Донатизм: відмінності між версіями

Виникненню донатизму передували такі події. Переслідування християн [[Діоклетіан]]ом викликало прагнення до мучеництва серед християн Африки; мученики користувалися особливою повагою, цілі натовпи християн відвідували ув'язнених; це посилювало утиски, внаслідок чого багато розсудливих єпископів, у тому числі [[Мензурій (єпископ карфагенський)|єпископ карфагенський Мензурій]], намагалися заспокоїти людей. Диякон Мензурія, [[Цециліан]], за дорученням останнього силою розганяв натовпи християн на тюремних дворах. Це викликало серед частини християн незадоволення, яким скористалися противники Цециліана, коли він був обраний після смерті Мензурія єпископом карфагенським. Незадоволені, на чолі з Донатом із [[Касе Нігре]], скликали в [[311]] році раду, на якій визнали посвяту Цециліана недійсною, оскільки, він був висвячений [[Традитори|традитором]] Феліксом, винним, на їхню думку, у зраді церкви під час переслідувань<ref>Була поголоска, що Цеціліан був висвячений єпископом ''traditor'', що видав у часи переслідувань поганам св. Книги.</ref>. Частина громади не признала вибраного більшістю нового єпископа і обрала собі окремого єпископа Майоріна, а після його смерті&nbsp;— [[Донат Великий|Доната Великого]]. Розкол швидко поширився всією Африкою, отримавши назву ''донатизм''. Незабаром розбрат, який розпочався на ґрунті особистих інтересів, перетворився на принципову розбіжність.

На думку донатистів, характеристичною ознакою істинної церкви є святість, що виражається в особистій досконалості її служителів; таїнства втрачають свою силу, якщо вчинені [[Традитори|традиторами]]&nbsp;— священнослужителями, що провинилися проти церкви, або в церкві, що зберігає зв'язок з винними. Донатисти відносили себе до «Церкви мучеників», або «Церкви досконалих», були проти повторного прийому в Церкву тих, хто відрікся від своєї віри в часи переслідувань, проти послуху імператорській владі.

Для вирішення суперечки противники звернулися до імператора [[Костянтин I Великий|Костянтина]], який скликав один за одним три собори: в [[РимЛатеранський синод|Латеранський]]і, вКарфагенський і [[Карфаген]]іАрльський ісобор в [[Арль(314)|АрліАрльський]]. На перших двох були виправдані Цециліан і Фелікс, на третьому, всупереч донатистам, було постановлено не хрестити вдруге тих єретиків, які були хрещені в ім'я святої Трійці, і позбавляти священного сану тільки тих єпископів, зрада якими церкви була доведена, зберігаючи силу за таїнствами, ними здійсненими.

[[Категорія:ЄресіДонатизм| ]]