Відмінності між версіями «Париж»

1188 байтів додано ,  1 місяць тому
Коректура, посилання
м
(Коректура, посилання)
 
|примітки =
}}
'''Пари́ж''' ({{lang-fr|Paris}}, {{МФА-всі|pa.ˈʁi|МФА|Fr-Paris.oga}})&nbsp;— [[столиця]] [[Франція|Франції]], адміністративний центр регіону [[Іль-де-Франс]]. Окремий [[Департаменти Франції|департамент]] Франції. Розташований на річці [[Сена]]. Населення&nbsp;— 2 &nbsp;175 &nbsp;601 особа (на 01.01.2021)<ref>{{Cite web|title=Population 2021 à Paris: 2 175 601 habitants|url=https://94.citoyens.com/2021/population-2021-a-paris-2-175-601-habitants,02-01-2021.html|website=94 Citoyens|date=2021-01-02|accessdate=2021-02-16|language=fr-FR|first=Par C. Dubois Auteur|last=Val-de-Marne}}</ref>, [[міська агломерація]]&nbsp;— 10&nbsp;млн, у 2015 році населення міста становило {{formatnum:2206488}}2&nbsp;206&nbsp;488 осіб, [[Міська агломерація|агломерації]]&nbsp;— {{formatnum:12405426}}12&nbsp;405&nbsp;426. Штаб-квартири низки міжнародних організацій: [[ЮНЕСКО]], [[Організація економічного співробітництва та розвитку]], [[Міжнародна торговаторгівельна палата]] та інші. Центр світової торгівлі (автомобілі, літаки, канцелярські товари й туристичне спорядження); головний національний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичне обладнання, електроніка, одяг, косметика), фінансово-банківська столиця; великий транспортний вузол (2 міжнародні аеропорти).
 
Вищі навчальні заклади (13 університетів), [[Французький інститут]], [[Французька академія]]. Славетні наукові інститути: [[Інститут Пастера]], радіологічних досліджень. Культурний (97 музеїв, 300 мистецьких галерей, близько 100 театрів) і туристичний центр світової ваги.
 
== Назва ==
[[ТопоніміяТопоніміка|Топонім]] Париж походить від назви [[кельти|кельтського]] племені [[паризії]]в (Parisii). Сучасна назва є похідною від латинської назви міста, що спершу називалося [[Лютеція|Лютеція Паризіорум]] ({{lang-la|Lutetia Parisiorum}}) та ''Civitas Parisiorum'', тобто місто [[паризії]]в. Етимологія назви цього племені достеменно не встановлена. Ще декілька французьких топонімів мають спільне походження з назвою Париж: [[Вільпаризі]], [[Кормей-ан-Паризі]], [[Фонтене-ан-Паризі]]. З римських часів дійшли також згадки про [[паризії]]в, що мешкали в [[Англія|Англії]], у сучасному східному [[Йоркшир]]і.
 
== Географія ==
=== Топографія ===
[[Файл:Arago medallion Paris.jpg|thumb|left|Медальйон [[паризький меридіан|паризького меридіана]] на вулиці міста]]
Місто розташоване в центрі Паризького басейну, приблизно 65&nbsp;м над рівнем моря. Межі житлових кварталів Парижа окреслені [[Бульвар ПеріферікПериферік|кільцевою автодорогою]] протяжністю 36 кілометрів. До території Парижа також відносять розташований на захід від міста [[Булонський Ліс|Булонський ліс]] і розташований на сході [[Венсенський ліс]]. Периметр міста становить 54,74&nbsp;км.<ref name=autogenerated2>[http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946&document_type_id=5&document_id=3079&portlet_id=10579 Dimensions. Géographie de la capitale] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110119194447/http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946 |date=19 січня 2011 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, 20.08.2010</ref> Площа міста становить 105 км², якщо включати площу цих парків, і близько 87 км² без них.
 
Зі сходу на захід місто досягає 18&nbsp;км, з півночі на південь&nbsp;— 9,5&nbsp;км.<ref name=autogenerated2 />. Найвища точка міста (128,21)&nbsp;— у районі [[Монмартр]]а, на тротуарі на розі між стіною огорожі біля будинку за адресою 2, rue de Mont Cenis і будівлею за адресою 4, rue de Mont Cenis<ref name=autogenerated2 />. Абсолютний висотний мінімум (30,5 &nbsp;м) знаходиться в 15 окрузі на перетині вулиць Leblanc і St. Charles.<ref name=autogenerated2 />
 
[[Паризький меридіан]] довгий час був нульовим меридіаном на французьких картах. Лінія паризького меридіана відзначена зараз 135 пам'ятними бронзовими відмітками на бруківці, тротуарах та будівлях. На цій лінії знаходиться і [[Паризька обсерваторія]]<ref name=autogenerated3>[http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946&document_type_id=5&document_id=3083&portlet_id=10579 Situation géographique] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110119194447/http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946 |date=19 січня 2011 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, 01.07.2010</ref>.
 
[[Антиподи|Антипод]] Парижа знаходиться у водах [[Тихий океан|Тихого океану]], на південному сході від [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]], неподалік від [[острови Антиподів|островів Антиподів]].
 
=== Клімат ===
[[Файл:Place de Levis 20090202 2.jpg|thumb|left|Зима в Парижі]]
Метеоспостереження в Парижі ведуться безперервно, починаючи з 1873 року, з метеостанції в парку Монсурі. Париж розташований у зоні помірного клімату. Близькість до моря сприяє проникненню теплих і вологих повітряних мас, а вторгнення холодного континентального повітря відбувається найчастіше з півночі й північного сходу<ref name=autogenerated4>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21506 |title=Архівована копія |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140114103057/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21506 |archivedate=14 січня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Середня річна температура становить 12,0&nbsp;°C, найхолодніший місяць&nbsp;— [[січень]] (4,7 &nbsp;° С), найспекотніший&nbsp;— [[липень]] або [[серпень]] (20 &nbsp;° С), середня річна кількість опадів&nbsp;— 600 &nbsp;мм<ref name=autogenerated4 />. Найбільш дощовий місяць&nbsp;— [[травень]] (64,9 &nbsp;мм), найменша кількість опадів випадає в [[лютий|лютому]]&nbsp;— 43,7 &nbsp;мм [4]. За багаторічними спостереженнями, на рік припадає 111 дощових днів, 18 днів&nbsp;— зливові дощі з грозами, 11 днів у році випадають опади у вигляді снігу<ref name=autogenerated4 />. Мікроклімат Парижа, обумовлений скупченістю і забрудненням, відрізняється температурою повітря (ву середньому на 2&nbsp;°C вище середньої температури по регіону, різниця може доходити до 10&nbsp;°C), зниженою вологістю, меншою світлістю в денний час і світлішими ночами. Напрямок панівного вітру відповідно до рози вітрів, побудованої за даними спостережень станції Météo-France&nbsp;— південно-західний<ref name=autogenerated4 />.
 
Найспекотнішим за історію метеоспостережень днем у Парижі було [[28 липня]] [[1947]] року, коли відмітки термометрів піднялися до 40,4&nbsp;°C<ref>[http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946&document_type_id=5&document_id=3076&portlet_id=10579 Le climat] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110119194447/http://www.paris.fr/portail/politiques/Portal.lut?page_id=4946 |date=19 січня 2011 }}.{{ref-fr}} Mairie de Paris, 01.07.2010</ref>. Найнижча температура була зареєстрована [[10 грудня]] [[1879]] року&nbsp;— −23,9&nbsp;°C<ref name=autogenerated4 />. Найрізкіша зміна температури протягом 24 годин&nbsp;— [[31 грудня]] [[1978]] року: температура впала з +12&nbsp;°C до −10&nbsp;°C. Найсильніший вітер&nbsp;— 169 км / год, грудень [[1999]] року (див. також [[:fr:Tempêtes de fin décembre 1999 en Europe]])<ref>20 minutes, №&nbsp;1560, 13 лютого 2009року, «Les prévisions, bien plus qu'un passe-temps»</ref>. Зниження температури нижче 0 &nbsp;°С вважається холодом, а нижче-10 –10&nbsp;°С&nbsp;— екстремальним холодом, у цей період мобілізуються соціальні служби міста для допомоги бездомним<ref>[http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=9634&document_type_id=2&document_id=93370&portlet_id=23708 A partir de quelle température déclenche-t-on le plan «Grand Froid» à Paris ?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101126224758/http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=9634&document_type_id=2&document_id=93370&portlet_id=23708|date=26 листопада 2010}}{{ref-fr}}. // Mairie de Paris, 30.11.2010</ref>.
 
