Сигуранца: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''
== Передумови створення ==
Рядок 17:
==== Діяльність сиґуранци на Буковині ====
[[Файл:Самостійна думка, Чернівці, 1931 р., ч.4.jpg|міні|Часопис "Самостійна думка", Чернівці, 1931 р.]]
В процесі розпаду Австро-Угорщини між місцевими українськими та румунськими елітами проводились перемовини про поділ Буковини за етнічним принципом: на Північну (з українським населенням) та Південну (з румунським) частину. Вже 3 листопада 1918 р. було проведено [[Буковинське віче]], де українці висловились за приєднання до України. Не зважаючи на це у тому ж листопаді 1918 р. Буковина була анексована і юрисдикція сиґуранци поширилась і на її територію, шляхом утворення там відповідних підрозділів. Крім того, восени 1918 р. у Чернівцях населення почало скуповувати зброю, яка за певними припущеннями, могла бути застосована проти румунського уряду в Чернівцях або проти румунської армії.
Рядок 35 ⟶ 36:
Регіональний субінспектор Буковини був підконтрольний міністру внутрішніх справ, директору поліції сиґуранци Румунії та мав повідомляти про проведену роботу секретаріат внутрішніх справ Буковини.
У 1919 р. вибухнуло [[Хотинське повстання (1919)|Хотинське повстання]], що стало причиною запровадження надзвичайного стану облоги в повітах Кіцманському, Заставнівському, Вашківському, Сторожинецькому, Серетському, Чернівецькому та самих Чернівцях. Контроль за ситуацією взяло на себе командування VІІІ дивізії. Службовці сиґуранци спостерігали за ситуацією в армії, відстежували втечу молоді з українських сіл на півночі Буковини за р. Дністер та за настроями населення краю. Уважно відстежувалась діяльність членів соціал-демократичних організацій Буковини і особливу увагу приділяли першотравневим демонстраціям. Масові заходи зривалися попереджувальними арештами поліції, як це було напередодні антивоєнного дня 1 серпня 1931 р. Тоді було заарештовано близько 100 осіб, яких утримували до 3 серпня.
[[Файл:Чернівецька обласна філармонія.Jpg|ліворуч|міні|Місце проведення Шевченківського свята, де 25 березня 1937 року було освистано румунський гімн]]
В українському середовищі краю у 30 роках ХХ ст бурхливо розвивались націоналістичні настрої. 11 листопада 1928 р. в Чернівецькому театрі в честь проголошення польським урядом об'єднання польських земель проводився захід. На початку заходу коли заграв гімн Польщі, декілька українців намагалися "счинити замішання". А о 11 год українці кинули кілька каменів у вікна польського консульства. Румунська поліція всіх арештувала. Сиґуранца здійснювала перевірку та конфіскацію листів, які надсилались українцями до редакцій газет. Так у листопаді 1930 р. Степан Тимчук з Чернівців повідомляв, що "вже тепер бувають випадки, що дописи ці пропадають на почті зглядно в тенетах сігуранци", то ж в дописах до "Часу" треба бути обережними. У березні 1930 року Сильвестр Никорович отримав дозвіл від поліції для заснування часопису "Самостійна думка". Згодом це видання стало одним з осередків розповсюдження націоналістичних ідей. Як тільки у поліції виникли підозри редакції було заборонено листуватись із закордоном, а за редактором було встановлено цілодобове стеження.
[[Файл:Палац юстицiї, Чернівці 09.JPG|міні|Будівля палацу юстиції Буковини в якій знаходився румунський військовий трибунал. Тут винесено вирок у справі по обвинувачення у вчиненні дій спрямованих на розхитування підвалин Румунської держави (освистування гімну під час Шевченківського свята 25.03.1937)]]
У 1932 р. поліція заарештувала членів "Легіону українських революціонерів" [[Зибачинський Орест Рудольфович|Ореста Зибачинського]] та Захарія Бідняка. Їх звинатили в поширенні підпільних листівок і розповсюджуванні маніфесту з вимогою до уряду ввеедення української мови у школах. Крім цього сиґуранца опираючись на відомості жандармів с.Ленківці зафіксувала проведення пропаганди української незалежності О.Зибачинським, М.Насадюком та іншими студентами.
