Відмінності між версіями «Юхта Михайло Дмитрович»

нема опису редагування
(Вилучив файл Михайло_Юхта-Ларін.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Fitindia. Причина: No permission since 3 June 2021.)
Мітка: Ручний відкіт
{{Інші значення|Юхта (значення)}}
{{стиль|дата=листопад 2020}}
{{refimprove|дата=листопад 2020}}
|рід діяльності = Журналіст, радіожурналіст, письменник, поет, прозаїк
}}
'''Юхта Михайло Дмитрович''' (03 [[Жовтень|3 жовтня]] 1946 року)&nbsp;— -  &nbsp;[[Заслужений журналіст України|Заслужений Журналіст України]], ветеран Української [[Журналістика|журніалістики]], член [[Національна спілка журналістів України|Національної спілки журналістів]] з 1978 року, [[Радіожурналістика|радіожурналіст]], [[прозаїк]], [[поет]], [[активіст]], [[громадський діяч]]'''<ref>{{Cite web|title=Жив у тещі Тарапуньки, розмовляв із Левітаном. Михайло Юхта. ОЧЕВИДЕЦЬ|url=https://www.volyn24.com/news/106212-zhyv-u-teschi-tarapunky-pyv-kavu-z-magomaievym-rozmovliav-iz-levitanom-myhajlo-yuhta-ochevydec|website=Волинь24|accessdate=2020-09-21|language=en}}</ref>'''.
 
Нагороджений [[Президент України|іменним годинником від Президента України]] [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]]. Володар почесного звання «Відмінник телебачення і радіо України», «Золотої медалі» української журналістики, «Призу Популярності», «Почесного Знаку» [[Національна спілка журналістів України|Національної Спілки журналістів України]];
 
Його ім’яім'я занесене до [[Словник|енциклопедичного словника]] «Українська журналістика в іменах».
 
Удостоєний численних [[Почесна грамота Верховної Ради України|Почесних Грамот]], Дипломів, Подяк [[Державний комітет телебачення і радіомовлення України|Держтелерадіо України]], [[Національна Радіокомпанія України|Національної радіокомпанії України]], [[Національна спілка журналістів України|Національної спілки журналістів України]], Волинської  &nbsp;облдержадміністрації, обласної ради, [[Луцька міська рада|Луцької міської ради.]]
 
За роки журналістської діяльності, як представник української журналістики, побував у більше, ніж 20-ти країнах, де був відмічений за підготовлені матеріали.
 
Так, [[Люблінське воєводство]] [[Республіка Польща|Республіки Польща]] відзначило Почесною нагородою за висвітлення міжнародного співробітництва двох сусідніх країн.
 
== Життєпис ==
Народився у селі [[Пристайлове]], [[Лебединський район|Лебединського району]], [[Сумська область|Сумської області]].
 
Батько -&nbsp;— Дмитро Гордійович Юхта, був сільським ковалем, пройшов усю війну аж до Берліна. А мама, Єфросинія Уліянівна, з родини Плішивих&nbsp;— швачкою. Дитинство пройшло на берегах [[Псел|Псла]] серед лісів та луків, мальовничої природи.
 
За словами Михайла Юхти, "«саме чарівність рідного довкілля, де бігало дитинство, надихнула на творчість, ще коли навчався в Пристайлівській восьмирічній і Будильській середній школах"». Перші вірші, оповідання, новели, етюди друкувала районна газета «Життя Лебединщини».
 
У Лебедині Михайла Юхту знають, як активного учасника літературного об’єднанняоб'єднання при районній газеті, створеного за ініціативою відомого українського письменника Костя Гордієнка. Побачивши здібності сільського хлопця, той всіляко підтримував і допомагав йому, рекомендував йти в журналістику<ref name=":0">{{Cite web|title=До 80-річчя Волинського радіо: журналісти Микола Якименко і Михайло Юхта - YouTube|url=https://www.youtube.com/watch?v=Qy3Z0WRgIsU|website=www.youtube.com|accessdate=2020-12-31}}</ref>.
 
Навчався у [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівському державному університеті імені Івана Франка]] на факультеті журналістики.
 
По отриманню диплому журналіста був призваний на військову службу, яку відбував кореспондентом газети «Голос воїна»([[Мукачево]]), а також «Голос Родины» ([[Львів]]), на той час, [[Прикарпатський військовий округ|Прикарпатського військового округу.]]
 