{{Клімат міста
[[Файл:Ballondeparisbynight.jpg|thumb|Повітряна куля над Парижем, яка вивчає стан повітря]]
 
Як у кожному великому місті, стан навколишнього середовища відчуває на собі фактори життєдіяльності багатомільйонного населення. За статистикою, столиця Франції та прилеглий Паризький регіон входять до першої сотні найбільш густонаселених агломерацій на планеті<ref>[http://www.citymayors.com/statistics/largest-cities-density-125.html The largest cities in the world by land area, population and density] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150516053854/http://www.citymayors.com/statistics/largest-cities-density-125.html |date=16 травня 2015 }}.{{ref-en}} // City mayors statistics</ref>. ВУ межах міста об'єктів промисловості небагато внаслідок процесу деіндустріалізації, який розпочався в середині 20[[XX століття]], завдяки чому забруднення ґрунтів не є гострою проблемою<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 |title=Архівована копія |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131211164557/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 |archivedate=11 грудня 2013 |deadurl=yes }}</ref>, натомість шумове забруднення, транспортні вихлопи&nbsp;— головні проблеми екології цього міста, слід додати до цього також дефіцит паркових зон у французькій столиці та відставання за цим показником від інших великих європейських міст (14,5 &nbsp;м² на людину)<ref>[http://wikiwix.com/cache/?url=http://www.apur.org/images/notes4pages/4P13.pdf&title=Atelier%20Parisien%20d'urbanisme%20-%20Développer%20le%20végétal%20à%20Paris.%20Les%20nouvelles%20règles%20du%20Plan%20local%20d'%20urbanisme%20de%20Paris.%20Spécial%20PLU. Dévélopper le végétal à Paris]</ref>. З [[2002]] року в Парижі запроваджена практика сортування сміття<ref>[http://www.planete-echo.net/CollecteParis/Paris.html Paris trie ses déchets]</ref>. Велика увага приділяється чистоті повітря, наприклад, над Парижем щодня запускається повітряна куля, колір якої змінюється в залежності від якості повітря. Кулю видно в радіусі 40&nbsp;км.<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136&document_type_id=5&document_id=53413&portlet_id=3060 |title=Ballon Air de Paris: un ballon pour mesurer la qualité de l'air de Paris |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110203071506/http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136 |archivedate=3 лютого 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Крім того, спостереженням за станом повітря в місті з 1979 року займається організація AIRPARIF, рівні забруднення за шкалою від 1 до 10 афішуються на багатьох електронних табло міста<ref>[http://www.parisinfo.com/paris-guide/meteo-et-climat/qualite-de-l-air-a-paris/ Qualité de l'air à Paris ] Le Site officiel de l'Office du Tourisme et des Congrès de Paris</ref><ref>[http://www.airqualitynow.eu/comparing_city_details.php?paris Air Quality Now&nbsp;— Comparing Cities&nbsp;— Paris Air Quality Details]</ref>. За офіційними даними, якість повітря значно покращилася за останнє десятиріччя за багатьма параметрами<ref>[http://www.lefigaro.fr/environnement/2010/10/21/01029-20101021ARTFIG00757-la-qualite-de-l-air-s-ameliore-a-paris.php La qualité de l'air s'améliore à Paris].{{ref-fr}} Le Figaro, 22.10.2010</ref>. Що ж стосується річкової екосистеми, то ще два десятиліття тому екологічний стан [[Сена|Сени]] був не найкращим, про що свідчило масове вимирання риби в 1990 і 1992 роках. ВУ 1988 році [[Жак Ширак]], бувши мером Парижа, заявив, що через 5 років ву Сені можна буде купатися<ref>[http://www.la-croix.com/Se-baigner-dans-la-Seine/article/2431801/5547 Se baigner dans la Seine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100708184734/http://www.la-croix.com/Se-baigner-dans-la-Seine/article/2431801/5547 |date=8 липень 2010 }}.{{ref-fr}} // La-Croix.com, 05.07.2010</ref>, і справді, за останні роки якість води в Сені покращилася за багатьма параметрами настільки, що сьогодні в її водах у межах міста мешкає близько 28 видів риб<ref>[http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 Etat initial d'environnement] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131211164557/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21507 |date=11 грудня 2013 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris</ref>.
 
У місті також робляться спроби боротьби із шумовим забрудненням, основна причина якого&nbsp;— автомобільний транспорт. Наприклад, планується використовувати звукоізоляційні технології в житлових будинках, у дорожньому будівництві, обмеження максимальної швидкості руху в центрі, посилення санкцій проти мотоциклістів<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136&document_type_id=5&document_id=17194&portlet_id=3060 |title=Plan de lutte contre le bruit |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110203071506/http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=136 |archivedate=3 лютого 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Проте за статистикою 54&nbsp;% опитаних парижан турбує шум, а житло 150 &nbsp;000 осіб виходить вікнами на вулицю, де рівень шуму перевищує 70 дБ<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?actorgender=&portal_component=17&elected_official_directory_id=8814&document_id=17442&actorlastname=&actormandate=31&document_type_id=&actorpoliticalgroupid=&actordistrictnumber=&detailed_search=&page_id=1&seq=& |title=Conseil de Paris: Plan anti-bruit |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140116232638/http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?actorgender=&portal_component=17&elected_official_directory_id=8814&document_id=17442&actorlastname=&actormandate=31&document_type_id=&actorpoliticalgroupid=&actordistrictnumber=&detailed_search=&page_id=1&seq=& |archivedate=16 січня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Окрім того, Париж також сумно відомий великою кількістю собачих екскрементів на своїх тротуарах<ref>http://www.paris.fr/portail/Environnement/Portal.lut?page_id=5922&document_type_id=5&document_id=5870&portlet_id=13278 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081008003455/http://www.paris.fr/portail/Environnement/Portal.lut?page_id=5922&document_type_id=5&document_id=5870&portlet_id=13278 |date=8 жовтня 2008 }} Barometre de la propreté 2003&nbsp;см. Les causes de la malpropreté</ref>.
 
== Гідрографія ==
[[Сена]] виявилася найважливішим фактором для створення та розвитку міста, початок якому поклали численні на той час острови на річці. З островів, що лежать ву межах міста, найбільший інтерес становить [[Острів Сіте]]. Заселений ще в [[Античність|античні часи]], він є колискою Парижа. Саме тут знаходиться багато історичних пам'яток, такі як-от [[Собор Паризької Богоматері]], [[Церква Сент-Шапель (Париж)|Сент-Шапель]], [[Консьєржері]].
 
Традиційним є поділ міста на [[Правий берег (Париж)|правий берег]] (торгова, ділова частина міста) і [[Лівий берег (Париж)|лівий берег]] (культурна, освітня частина міста).
 
Довжина Сени в межах Парижа&nbsp;— 12,78&nbsp;км, глибина її варіює від 3,8 &nbsp;м (поблизу мосту Насьйональ) до 5,7 &nbsp;м (біля [[Міст Мірабо|мосту Мірабо]]), ширина русла від 30 &nbsp;м (набережна Монтебелло до 200 &nbsp;м&nbsp;— біля мосту Гренель). Найнижчий рівень води в історії&nbsp;— 26,39&nbsp;м, відмітка з історичними рівнями води знаходиться на стіні набережної острова Святого Людовіка. Швидкість течії води&nbsp;— 2 &nbsp;км / год, потужність потоку&nbsp;— 273 &nbsp;м³/с, середня температура&nbsp;— 14,1 &nbsp;°С<ref>[http://www.paris.fr/portail/pratique/Portal.lut?page_id=1314&document_type_id=5&document_id=2179&portlet_id=3142 Quelques chiffres…]{{Недоступне посилання|date=вересня 2019 |bot=InternetArchiveBot }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, 30.10.2006</ref>.
 
