тепер у цьому форматі випускаються лише обмеженим тиражем. Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії [[звукозапис]]у є «<nowiki/>[[White Christmas 2|White Christmas]]<nowiki/>» Бінга Кросбі [[1947]] року (понад 10 &nbsp;млн екземплярів).
 
В другій половині [[1970]]-х рр. з'явився новий формат синглів&nbsp; розміром 30 см (12 дюймів), котрий зберіг швидкість 45 обертів за хвилину. Розвинувшись завдяки музиці [[диско]], цей формат дозволив не тільки збільшити час звучання композиції, відповідаючи, таким чином, потребі в танцювальних міксах, але і значно поліпшити якість звуку (недолік колишніх, звичайних синглів, полягав у слабкому відтворенні низьких частот і зростанні рівня перекручування і перешкод при підвищенні гучності відтворення звуку). Такі сингли стали називатися ''дванадцятидюймовими'' чи ''максісинглами'', щоб відрізнити їх від традиційних синглів (ті, своєю чергою, стали ''семидюймовими''). Максісингли одержали поширення в жанрах танцювальної електронної музики (диско, [[техно]], [[хаус]] і &nbsp;т.&nbsp;д.). Як правило, друга сторона таких синглів являла собою [[ремікс]] на головну композицію. Іноді на максісинглі містилося по дві композиції на стороні. У 80-і рр. для безлічі виконавців танцювальної музики формат максісинглів став основним, тому на звичайних синглах виходили лиш урізані версії пісень з максісинглів, оскільки [[Радіостанція|радіостанції]] не могли собі дозволити програвати повністю довгі версії. Донедавна максісингли випускаються головним чином для [[Ді-джей|ді-джеїв]] дискотек.
 
Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії звукозапису є «<nowiki/>[[Blue Monday]]<nowiki/>» групи [[New Order]] [[1983]] року (3 &nbsp;млн екземплярів)<ref>{{Citation|title=Blue Monday - New Order {{!}} Song Info {{!}} AllMusic|url=https://www.allmusic.com/song/blue-monday-mt0001479778|accessdate=2021-07-25|language=en}}</ref>.
 
=== Компакт-диски ===
В другій половині [[1980]]-х рр. стали випускатися сингли на [[компакт-диск]]ах. Як правило, композиції на таких дисках повторювали або доповнювали вінілові ''максісингли''. Час звучання таких синглів може сягати 60 хвилин. Такий формат також дозволяє включати [[відеокліп]]и (перші сингли з відеокліпами з'явилися в [[1988]] році).
 
На початку [[2000]]-х рр. у [[Велика Британія|Великій Британії]] було введено регламентацію формату синглів на компакт-дисках: щоб вважатися ''синглом'' (для обліку в [[хіт-парад]]ах) компакт-диск повинен мати максимум дві-три композиції загальною тривалістю звучання не більше 20 хвилин. Це змушує [[лейбл]]и випускати сингли з безліччю [[ремікс]]ів вроздріб. Сингл бі́льших обсягів, як і у випадку з вінілом, заведено називати ''максісинглами'' (''CD Maxi-Single'').
 
В той же період з'явилися сингли на компакт-дисках розміром 8,9 см (3,5 дюйма). Вони містили, як правило, лише одну пісню; через ціну та технічні особливості. Велика кількість програвачів не могла «читати» такі сингли. Через це такий формат не став популярним.