Демобілізувавшись, потрапив '''на [[Волинь]]'''<ref name=":1">{{Cite web|title=Жив у тещі Тарапуньки, розмовляв із Левітаном. Михайло Юхта. ОЧЕВИДЕЦЬ|url=https://www.volyn24.com/news/106212-zhyv-u-teschi-tarapunky-pyv-kavu-z-magomaievym-rozmovliav-iz-levitanom-myhajlo-yuhta-ochevydec|website=Волинь24|accessdate=2020-12-31|language=en}}</ref>, де спочатку працював інспектором [[Облвиконкомзах|облвиконкому]]. Про це згадується у &nbsp;книзі '''[[Андрій Бондарчук|Андрія Бондарчука]] «<nowiki/>[[Ярощук Юхим Арсенійович|Юхим Ярощук]]: людина, громадянин, державний діяч»'''.
 
Виходячи із коментарів очевидців, Юхта міг би здобути кар’єрукар'єру в органах державної влади<ref name=":0"/>, проте випускника Франкового університету найбільше вабила журналістика. Свого часу голова облвиконкому [[Ярощук Юхим Арсенійович|Юхим Ярощук]] пропонував вступити у [[Вища партійна школа при ЦК КПУ|Вищу партійну школу]], що “принесло«принесло б неабияку перспективу для молодого журналіста“журналіста»<ref>{{Cite web|url=https://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/ce-ne-kompartiyi-zahyst-chesti-volyni|title=https://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/ce-ne-kompartiyi-zahyst-chesti-volyni|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>...Але…Але сам Михайло Юхта коментує: «Я вже спробував себе у журналістиці і відмовитися від неї не зміг, бо то для мене було як повітря».
[[Файл:Михайло Дмитрович Юхта за роботою.jpg|ліворуч|міні]]
Тож, із 1973-го &nbsp;— на ниві волинської [[Журналістика|журналістики]].
 
Двадцять років працював у Волинській обласній телерадіокомпанії<ref>{{Cite web|title=Луцькі кукурузники: ретро фотографії аеропорту|url=http://www.hroniky.com/news/view/10647-lutski-kukuruznyky-retro-foto-aeroportu|website=Хроніки Любарта|date=2018-01-14|accessdate=2020-12-31|first=Хроніки Любарта вул|last=Електроапаратна|last2=3|last3=Луцьк|last4=Україна}}</ref>. Пройшов усі професійні щаблі: від кореспондента, завідуючого кореспондентською мережею, редактора, старшого редактора до завідуючого інформаційним відділом<ref name=":1"/>.
 
Серед перших журналістських матеріалів Михайла Юхти, що привернули увагу радіослухачів &nbsp;— розповідь про найстарішу жительку [[Колодяжне (Ковельський район)|Колодяжного]] Варвару Дмитрук, близьку подругу [[Леся Українка|'''Лесі Українки''']]<ref>{{Cite web|title=Леся Українка у спогадах Варвари Дмитрук - Громадсько політична газета|url=http://vk.volyn.ua/news_37_1752_LesyaUkrainkauspogadahVarvariDmitruk.html|website=vk.volyn.ua|accessdate=2020-12-31}}</ref>; бесіда із праправнучкою [[Шевченко Тарас Григорович|'''Тараса Шевченка''']] Євгенією Гончаревич-Голуб, яка прибула із [[Черкаська область|Черкащини]] вчителювати в село [[Сокіл (Рожищенський район)|Сокіл,]] [[Рожищенський район|Рожищенського району]], інтерв’юінтерв'ю із всесвітньовідомими особистостями: [[Ріхтер Святослав Теофілович|Святославом Ріхтером]] та [[Левітан Юрій Борисович|Юрієм Левітаном]], космонавтами [[Терешкова Валентина Володимирівна|Валентиною Терешковою]], [[Попович Павло Романович|Павлом Поповичем;]] кіноактором [[Леонов Євген Павлович|Євгеном Леоновим]]; естрадними артистами: [[Яремчук Назарій Назарович|Назарієм Яремчуком]], [[Ротару Софія Михайлівна|Софією Ротару]], [[Білозір Оксана Володимирівна|Оксаною Білозір]], [[Пугачова Алла Борисівна|Аллою Пугачовою]], [[Тимошенко Юрій Трохимович|Юрієм Тимошенком]] та [[Єфим Березин|Ефимом Березіним]] ([[Штепсель і Тарапунька|Тарапунька і Штепсель]]) перший з яких був близьким приятелем журналіста<ref name=":1"/>.
 