{{Панорама|Pont_des_Arts,_Paris.jpg|1000px|Сена. Вид на [[Міст Мистецтв]] і [[острів Сіте]]. Праворуч — [[Інститут Франції]]}}
 
=== Водозабезпечення і санітарія ===
Париж у своїй ранній історії черпав воду лише з Сени і її лівої невеличкої притоки Б'євр. Пізніші джерела постачання води&nbsp;— римський [[акведук]] [[I століття]] з розташованого на південь містечка [[Віссу]] (згодом занепав); з кінця [[XI століття]] воду брали зіз джерел пагорбів правого берега; в [[XV стстоліття|XV столітті]]олітті збудовано [[Водогін|водопровід]], що йшов приблизно тим же шляхом, що й занедбаний римський акведук зіз Віссу; з [[1809]] року [[Канал (гідротехніка)|канал]] (''DE L'Ourcq'') почав забезпечувати Париж водою з менш забруднених річок на північному сході столиці. Париж мав своє перше постійне та повноводне джерело питної води тільки з кінця [[XIX стстоліття]]оліття, а саме [[1857]] року інженер Ежен Белґранд за Наполеона III та [[префект]]а [[баронЖорж Ежен Осман|Жоржа Ежена Османа]], що курирував будівництво ряду нових мереж водопостачання, які забезпечили водою все місто, піднявши її з декількох водних пластів, що розміщалися в прибережних горах поблизу моря. Відтоді нова система водопостачання стала основним джерелом [[питна вода|питної води]] в Парижі, а залишки старої системи надходять ву нижні рівні водомереж, і відтоді використовується для прибирання (''каналізаційні'') вулиць Парижа. Ця система, як і раніше, складає більшу частину сучасних мереж [[водопостачання]] Парижа.
 
== Історія ==
=== Заснування міста ===
{{Main|Лютеція}}
Місто було засноване в середині III століття до н.&nbsp;е., розвинувшись із [[кельти|кельтського]] поселення [[Лютеція]] племені [[паризії]]в на місці [[острів Сіте|острова Сіте]]. Сучасна назва міста походить від імені цього племені. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-й книзі [[Гай Юлій Цезар|Юлія Цезаря]] про [[Галльська війна|Галльську війну]] 53 &nbsp;р. до н.&nbsp;е.
 
Коли в 52 році до н.&nbsp;е. [[римляни]] після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти до міста, парізії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляни залишили їм острів і побудували на лівому березі Сени нове місто. Там вони звели [[терми]], [[Римський форум|форум]] і [[амфітеатр]]. У [[Римська імперія|Римській імперії]] місто не мало великого впливу.
 
=== Середньовіччя ===
{{main|Середньовічний Париж}}
Правління [[римляни|римлян]] скінчилося в 508 році з приходом [[франки|франків]]. Римський палац, розташований на острові Сіте, франки неодноразово перебудовували для власних потреб. Цей палацовий комплекс, відомий як [[Палац Сіте]] ({{lang-fr|Palais de la Cité}}), зберігся лише частково, уціліли споруди [[Консьєржері]], [[Палац Правосуддяправосуддя (Париж)|Палацу Правосуддя]] та [[Сент-Шапель]], які, щоправда, зазнавали частих перебудов. Найдавніша збережена частина палацу була споруджена в першій половині [[XIII століття]] за часів [[Людовик IX Святий|Людовика IX]]&nbsp;— це каплиця [[Сент-Шапель]], архітектора [[П'єр Монтрей|П'єра Монтрея]]. Дещо пізнішого часу&nbsp;— фортечні вежі, розташовані поряд з [[Сент-Шапель]]: Срібна вежа ({{lang-fr|Tour d’Argent}}), Вежа Цезаря ({{lang-fr|Tour de César}}) та Годинникова вежа ({{lang-fr|Tour de l’Horloge}}), споруджені за [[ФіліпФіліпп IV (король Франції)Вродливий|ФіліпаФіліппа IV Вродливого]]. За масивними фортечними мурами розташовувалася королівська адміністрація [[Консьєржері]] (від {{lang-fr|Concierge}}), яка вже з [[1400]] року використовувалася, як [[в'язниця]], а за часів [[Французька революція|Французької революції]] називалася «залою чекання на [[гільйотина|гільйотину»]].
 
Вже [[1358]] року Палац Сіте перестав бути резиденцією французьких королів, які були переїхали спершу до Отелю Сен-Поль, що не зберігся, а потім до [[Венсенський замок|Венсенського замку]]. Відомий усьому світові [[Лувр]] збудували ще за часів [[ФіліпФіліпп ІІII (король Франції)Август|ФіліпаФіліппа II]] в [[1190]] році. Але тоді Лувр був лише фортецею на західній околиці Парижа. Королівською резиденцією він став за часів [[Карл II (король Франції)|Карла II]]. У [[1190]] році було збудовано міський мур на правому березі Сени, а ув [[1210|1210-му]]&nbsp;— на лівому.
 
Починаючи з [[XI століття]] Париж&nbsp;— один зіз центрів європейської освіти, насамперед релігійної. У [[XII стстоліття|XII столітті]]олітті в місті з'явився Паризький університет, визнаний королем [[Філіп ІІ (король Франції)|Філіпом II]] в [[1200]] році. У [[XIII стстоліття|XIII столітті]]олітті [[Робер де Сорбон|Робером де Сорбоном]] при університеті був заснований [[Сорбонна|Сорбоннський коледж]], назва якого згодом стала асоціюватися з усім Паризьким університетом.
 
=== Новий час ===
У часи [[гугеноти|гугенотських]] воєн (1562—1598) місто залишалося в руках католиків. [[24 серпня]] [[1572]] року у [[Варфоломіївська ніч|Варфоломіївську ніч]] ву Парижі було вбито тисячі гугенотів.
 
За часів [[Людовик XIV|Людовика XIV]] королівська резиденція переїхала в [[Версальський палац|Версаль]], проте Париж як і раніше залишався політичним і економічним центром Франції. За [[Людовик XIV|Людовика XIV]] в місті з'явилося вуличне освітлення, модернізовано водопостачання, було засновано перші лікарні [[Дім Інвалідів]] та [[Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр|Сальпетрієр]]. Міський мур було розібрано, а на його місті розбито так званий Новий двір (Nouveau Cours), що згодом став [[Паризькі бульвари|бульварним кільцем Парижа]].
 
У [[1844]] довкола міста будується третій міський мур, на місці сьогоднішньої [[Бульвар Періферік|кільцевої дороги]] довкола міста. У найближчих околицях Парижа були зведені фортифікаційні споруди довжиною 39&nbsp;км зіз 94 [[бастіон]]ами й 16 [[форт]]ами, що на той час було найбільшою міською захисною системою у світі.
 
У [[1855]], [[1867]], [[1878]], [[1889]], [[1900]] та [[1937]] роках ву Парижі проходили так звані Світові виставки, які ще більше підняли престиж міста.
 
Катастрофічний перебіг [[франкоФранцузько-прусська війна 1870-1871|франкоФранко-прусської війни 1870—1871]] років призвів до занепаду [[ДругаНімецька імперія|Другої імперії]] та зайняття Парижа німецькими військами, [[Паризька комуна (1871)|Паризька комуна]], що складалась із робітників, ремісників та дрібних буржуа, виступила проти тимчасового консервативного уряду республіки.
 
За часи Третьої республіки до [[1914]] року Париж знову переживав часи свого розквіту, цей період увійшов в історію під назвою «[[Прекрасна епоха]]», Франція переживала небувалий підйом і економічний розвиток. Архітектура цього періоду представлена сьогодні такими спорудами, як [[Ліонський вокзал]], [[Міст Александра III]] та деякими станціями метро.
 
У 1900 і 1924 роках Париж приймав II та [[Зимові Олімпійські ігри 1960|VIII Олімпійські ігри]] нового часу.
 
У 1921 році місто мало найбільшу кількість населення за всю свою історію&nbsp;— близько 3&nbsp;млн мешканців.
 
У роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] місто було зайняте німецьким [[вермахт]]ом, окупація продовжилася до кінця серпня [[1944]] року. На щастя, місто під час війни не дуже постраждало.
 
У травні [[1968]] року паризький [[Латинський квартал (Париж)|Латинський квартал]] став центром [[Травневі заворушення 1968 року|студентської революції]], яка змінила обличчя країни й всієї Європи.
 