У 1934 р. сиґуранца прийняла рішення припинити видавництво тижневика "Самостійність" на шість тижнів, а закордонну пресу, за окремими винятками, взагалі заборонити.<ref>{{Cite book
|title=Національно-визвольний рух на Буковині в міжвоєнний період
|last=Семенюк
|first=Микола
|year=2021
|publisher=ТОВ "Основа"
|location=Київ
|pages=24
|isbn=978-966-984-054-7
}}</ref> Активні дії поліції зі стеження за учасниками українських товариств виявили, що члени товариства "Залізняк" створювали у селах спортивні клуби, щоб надати молоді військову освіту та виховання. У 1936 р. сиґуранца з'ясувала, що до редколегії та дописувачів тижневика "Самостійність" належать члени товариства "Залізняк"<ref>{{Cite book
|title=Український націоналізм: становлення в міжвоєнну добу
|last=Мандрик
|first=Марія
|year=2006
|publisher=Видавництво ім.О.Теліги
|location=Київ
|pages=317
}}</ref> У членів товариства та деяких українських селах було проведено обшуки.
Восени 1936 відбулись арешти місцевого населення. У с. Шишківці поліція заарештувала 6 хлопців, за те що не хотіли зняти шапок під час співання румунського гімну. У с.Веренчанка заарештували 5 хлопців за "українську пропаганду". Заарештували кількох селян с.Борівці та Оршівці, за те що вони "заохочували знайомих читати та передплачувати українські часописи", зокрема і "Самостійність".
У березні 1937 р. були закриті усі вищі навчальні заклади та "студентські доми", а в цих приміщеннях відбувались ревізії та арешти свідомих студентів.
Відома письменниця Ірина Вільде, у своїй повісті "Б'є восьма", так охарактеризувала суспільно-політичний стан того часу:<blockquote>"Та ж там, кілька метрів від мурів Народного Дому, на кожному квадраті хідникової плити, чигає „Сіґуранца", воєнні суди і законом освячене насильство." </blockquote>25 березня 1937 р. в залі Чернівецької філармонії відбувалось свято в честь роковин Шевченка. Як тільки хор почав співати гімн Румунії, у залі почувся свист. Приіщення було оточене поліцією та затримано 15 буковинців, 11 з яких були членами товариства "Залізняк". З них на лаві підсудних опинилось шестеро. Їх звинуватили згідно ст.215 кримінального кодексу - "образа румунської нації" та ст.11 Закону Марзеску - "революційні акти під час стану облоги". В.Тодорюк отримав 5 років, М.Насадюк - 4 р., Д.Квітковський - 2 р., І.Григорович - 2 р. І.Бучко - 6 місяців. О.Зибачинського виправдали. Після цих подій сиґуранца проводила ревізії, арештувала свідомих чернівчан, ввели стан облоги в місті. Закрили всі видавництва, бібліотеки та приміщення, де розташовані місцеві студентські товариства.
Напередодні візиту до Бухаресту польського президента Ігнація Мосьціцького (1937 р.), було проведено масові арешти свідомих українців, а також робітників і селян вздовж залізничної лінії Неполоківці-Чернівці-Бухарест. Згодом їх відпустили.
[[Файл:Penitenciarul Doftana 15.JPG|ліворуч|міні|В'язниця для політичних в'язнів Дофтана, де румунська влада утримувала багатьох провідників українського націоналістичного руху з Буковини.]]
==== Діяльність сиґуранци на Бесарабії ====
Рядок 81 ⟶ 113:
* [http://www.oval.ru/enc/65534.html Стаття у ВРЕ]
*[http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Istp_2010_11_3 Структура та діяльність політичної поліції на Буковині у міжвоєнний період (1918-1940 рр.)]
*[https://diasporiana.org.ua/ukrainica/2441-bukovina-yiyi-minule-i-suchasne/ Жуковський А. Буковина: її минуле і сучасне (1956 р). Париж: Видавництво "Зелена Буковина"]
*
| |||