Десять років Михайло Юхта був власкором однієї із центральних, на той час, газет «<nowiki/>[[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Радянська Україна]]<nowiki/>». Саме із її шпальт, журналістських  &nbsp;матеріалів, його ім’яім'я стало відоме на теренах України. Із проголошенням незалежності України, газета під цією назвою припинила свій вихід. Пізніше  вона стала «<nowiki/>[[Демократична Україна (газета)|Демократична Україна]]<nowiki/>».
[[Файл:Михайло Дмитрович Юхта.jpg|міні|Михайло Дмитрович Юхта на завданні перед шахтою. Інтерв‘ю з гірником.]]
У 1991 році Михайла Юхту призначають  власкором [[Державний комітет телебачення і радіомовлення України|Держтелерадіо України]]. Кар‘єру на Українському радіо почав на конкурсній основі &nbsp;— відразу по приїзду на співбесіду до Києва отримав завдання зробити репортаж із [[Завод «Більшовик»|заводу «Більшовик»]], з чим справився «на відмінно»<ref name=":1"/>.
 
Двадцять років працював на [[Українське радіо|Українському радіо]].
[[Файл:Михайло Юхта та Муслім Магомаєв з дружиною.jpg|межа|ліворуч|міні|Михайло Дмитрович Юхта у дружній бесіді із Муслімом Магомаєвим та його дружиною]]
Під час журналістських зустрічей заприятелював із [[Магомаєв Муслім Магометович|Муслімом Магомаєвим]], якого здивував неочікуваним волинським сувеніром -&nbsp;— консервами з лосятини. Ті, в свою чергу, так полюбилися знаменитому артисту, що він неодноразово звертався до Михайла Дмитровича із проханням переслати делікатес до [[Москва|Москви]], з приводу святкування особливих для співака дат<ref name=":1"/>.
[[Файл:Публікація з собистого архіву Михайла Дмитровича Юхти.jpg|міні]]
"«Радіожурналістську ниву Михайло Юхта засівав зернами добра і любові до Волинського краю, неньки України"»<ref name=":0"/>. За десятки років він був щоденно в ефірі Українського радіо. І не тільки щоденно, а декілька разів на добу, майже в кожному інформаційному випуску. В різних куточках України його впізнавали за голосом. Та й ім’яім'я знали мільйони українців. Розповідаючи про життя Волині у Всеукраїнському просторі та закордоном, представляв інтереси волинян, розумів їхні сподівання, перемаймався проблемами<ref name=":3">{{Cite web|title=ДОЛІ ЛЮДСЬКІ: РАДІОЖУРНАЛІСТ МИХАЙЛО ЮХТА ВІДНОВИВ РОЗІРВАНІ МОСТИ СЕСТРИ І БРАТА|url=https://www.volyn.com.ua/news/5418-doli-lyudsbki-radiozhurnalist-mikhaylo-yukhta-vidnoviv-rozirvani-mosti-sestri-i-brata.html|website=www.volyn.com.ua|date=2004-05-07|accessdate=2020-12-31}}</ref>.  
 
Слова і думки журналіста в ефірі  завжди вагомі , виважені й мудрі, оскільки збагачені власним життєвим досвідом  та знаннями. У розповідях  вчувається вболівання за  долю людей, гордість не тільки за рідний край, а й всю українську державу<ref name=":0"/>.
 
Від своїх 65 літ Михайло Юхта &nbsp;— на заслуженому відпочинку. Але й надалі допомагає спільно творити радіолітопис України<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.nrada.gov.ua/wp-content/uploads/2020/02/zaiava_Volyn_NSZHU.pdf|title=https://www.nrada.gov.ua/wp-content/uploads/2020/02/zaiava_Volyn_NSZHU.pdf|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>. Своїм досвідом радіожурналістики охоче ділиться із майбутніми журналістами, як старший викладач факультету журналістики [[Волинський національний університет імені Лесі Українки|Волинського національного університету імені Лесі Українки]]. “Із«Із великою радістю йду на кожну зустріч з молоддю, яка обрала журналістику»<ref name=":1"/>.
 
У свій час, школу радіожурналістики Михайла Юхти пройшли нині вже відомі журналісти<ref name=":2"/>.
 
Викладацьку діяльність поєднує із посадою Голови Журналістської Організації Власкорів [[Організація Всеукраїнських засобів масової інформації|Всеукраїнських засобів масової інформації]] у Волинській області<ref>{{Cite web|title=Порядок денний засідання постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів та цінової політики {{!}} Волинська обласна рада|url=http://volynrada.gov.ua/news/poryadok-dennii-zasidannya-postiinoyi-komisiyi-oblasnoyi-radi-z-pitan-byudzhetu-finansiv-ta-t-15|website=volynrada.gov.ua|accessdate=2020-12-31}}</ref>.
Сьогодні Михайло Дмитрович активно досліджує [[Дисидентський рух в Україні|десидентський рух 60-з років в Україні]]<ref name=":4">{{Cite web|title=Про волинського політв’язня написали книгу|url=https://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/45599-pro-volynskogo-politvyaznya-napysaly-knygu/|website=https://visnyk.lutsk.ua/|accessdate=2020-12-31|language=uk}}</ref>[[Дисидентський рух в Україні|.]]
 