У [[2005]] році відбулися нові масові виступи, що увійшли в історію під назвою [[Війна передмість]], тоді заворушення перекинулися й на інші міста країни.
== Демографія ==
{{Main|Населення Парижа}}
На території Парижа проживає 19,3&nbsp;% населення регіону [[Іль-де-Франс]] і 3,6&nbsp;% населення [[Франція|Франції]]. Таким чином Париж є найгустонаселенішим районом Франції з середньою щільністю населення 20 433 осіб / км ². Щільність населення варіюється в залежності від округу. Округ зіз найменшою щільністю населення&nbsp;— 12-й (8370 осіб / км ²) за рахунок включення в територію округу [[Венсенський ліс|Венсенського лісу]] і 1-й (9228 осіб / км ²). Найбільш густонаселеним вважається 11-й округ зіз щільністю населення понад 40 &nbsp;000 осіб / км ²<ref>[http://www.paris.fr/portail/english/Portal.lut?page_id=8125&document_type_id=5&document_id=29896&portlet_id=18748 Щільність населення] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090306220445/http://www.paris.fr/portail/english/Portal.lut?page_id=8125&document_type_id=5&document_id=29896&portlet_id=18748 |date=6 березня 2009 }} {{ref-en}}</ref>.
 
=== Демографічний розвиток міста ===
</div>
 
В [[античні часи]] й [[середньовіччя]] внаслідок численних воєн, епідемій і масового голоду число жителів часто різко падало. Наприклад, під час епідемії [[холера|холери]] в [[1832]] році померло приблизно 20 &nbsp;000 осіб.
 
[[Індустріалізація]] [[XIX століття]] призвела до значного росту населення. У [[1921]] році кількість населення склала 3 мільйони, ця цифра досі є рекордною за всю історію Парижа. Наразі в Парижі мешкає трохи понад двоє мільйонів осіб.
 
Зворотна ситуація спостерігається в передмістях за рахунок їхнього розширення&nbsp;— у [[1921]] році тут проживало 4,85 мільйона осіб, у 2006&nbsp;— вже 11 600 тисяч.
 
=== Етнічний склад ===
Наразі в Парижі проживають близько 310 &nbsp;000 іноземців, що становить 14,5&nbsp;% населення Парижа<ref>[http://www.insee.fr/fr/insee_regions/idf/rfc/docs/alapage203.pdf INSEE: Доля иностранцев в регионе Иль-де-Франс, 1999] {{ref-fr}}</ref>. Лише третина з них&nbsp;— вихідці з ЄС<ref>{{Cite web |url=http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=85403 |title=RECENSEMENT. Premiers résultats |accessdate=7 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140114120620/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=85403 |archivedate=14 січня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Здебільшого це іммігранти з Португалії, Алжиру, Марокко та інших країн Європи й Африки.
 
=== Народилися в Парижі ===
 
==== Померли ====
* [[Бойків Олександр Миколайович|Бойків Олександр]]&nbsp;— діяч [[УВО]] та [[ОУН]], особистий секретар лідера [[ОУНОрганізація українських націоналістів|Організації Українськихукраїнських Націоналістівнаціоналістів]] [[Коновалець Євген КоновалецьМихайлович|Євгена Коновальця]]
* [[Махно Нестор Іванович|Махно Нестор]]&nbsp;— керівник селянського повстанського руху в Україні ув 1918—1921 роках, анархіст, військовий та політичний діяч, видатний тактик ведення партизанської війни
* [[Омелянович-Павленко Михайло Володимирович]]&nbsp;— визначний український діяч, [[генерал-полковник]] Армії [[Українська Народна Республіка|УНР]], український воєначальник, до [[1917]] року [[полковник]] російської армії, за доби [[УНР]]
* [[Петлюра Симон Васильович|Петлюра Симон]]&nbsp;— Головний отаман [[Армія УНР|військ УНР]], голова [[Директорія УНРУкраїнської Народної Республіки|Директорії УНР]]
* [[Шумицький Микола Андрійович]]&nbsp;— український громадсько-політичний діяч, архітектор та дипломат. Полковник Армії УНР.
* [[Б'янка Чубар]]&nbsp;— українська дослідниця [[Механізм реакції|механізмів]] [[Органічна хімія|органічних]] [[Хімічна реакція|реакцій]], науковиця [[Національний центр наукових досліджень|Національного центру наукових досліджень Франції]].
 
== Економіка ==
Париж&nbsp;— найважливіший економічний центр Франції, тут виробляється 10&nbsp;% [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]] країни<ref>[http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21467 Les dimensions de Paris] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140114120512/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=21467 |date=14 січня 2014 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris, Textes du plan local d'urbanisme</ref>. Майже чверть всіх виробничих підприємств країни відкрили в метрополії свої офіси й штаб-квартири. У місті створено 349 &nbsp;000 підприємств<ref>[http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?page_id=1&document_type_id=2&document_id=95565&portlet_id=24329 600 nouvelles entreprises à Paris chaque semaine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110124195136/http://www.paris.fr/portail/accueil/Portal.lut?page_id=1&document_type_id=2&document_id=95565&portlet_id=24329 |date=24 січня 2011 }}.{{ref-fr}} Mairie de Paris, 20.01.2011</ref>, що мають 1 640 тисяч робочих місць, а це в перерахунку на всіх працездатних парижан становить 1,5 робочого місця на людину<ref name=autogenerated1 />. Тим не менше, число безробітних парижан становить 8,7&nbsp;%, що, однак нижче, ніж ву цілому по країні (9,3&nbsp;%), за даними на кінець 2010 року<ref>[http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=95088 Chiffres-clés] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140114120549/http://www.paris.fr/portail/viewmultimediadocument?multimediadocument-id=95088 |date=14 січня 2014 }}.{{ref-fr}} // Mairie de Paris&nbsp;— Direction du développement économique, de l'emploi et de l'enseignement supérieur, 11.2010</ref>.
 
Основна маса (85&nbsp;%) робочих місць Парижа належать до сфери послуг. Попри те, що промисловість активно виводиться за межі міста, вона дає досі близько ста тисяч робочих місць. Приблизно стільки ж робочих місць припадає на дрібні підприємства, зайняті у сфері сервісу (35&nbsp;%), виробництва (30&nbsp;%), будівництва (20&nbsp;%) і харчування (15&nbsp;%).
У Парижі розташувалася велика частина французьких банків, страхових компаній та інших фінансових підприємств. Основні французькі телекомунікаційні компанії також розташовані головним чином у Парижі: Vivendi Universal, Groupe Lagardère, Groupe TF1. У Парижі перебувають також видавництва найбільших щоденних газет (див. розділ про ЗМІ), і безліч інших видавництв.
 
Сьогодні Париж (разом зіз відкритим у 50-6050—60-ті роки в передмісті Парижа діловим центром [[Дефанс]]) є одним зіз найважливіших торговельних центрів Європи.
 
Завдяки зосередженню французьких і міжнародних фірм ву місті, Париж забезпечує приблизно третину ВВП країни.
 
=== Рівень занятості ===
У 2007 році серед {{formatnum:1569679}} осіб у працездатному віці (15-6415—64 років) {{formatnum:1189388}} були активні, {{formatnum:380291}}&nbsp;— неактивна (показник активності 75,8&nbsp;%, у 1999 році було 74,0&nbsp;%). З {{formatnum:1189388}} активних працювало {{formatnum:1057058}} осіб ({{formatnum:531882}} чоловіки та {{formatnum:525176}} жінок), безробітних було {{formatnum:132330}} ({{formatnum:64966}} чоловіків та {{formatnum:67364}} жінки). Серед {{formatnum:380291}} неактивної {{formatnum:201686}} осіб було учнями чи студентами, {{formatnum:66523}}&nbsp;— пенсіонерами, {{formatnum:112082}} були неактивними з інших причин<ref>{{cite web|url=http://www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-emploi-pop-active|title=Emploi et population active 1999 et 2007|language=фр.|trans_title=Зайнятість та активність населення у 1999 і 2007|publisher=[[INSEE]]|accessdate=2011-05-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/6AEhpzZyJ|archivedate=2012-08-27}} (наближені дані, у 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)</ref>.
 
