Еґон Орован: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
м джерела |
||
Рядок 50:
[[Файл:Solvay conference 1951 g.jpg|thumb|300 px|[[Солвеївська конференція]] з фізики в [[Брюсель|Брюселі]], 1951. ''Зліва направо, сидять'': Крусарро, [[Норман Персі Аллен]], [[Іветт Кошва]], Борілієс, [[Віллям Лоуренс Бреґґ]], [[Кристіан Мюлер]], [[Фредерік Сайтц]], [[Джон Герберт Голломон]], Франк; ''середній ряд:'' [[Ґерхард Ратенау]], Костер, [[Ерік Рудберґ]], Фламаш, Ґош, Ґровен, [[Еґон Орован]], [[Йоганнес Мартінус Бюрґерс|Ян Бюрґерс]], [[Віллям Бредфорд Шоклі]], [[Андре Ґіньє]], Ч. С. Сміт, Ульріх Делінґер, Лаваль, [[Еміль Генріот]]; ''верхній ряд'': Ґаспар, Ломер, [[Алан Коттрелл]], Джордж Хомс, Губерт Кур'єн]]
Період наукової роботи в Кембріджі був успішним для Орована. З багатьох пропозицій, які він отримав до 1950 року, Орован прийняв запрошення професора К. Річарда Содерберга з департаменту машинобудування [[Массачусетський технологічний інститут|MTI]]. Там після тримісячного випробувального терміну на посаді візит-професора він обійняв посаду керівника відділу матеріалів. Увесь період роботи в МІТ аж до офіційної відставки в 1968 році Орован продовжував займатися тими ж проблемами, які він успішно досліджував у [[Англія|Англії]], а саме: механізми [[пластичність|пластичності]] кристалів, крихкого та пластичного [[руйнування]]<ref>E. Orowan, “Energy criteria of fracture,” Weld. J. 34, 1955, pp. 157–160. </ref>, [[втома]], [[повзучість]] тощо. Ще в Кембріджі в Орована виник глибокий інтерес до проблеми пластичності та руйнування, пов'язаної з [[гляціологія|гляціологією]], яка
тут в США поширилася на проблеми [[сейсмологія|сейсмології]], [[тектоніка|тектоніки]], континентального дрейфу тощо. Тут він знайшов поле діяльності, на якому зміг проявити свою винахідливість і застосувати знання про механізми непружної деформації та руйнування.
| |||