Ставши ініціатором створення фонду особового походження [[Іващенко /o Іващенко|Дмитра Полікарповича Іващенка]], нещодавно закінчив написання об'ємного твору про страдницький шлях відомого волинського дисидента, політв'язня, «волинського [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|Чорновола]]<nowiki/>», яка незабаром прийде до читача, а всі зібрані ним документальні та історичні джерела будуть передані до архіву та поповнять фонд<ref name=":5">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/20-3.pdf|title=https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/20-3.pdf|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
 
нещодавно закінчив написання об’ємного твору про страдницький шлях відомого волинського дисидента, політв’язня, «волинського [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|Чорновола]]<nowiki/>», яка незабаром прийде до читача, а всі зібрані ним документальні та історичні джерела будуть передані до архіву та поповнять фонд<ref name=":5">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/20-3.pdf|title=https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/20-3.pdf|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
 
 
== Творчий доробок ==
У художньо-документальній повісті «Долю обрав сам»<ref>{{Cite web|url=http://volynrada.gov.ua/sites/default/files/2019/doc/pitannya_6.pdf|title=Рецензії}}</ref>, авторства М.&nbsp;Д.&nbsp;Юхти<ref name=":4"/>, йдеться про героїчне життя лідера десидентського руху 60-х років на Волині -&nbsp;— Дмитра Іващенка<ref>{{Cite web|title=У Луцьку вшанують українських шестидесятників &ndash; подружжя Іващенків|url=https://zaxid.net/u_lutsku_vshanuyut_ukrayinskih_shestidesyatnikiv_ndazh_podruzhzhya_ivashhenkiv_n1086430|website=ZAXID.NET|accessdate=2020-12-31|language=uk|last=Zaxid.net}}</ref>; його вірних побратимів, однодумців, які, не шкодуючи власного життя у непрості часи радянського режиму, виборювали незалежність, нашу з вами кращу долю, та волю України<ref name=":5"/>.
 
 Михайло Юхта «закоханий у таїну слова<ref name=":6">{{Cite book
На сьогодні у творчому доробку Михайла Юхти написані та підготовлені до друку ще три книги.  Це й автобіографічна повість «Ота стежина в ріднім краї», у якій ділиться саме тим, що «не забувається з плином років: згадує стежку, на якій зробив перші життєві кроки на землі батьків, дідів, прадідів, село над [[Псел|Пслом]], де народився та звідки пішов в журналістику». «Щемливі, з тонким ліризмом роздуми про дитинство, шкільні, студентські роки, життя, все те пропущене через серце»<ref name=":6"/>.
 
А в книзі «Скрижалі пам’ятіпам'яті» журналіст зібрав  спогади земляків про багатостраждальну долю рідного [[Пристайлове|Пристайлова]], яке не оминули трагічні роки [[Голодомор в Україні (1932—1933)|голодомору]] &nbsp;1932-1933–го1932—1933–го. «Тут чинилися такі кари над людьми, які жахали навіть саму уяву», -&nbsp;— коментує автор. «Написана книга містить вселюдський осуд радянської системи і стане даниною пам’ятіпам'яті земляків, та усім, хто ковтнув сталінський геноцид; буде нев’януючоюнев'януючою квіткою на могилах жертв голодоморів та анафемою антинародного режиму, який із Божої волі канув у небуття...небуття…»<ref name=":6"/>.
 
У книзі «Журналістика &nbsp;— моя доля» ділиться журналістськими спогадами та роздумами. «А мені є що згадати», -&nbsp;— сміється Михайло Дмитрович в особистій розмові. Журналісту довелося зустрічатися та спілкуватися із Президентами України, визначними політиками, міністрами, провідними науковцями, видатними письменниками, акторами, співаками, всесвітньовідомими особистостями.
 
=== У творчому світі: ===
«Про Михайла Юхту написано багато: не лише про творчість, а й про життєву дорогу, погляди. Колеги до сьогодні по крупинках збирають таємниці його успіху та поради, переймаючи досвід -&nbsp;— не лише професійний. У підтвердження -&nbsp;— інформація про особу М.&nbsp;Д.&nbsp;Юхти з особистої розмови з Лебединськими колегами Наталією Матвеєвою та Василем Дацьком»: http://old.lebedinpress.com.ua/kategorii/novosti/727-toj-khto-lyubit-svoe-selo-toj-lyubitime-i-ukrajinu
 
== Примітки ==
Анонімний користувач