У 2008 році у муніципалітеті числилось 1061697 оподаткованих домогосподарств у яких проживали 2145494 особи, медіана доходів виносила {{formatnum:24298}} євро на одного особоспоживача<ref>{{cite web|url=http://www.insee.fr/fr/themes/detail.asp?reg_id=99&ref_id=base-cc-rev-fisc-loc-menage|title=Revenus fiscaux des ménages en 2008|language=фр.|trans_title=Оподатковані доходи домогосподарств у 2008 році|publisher=[[INSEE]]|accessdate=2011-05-25|archiveurl=http://www.webcitation.org/6AHExs6zH|archivedate=2012-08-29}} Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі&nbsp;— по 0,5 ОС, діти до 14 років&nbsp;— по 0,3 ОС.</ref>.
== Культура й дозвілля ==
 
=== Париж ву списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ===
[[Файл:Pont des Invalides et Tour Eiffel - 01.jpg|thumb|Набережні Сени]]
Набережні [[Сена|Сени]] в 1991 році<ref>[http://whc.unesco.org/en/list/600 Береги Сени, список Юнеско] {{ref-en}}</ref> увійшли до [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Європі|списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]]. Приміський [[Палац Фонтенбло]]<ref>[http://whc.unesco.org/en/list/160 Дворец Фонтенбло в списке ЮНЕСКО] {{ref-en}}</ref> і [[Версальський палац]]<ref>[http://whc.unesco.org/en/list/83 Версальский дворец в списке ЮНЕСКО] {{ref-en}}</ref> внесено до списку відповідно в 1979 і 1981 роках.
 
=== Бібліотеки, архіви ===
* Найбільша бібліотека Парижа&nbsp;— [[Національна бібліотека Франції]], заснована в [[1368]] році королем [[Карл V Мудрий|Карлом V]] зі своєї особистої бібліотеки в [[Лувр]]і. На момент заснування бібліотека налічувала всього 911 манускриптів, оскільки в ті часи було заведено знищувати після смерті монарха всі його документи. Цей звичай порушив [[Людовик XI Розсудливий|Людовик XI]], з якого і почалося розширення фонду. У [[1988]] році президент [[Франсуа Міттеран]] оголосив про будівництво нової будівлі Національної бібліотеки за проєктом архітектора Домініка Перро. Зараз бібліотека налічує 30 мільйонів одиниць зберігання, з них понад 13 мільйонів друкованих видань<ref>[http://www.bnf.fr/pages/zNavigat/frame/connaitr.htm?ancre=chiffres.htm Сайт Національної бібліотеки] {{ref-fr}}</ref>. Зокрема, у збірці знаходиться рисунок проєкту будівлі ордену єзуїтів у [[Луцьк]]у, автор [[Бенедетто Моллі]]<ref>''Jerzy Paszenda''. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976.&nbsp;— Tom XXI/4, zeszyt 91.&nbsp;— S. 635. {{ref-pl}}</ref>.
 
Іншими визначними бібліотеками Парижа є [[Бібліотека Мазаріні]], [[Бібліотека Святої Женев'єви]], [[Публічна бібліотека інформації]] (розташована в [[Центр Жоржа Помпіду|Центрі Жоржа Помпіду]]), [[Арсенальна бібліотека|Бібліотека Арсеналу]] (частина Національної бібліотеки Франції), [[Історична бібліотека міста Парижа]].
 
У XIX окрузі Парижа розташована українська [[Бібліотека імені Симона Петлюри]].
=== Музеї ===
 
Музей [[Лувр]], відкритий в 1793 в колишній резиденції французьких королів, складається з 8 тематичних відділів де на площі 60 &nbsp;600 м² представлена одна з найбільших світових колекцій, що складається з 35 &nbsp;000 експонатів&nbsp;— шедеврів західноєвропейського мистецтва від [[Середньовіччя]] аж до 1848 року, а також античних цивілізацій стародавніх єгиптян, римлян, етрусків, цивілізацій Близького сходу і мистецтва ісламських народів<ref>[http://www.louvre.fr/llv/oeuvres/alaune.jsp?bmLocale=fr_FR Oeuvres | Musée du Louvre]</ref>. Саме тут зберігаються такі світові шедеври, як [Мона Ліза] (Джоконда) і [[Венера Мілоська]].
 
[[Файл:Pavillon Richelieu Louvre 2007 06 23.jpg|thumb|left|[[Лувр]]. Крило Рішельє]]
[[Центр Жоржа Помпіду]], побудований в 1977 за проєктом Ренцо Піано, Річарда Роджерса і Жанфранко Франчіні, є головним осередком сучасного мистецтва Франції. У будівлі знаходиться не тільки музей сучасного мистецтва, але й бібліотека, кінозали, книжкові магазини та студії дитячої творчості. Особливою є вже сама будівля центру&nbsp;— вся інфраструктура (ліфти, вентиляційні шахти, ескалатори) винесена назовні та розфарбована в яскраві кольори.
 
[[Музей Пікассо (Париж)|Музей Пікассо]] містить лише близько 250 картин, але є одним зіз найкрасивіших музеїв Парижа. Експозицію складають роботи самого [[Пікассо]], а також зібрана ним колекція робіт інших художників&nbsp;— [[Жорж Брак|Жоржа Брака]], [[Поль Сезан|Поля Сезанна]], [[Анрі Матісс]]а та [[Амедео Модільяні]]. Музей розташувався у відбудованому в 1656—1659 роках особняку Салі у кварталі [[Маре (квартал)|Маре]].
 
У середньовічному палаці абатів Клюні зараз знаходиться Музей Середньовіччя ([[Музей Клюні]]) з колекцією середньовічних предметів мистецтва. Звідси можна потрапити в терми галло-римського періоду, руїни яких збереглися донині. У вересні 2000 поруч зіз будівлею музею розбили середньовічний сад (jardin médiéval) площею 5000 м ².
 
До Всесвітньої виставки 1900 року спроєктовано [[Великий палац (Париж)|Великий]] і [[Малий палац (Париж)|Малий палаци]], що й досі правлять за виставкові павільйони. У Великому палаці не тільки виставляються предмети мистецтва, але також проходять різні ярмарки-виставки, наприклад, автомобільна виставка Mondial de l'automobile de Paris. У Малому палаці розташувалися колекції живопису французького та італійського [[Ренесанс]]у, а також картини фламандських і голландських майстрів.
[[Файл:Opéra Garnier, 19 April 2014.jpg|thumb|[[Опера Гарньє]]]]
[[Файл:Comédie Française colonnes.jpg|thumb|left|[[Комеді Франсез]]]]
Паризька опера внесла значний внесок у розвиток оперного мистецтва. Сьогодні в Парижі два оперні театри: [[Опера Гарньє]], відома також як «Ґранд Опера», і Опера на Бастилії. Опера, що споруджена в [[1875]] і названа іменем архітектора [[Шарль Ґарньє|Гарньє]], має площу 11 &nbsp;237 &nbsp;м ² і є найбільшим оперним театром у світі. Нова Бастільская опера існує лише з [[1989]] року. З моменту відкриття нової опери Палац Гарньє програє в технічному оснащенні й використовується насамперед для балетних і класичних оперних вистав.
 
Знаменитий театр [[Комеді Франсез]] виник у 1680 зі злиттям колишнього театру Мольєра Illustre Théâtre з кількома театральними трупами. Серед акторів, що грали на сцені Комеді Франсез, були такі відомі особистості, як [[Сара Бернар]] і [[Жан-Луї Барро]]. Сьогодні театр виступає в основному з класичним репертуаром.
=== Кабаре ===
 
Для шанувальників вар'єте в Парижі відкрито велику кількість кабаре. Найвідоміші з них&nbsp;— [[Мулен Руж]], [[Лідо (кабаре)|Лідо]], Крейзі Хорс і Парадіз Латін ву [[Латинський квартал|Латинському кварталі]].
 
Одним із символів Парижа вважається реклама кабаре «Tournée du Chat Noir» (турне дю ша нуар) намальована Теофілом Стейнленом в 1896. Кабаре знаходилося в богемному районі Парижа&nbsp;— [[Монмартр]]і.
=== Парки й сади міста ===
[[Файл:Grande galerie de l'évolution, Paris 10 April 2014.jpg|міні|[[Сад рослин]] і [[Музей природознавства (Париж)|Музей природознавства]] в Парижі]]
Місто славиться своїми парками й садами, що окрім рекреаційної функції мають неабияке історичне й культурне значення. Два найстарші сади в самому центрі Парижа&nbsp;— це [[сад Тюїльрі]] та [[Люксембурзький сад]]. Сад Тюїльрі створено в XVI столітті, на правому березі річки [[Сена]] поблизу [[Лувр]]а, це був палацовий сад, що існує й досі. Люксембурзький сад, на лівому березі річки, у минулому належав приватному замку, і був побудований для [[Марія Медічі|Марії Медічі]] в 1625 році. Також відомий [[Сад рослин]], закладений ву ті самі часи, і створений [[Гі де ля Броссе]], [[лікар]]ем [[Людовик XIII Справедливий|Людовика XIII]], для вирощування [[лікарські рослини|лікарської рослини]], згодом набув статусу першого громадського саду в Парижі.
 
Другим періодом розвитку паризьких садів були часи імператорські. ВУ ті часи, створення зелених просторів є важливим аспектом політики аерації містоупорядників, оскільки швидкими темпами зростало населенням Парижа. Під керівництвом [[інженер]]а [[Жан-Шарль Альфан|Жана-Шарля Альфана]] (''Jean-Charles Alphand'') і [[художник]]а-[[пейзаж]]иста [[Жан-П'єр Баріллет-Дешан|Жана-П'єра Баріллет-Дешана]] (''Jean-Pierre Barillet-Deschamps'') створено нові садові комплекси&nbsp;— [[Булонський ліс]] і [[Венсенський ліс]], що розміщувалися в передмісті Парижа, (''відповідно розташовані на крайньому заході та крайньому сході тогочасного Парижа, вони тепер є зеленою зоною самого міста''). Також у нових районах міста розбито парки: [[парк Монсо|Монсо]] (''раніше відомий як «Фолі де Шартрі»''), [[парк Монсурі|Монсурі]] (''Montsouris''), [[парк Бютт-Шомонт|Бют-Шомон]] (Buttes-Chaumont).
З часом кількість парків і садів у Парижі ще більше зросла:
{|-
 
== Архітектура ==
[[Файл:Louvre 2007 02 24 c.jpg|thumb|left|[[Лувр]] зіз підсвіченою [[піраміда Лувра|скляною пірамідою]], що слугує головним входом у музей]]
[[Файл:Basilica(Paris).JPG|thumb|Римо-католицька базиліка [[Базиліка Сакре-Кер|Священного Серця]] (Sacré-Cœur) на вершині Монмартру]]
[[Файл:tour Eiffel 3b40739.jpg|thumb|left|[[Ейфелева вежа]] була побудована до [[Всесвітня виставка|Всесвітньої виставки]] [[1889]] року]]
Зовнішнього сучасного вигляду місто набуло в середині [[XIX століття]] внаслідок грандіозної перебудови. Багато століть до цього місто складалося з лабіринту вузьких вулиць і дерев'яних будинків. У 1852 році за планом удосконалення міста, задуманим [[барон Осман|бароном Османом]], було зруйновано цілі квартали старих споруд, а на їхньому місці з'явилися широкі проспекти та збудовані в єдину лінію кам'яні будівлі в неокласичному стилі, характерні для нової епохи буржуа. Принципи містоустрою часів [[Наполеон III|Наполеона III]] й зараз не втратили своєї актуальності: висота і розміри будівель підкоряються єдиному закону рівномірності, а з середини XIX століття було зроблено всього лише декілька винятків зіз правила. Завдяки цьому Париж залишається містом невисокої забудови.
 
Типовим для архітектури Парижа є особливий вид особняків&nbsp;— {{lang-fr|hôtel particulier}}. Такий особняк&nbsp;— це багатий приватний будинок П-подібної форми з внутрішнім двором і садом зіз тильного боку середньої частини будівлі. Більшість споруд було збудовано в XVII—XVIII століттях, для споруд [[XVIII століття]] характерною рисою є замкнений з усіх чотирьох боків двір. Типовий приклад&nbsp;— будівля кардинальського палацу [[Пале Рояль]] зіз внутрішньою площею, фонтаном і парком. Більшість міських особняків, що збереглися, розташовані у кварталі [[Маре (квартал)|Маре]], наприклад [[Отель Субіз]], [[Отель Салі]] та [[Карнавале|Отель Карнавале]].
 
Незмінні межі міста, його чіткий план устрою і брак місця для нового будівництва поступово перетворили місто на музей, що діяв і жив. Заради збереження великої спадщини, історико-охоронні закони утрудняють споруду нових будівель і комунікацій ву центрі, тому значна кількість ділових організацій переїхала або планує переїзд ву зручні й дешевші передмістя. Вже зараз за межами історичного міста розташовані діловий район [[Дефанс]] із [[Вежа Ган|вежею Ган]], великий продовольчий ринок (передмістя [[Ренжис]]), важливі освітні установи ([[Політехнічна школа]]), наукові лабораторії, спортивні споруди та навіть міністерства (наприклад, Міністерство транспорту).
 
=== Визначні місця ===
У Парижі розташована величезна кількість визначних пам'яток, до яких відносяться не тільки архітектурні споруди, але також і вулиці, мости та майдани.
 
Три найвідоміші паризькі пам'ятки&nbsp;— це стародавній [[Собор паризької Богоматері]], побудований на [[острів Сіте|острові Сіте]] ще в [[XII стстоліття|XII столітті]]олітті, [[Ейфелева вежа]] і [[Тріумфальна арка (Париж)|Тріумфальна арка]]&nbsp;— конструкції [[XIX століття]]. Ажурна металева башта, побудована за проєктом [[ГуставГюстав Ейфель|інженера Гюстава Ейфеля]], замислювалася як тимчасова споруда для входу на Всесвітню виставку [[1889]] року. Але вона не тільки пережила саме цей захід, але і стала відтоді справжнім символом міста. На півночі і на півдні від неї над лінією горизонту підносяться [[базиліка Сакре-Кер]], побудована на вершині пагорба [[Монмартр]], і самотня [[Вежа Монпарнас]], що особливо вирізняється на тлі району невисокої забудови.
 
Історична вісь пам'ятників архітектури перетинає місто з центру на захід. Починаючись від всесвітньо відомого музею [[Лувр]], вона продовжується через [[Тюїльрі (сад)|сад Тюїльрі]], проспект [[Єлисейські Поля|Єлісейські поля]] до самої [[Тріумфальна арка|Тріумфальної арки]] в центрі [[площаПлоща Шарля де ЗіркиГолля|площі Зірки]]. У 1960-х роках на продовженні лінії був побудований квартал [[Дефанс]], центром якого стала [[Велика арка Дефанс]].
 
У самому центрі історичної частини розташований [[Дім Інвалідів|Будинок інвалідів]], у якому міститься військовий музей, тут же покояться останки [[Наполеон Бонапарт|Наполеона Бонапарта]]. Тут розташована і церква [[Пантеон (Париж)|Пантеон]], де знайшли вічний спокій найвідоміші діячі Франції. Колишній королівський палац [[Консьєржері]] став на час [[Велика французькаФранцузька революція|Великої французької революції]] в'язницею для поваленої королеви, звідки вона була згодом конвойована для публічної страти.
 
Ще одне нагадування про палаючі бої за свободу французького народу&nbsp;— статуя Свободи, встановлена на [[Лебединий острів (Париж)|Лебединому острові]]. Велику копію цієї статуї було подаровано [[СШАСполучені Штати Америки|Сполученим Штатам Америки]] в [[1886]] році, й відтоді [[Статуя Свободи|зустрічає]] мандрівників ву порту [[Нью-Йорк]]а.
 
У історичному центрі міста, на [[острів Сіте|острові Сіте]], знаходяться дві найзнаменитіші церкви Франції: Собор Паризької Богоматері і Свята капела.
 
Архітектурні напрями [[XX століття]] залишили місту такі пам'ятки як [[Центр Жоржа Помпіду|Культурний центр імені Жоржа Помпіду]], у якому зараз розташований музей сучасного мистецтва, нова будівля опери на площі Бастилії, торговий центр Ле-Аль, побудований на місці історичного ринку «Черева Парижа», описаного в однойменному романі [[Еміль Золя|Еміля Золя]], а також [[Дефанс|район Ла Дефанс]], що є архітектурним комплексом зіз хмарочосів і споруд з авангардними формами.
 
Неабиякий інтерес становить парковий ансамбль науково-промислового містечка, у якому розташований великий музей науки й техніки.
 
=== Пам'ятки культури та архітектури ===
* кафедральнийКафедральний [[собор Паризької Богоматері]] (Notre Dame de Paris, Нотр-Дам де Парі, XII—XIII&nbsp;ст.);
* каплицяКаплиця [[Сент-Шапель]] (La Sainte Chapelle) ([[XIII ст]].);
* [[Пантеон (Париж)|Пантеон]] (Le Panthéon) ([[XVIII ст]].);
* [[Тріумфальна арка (Париж)]] (L'Arc de Triomphe) ([[XIX ст]].);
* Опера (L'Opéra) ([[XIX ст]].);
* [[Ейфелева вежа]] (La Tour Eiffel) (XIX&nbsp;ст.);
* [[Базиліка Сакре-Кер]] (Le Sacré-Cœur) (кінець [[XIX ст]]. — початок [[XX ст]].);
* будинок ЮНЕСКО (UNESCO) ([[XX ст]].);
* [[Центр Жоржа Помпіду]] (Le Centre George Pompidou) ([[XX ст]].);
* [[Велика арка Дефанс]] (La Grande Arche) ([[XX ст]].).
 
=== Цвинтарі ===
== Освіта та наука ==
[[Файл:Fronton College de France.jpg|thumb|left|Фронтон [[Колеж де Франс]]]]
[[Файл:Bibliotèque nationale de France, site Richelieu (salle ovale).JPG|thumb|Овальний зал ву старій будівлі [[Національна бібліотека Франції|Національної бібліотеки]]]]
Найпрестижніші навчальні заклади Франції розташовані в її столиці.
 
Найвідоміший Паризький університет&nbsp;— [[Сорбонна]]&nbsp;— був заснований в [[1257]] році Робером де Сорбон зіз метою навчити декілька десятків бідних студентів богослів'ю<ref>[http://www.sorbonne.fr/document173.html Історія Сорбонни на офіційному сайті] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081204051344/http://www.sorbonne.fr/document173.html |date=4 грудень 2008 }} {{ref-fr}}</ref>. Досить швидко Сорбонна (свою назву університет отримав лише в XIV столітті) стала найбільшою і престижнішою освітньою установою Парижа і Франції. Навколо Сорбонни утворився знаменитий [[Латинський квартал (Париж)|Латинський квартал]], чия назва потім розповсюдилася і на студентські квартали інших міст. У [[1968]] році Паризький університет був реформований і розділений на 13 незалежних вищих навчальних закладів, деякі з яких зберегли у своїй назві ім'я Сорбонна й знаходяться в Латинському кварталі, а 5 університетів розташовані в передмістях Парижа<ref>[http://www.bibliotekar.ru/rGeo/56.htm Культура і система освіти]</ref>.
 
У Парижі також розташований [[Інститут Франції]], що складається з 5 академій, головною і найпрестижнішою з яких вважається [[Французька академія]], що стала частиною Інституту в 1803 році. Французька академія виникла з паризького літературного гуртка, заснованого в 1629 році [[Валентен Конрар|Валентеном Конраром]]. Статус державної наукової установи Академія отримала в [[1635]]<ref>[http://www.academie-francaise.fr/histoire/index.html Офіційний сайт Французької академії] {{ref-fr}}</ref>.
Основний оператор паризького громадського транспорту&nbsp;— [[RATP]] ({{lang-fr|Régie Autonome des Transports Parisiens}}), у чиєму віданні перебувають всі лінії метро та автобусні маршрути, три лінії трамваю та дві лінії [[RER]]<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_5008/l-essentiel/ L'essentiel] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110222194058/http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_5008/l-essentiel/ |date=22 лютий 2011 }} RATP.fr</ref>. Трамвайна лінія T4 і більшість ліній RER обслуговуються французькими залізницями ([[SNCF]]).
 
Найзручнішим і найшвидшим транспортом Парижа вважається [[Паризький метрополітен]], що складається з 16 ліній загальною протяжністю 212,5&nbsp;км, що робить його одним зіз найбільших у світі.
 
Також є регіональне експрес-метро ([[RER]])&nbsp;— лінії приміських електричок, що проходять ву Парижі під землею і перетинаються з лініями метро. Мережа [[RER]] складається з 5 ліній, позначених буквами A, B, C, D, E.
 
З 1992 року в Парижі почали знову будувати [[трамвай]]ні лінії, знищені в 60-7060—70-ті роки. Мережа паризького трамвая складається з чотирьох ліній, три з яких сполучають паризькі передмістя, і лише одна (Т3) проходить ву міській межі.
 
У Парижі існує широка автобусна мережа. Вона включає не тільки звичайні автобуси, але також і спеціальні лінії, що проходять туристичними маршрутами Парижа.
 
З недавнього часу з'явилася можливість подорожувати містом на [[велосипед]]і. Всюди в місті розташовуються автоматизовані велостоянки Velib'.
 
На всіх видах транспорту в межах міста приймається квиток Ticket t +<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21158/ticket-t/ Ticket t+]</ref>, одноденні абонементи Mobilis<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21148/mobilis/ Mobilis]</ref> і Ticket jeune Week-end для осіб молодше 26 років<ref>[http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21580/ticket-jeunes-week-end/ Ticket Jeunes Week-end]</ref>, а також одно- або багатоденний абонемент Paris Visite<ref>{{Cite web |url=http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_22599/paris-visite/ |title=Paris Visite |accessdate=9 червень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110518144504/http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_22599/paris-visite/ |archivedate=18 травень 2011 |deadurl=yes }}</ref> або проїзний квиток Navigo<ref>{{Cite web |url=http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21204/titres-pour-1-semaine-/-1-mois/ |title=Titres pour 1 semaine / 1 mois |accessdate=9 червень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110518145347/http://www.ratp.fr/fr/ratp/c_21204/titres-pour-1-semaine-/-1-mois/ |archivedate=18 травень 2011 |deadurl=yes }}</ref>.
=== Авіатранспорт ===
Париж обслуговують два великі міжнародні аеропорти:
* «[[Міжнародний аеропорт імені Шарля де Голля|Шарль де Голль»]] з 57,9&nbsp;млн пасажирів за рік (дані 2009 року) є другим ву Європі за обсягом пасажироперевезень.
* «[[Орлі]]» з 25,1&nbsp;млн пасажирів посідає 9-м місце в Європі, приймаючи передусім внутрішні рейси.
У відомстві компанії Aéroports de Paris знаходиться також 12 дрібних аеропортів та аеродромів паризького регіону, у тому числі:
== Спорт ==
[[Файл:Internationaux de Roland Garros Paris 2007.jpg|thumb|left|Стадіон Ролан Гаррос]]
Історія Парижа зафіксувала різні [[спортивні змагання]] на його майданчиках: тенісні турніри [[XII століття]], футбольні матчі [[XX століття]], єдиноборства шпажистів [[XIX століття]], велосипедні та кінні перегони. Париж, довший час, був законодавцем «спортивної моди»&nbsp;— Перше присудження звання «[[Чемпіон світу]]» в [[1740]] році (''Clergé'') в великому тенісі, вперше використання [[метрична система|метричної системи]] в [[легка атлетика|легкій атлетиці]] в [[1798]] році на «[[Олімпіаді республіки]]» (''Olympiade de la République''), перша конкурс кінної виїздки в [[1866]] році, перші [[велосипед]]ні перегони в [[1868]] році, перший турнір з сучасного [[фехтування]] в [[1893]] році, перша жінка допущена до участі в Олімпійських ігор в [[1900]] році. Багато міжнародних спортивних організацій були засновані й квартирують ву Парижі. Саме тому місто має 360 спортивних майданчиків: 172 [[тенісний корт|тенісних корти]], 131 муніципальні [[гімнастичний зал|гімнастично]]-[[тренажерний зал|тренажерних зали]], 36 [[Плавальний басейн|басейнів]] (''які обслужили 3,4 мільйона плавців ву 2006 році'') і 10 плавальних комплексів-шкіл, 32 муніципальні [[стадіон]]и.
 
Місто має добре розвинуту спортивну інфраструктуру. Востаннє Париж приймав [[Олімпійські ігри]] доволі давно&nbsp;— одні з перших [[Літні Олімпійські ігри 1900|1900]] і [[Літні Олімпійські ігри 1924|1924]]. Проте, в [[1998]] в Парижі проходив фінал [[Чемпіонат світу з футболу 1998|чемпіонату світу з футболу]]. Париж також зацікавлений в організації літніх Ігор 2020 року. Щороку в Парижі на кортах Ролан-Гаррос відбувається один із [[Турніри Великого шолому (теніс)шлему|турнірів великого шолому з тенісу]]&nbsp;— [[Відкритий чемпіонат Франції з тенісу|Відкритий чемпіонат Франції]]. Популярними видами спорту є [[футбол]], [[теніс]], [[регбі]], [[кінні перегони]], [[баскетбол]]. Хоча відправною точкою в маршруті знаменитої [[велогонка|велогонки]] «[[Тур де Франс]]» змінюється кожен рік, але на заключному етапі вона завжди завершується в Парижі, а з 1975 року, гонка закінчується на [[Єлисейські Поля|Єлисейських Полях]].
 
Стадіон «[[Парк де Пренс]]» (''Parc des Princes'') побудовано [[1897]] року на північно-західній околиці Парижа і реконструйовано [[1972]] року. Він вміщає 45 500 місць і є клубним стадіоном футбольної команди, хоча зазвичай на ньому проводилися головні спортивні видовища країни, особливо до 2000 року. «[[АккорГотелс Арена|Палац омніспорт Париж-Берсі]]» (''Le Palais omnisports de Paris-Bercy'') цільний спортивний комплекс, побудований на сході Парижа, відкрився в [[1984]] році, у ньому проводять багато спортивних заходів, але він також служить, як шоу-концертний майданчик, де відбуваються [[Концерт (захід)|концерти]], [[льодове шоу|льодові шоу]]. «[[Стадіон Шарлет]]» (''Stade Charlety''), створена в 1939 році та перебудований у 1994 році, має славу «храму аматорського спорту» в Парижі та має у своєму складі: легкоатлетичний стадіон на 20 &nbsp;000 місць і та криту арену 1 5001500 місць. «[[Стад де Франс]]» (''Le Stade de France'')&nbsp;— 80 &nbsp;000 спортивна арена була побудована в [[Сен-Дені (Сена-Сен-Дені)|Сен-Дені]] в північному передмісті до фінального турніру [[Кубок світу з футболу|Кубка світу з футболу]] 1998 року і використовується для домашніх ігор [[Збірна Франції з футболу|національної футбольної команди Франції]], а також є основною ареною для [[Національна команда Франції з регбі|національної команди Франції з регбі]] під час [[турнір Шести націй|турніру Шести націй]], а іноді й визначальних матчів зіз регбі французьких команд. У [[2007]] році на стадіоні було проведено кілька ігор [[Кубок світу з регбі|Кубка світу з регбі]] (в тому числі у [[фінал]]і турніру).
 
Перший турнір-чемпіонат зіз [[футбол]]у у Франції, відбувся в Парижі в [[1894]] році. Боротьбу розпочали чотири клуби столиці та два з її передмість. Наразі, «[[Парі Сен-Жермен]]» є найпопулярнішим футбольним клубом Парижа, у місті є ряд інших напівпрофесійних футбольних клубів: «[[ФК Париж]]» (''Paris FC''), «[[Червоні Зірки]]» (''Red Star''), «[[РКФ Париж]]» (''RCF Paris'') і «Стад Франсе Парі» (''Stade Français Paris''). Останній клуб є загальноспортивним, оскільки представляє команди в регбійному та гандбольному турнірах країни й розвиває інші види спорту.
 
Основні [[регбі]]йні команди міста «[[Стад Франсе Парі]]» (''Stade Français Paris'') та «[[Ресінґ Метро 92 Париж]]» (''Racing Métro 92 Paris''), які грають ву турнірі [[Top 14]], які мають давню історію суперечностей, ще з [[1892]] року, коли вони провели між собою фінальну гру. В місті популярні [[баскетбол]]ьна «[[Парі-Левалюа Баскет]]» (''Paris-Levallois Basket'') та [[гандбол]]ьна команда «[[Парі Андбаль]]» (''Paris Handball'')&nbsp;— колишня команда «Париж-Аньєр» (''Paris-Asnières''). Значних успіхів почали добиватися колишні університетські команди&nbsp;— [[волейбол]]ьна «[[Парі Волей]]» (''Paris Volley'') та [[бейсбол]]ьна дружина «Парі Університе клуб» (''Paris Université Club'').
 
Найпопулярніші іподроми [[іподром Венсен|Венсен]] (''Vincennes''), [[іподром Лоншан|Лоншан]] (''Longchamp'') і [[іподром Отей|Отей]] (''Auteuil''), у Парижі проводяться кінні перегони, до яких часто залучаються й [[іподром]]и за межами самого Парижа, у [[Шантії]] (''Chantilly''), [[Мезон-Лаффітт]] (''Maisons-Laffitte''), [[Сен-Клу]] (''Saint-Cloud''). Графік кінних змагань різноманітний, майже щодень, від [[галоп]]у, смуги перешкод, до виїздки&nbsp;— Париж відзначається престижними перегонами «[[Приз Тріумфальної арки]]» (''le Prix de l'Arc de Triomphe''), «[[Гранд Стіпл-Чес де Парі]]» (''le Grand Steeple-Chase de Paris'') і «[[Приз Америки]]» (''Prix d'Amérique'').
У французькій мові є слово «[[фобур]]», яке використовується на позначення передмістя. Колишні [[фобур]]и з часом були інтегровані в місто й зберегли свою назву в назві вулиць. Так у Парижі є вулиця [[Фобур Сент-Оноре]], де розташований [[Єлисейський палац]]&nbsp;— резиденція Президента Франції.
 
А найвідомішим передмістям Парижа є [[Сен-Дені (Сена-Сен-Дені)|Сен-Дені]] разом з [[абатство Сен-Дені|абатством Сен-Дені]] та однойменною базилікою, усипальницею французьких королів. До списку Світової спадщини ЮНЕСКО занесено також [[Версаль]] зі знаменитим палацово-парковим ансамблем у стилі французького [[класицизм]]у (в основному другої половини 17 ст.). Чудові замки знаходяться також у [[Мальмезон]]і, [[Сен-Жермен-ан-Ле]] та [[Екуан]]і. Віддаленіші від Парижа палаци й парки у [[Фонтенбло]] і [[Рамбує]] (резиденція президента Франції), собор у [[Мо (Сена і Марна)|Мо]] і зруйновані абатства [[Пор-Руаяль]] та [[Руайомон]].
 
За винятком небагатьох заможних районів Паризької околиці на заході й півдні ([[Нейї-сюр-Сен]], [[Сен-Клу]] та [[Со (О-де-Сен)|Со]]), у передмістях Парижа переважають односімейні будинки, побудовані в міжвоєнний період, та багатоповерхові будівлі, споруджені після [[1945]] року. Після Другої світової війни було споруджено багато односімейних особняків у нових містах-супутниках Парижа&nbsp;— таких, як [[Марн-ла-Валле]] на заході, [[Сержі-Понтуаз]] на північному заході, [[Мелен-Сенар]], [[Еврі (Ессонн)|Еврі]] й [[Сен-Квентен-ан-Івелін]] на півдні. Попри бурхливі темпи житлового будівництва, у Паризькій агломерації все ще відчувається брак житла, а багато будинків не мають сучасних зручностей. Соціальні аспекти будівництва багатоповерхових житлових будинків викликають палкі дебати, а серед мешканців таких будинків переважають незаможні іммігранти.
 
== Посилання ==
* [http://tyzhden.ua/Publication/4517 Вежі Парижа // Укр. тиждень, №&nbsp;1-21—2, 15 січня 2010]
* [https://web.archive.org/web/20140812210257/http://kolumb.kz/places/resorts/franciya Курорти Парижа. Опис та фото]
 
|Проект =
}}
* [http://maps.google.com/maps?ll=48.86666,2.333056&spn=0.1,0.1&t=k Париж на Google Maps] (48°&nbsp;52'N&nbsp;пн.&nbsp;ш., 2°&nbsp;19'&nbsp;59"E&nbsp;зх.&nbsp;д.)
{{Визначні місця Парижа}}
{{Округи Парижа}}
19 437

редагувань