Відмінності між версіями «Українська соціал-демократична робітнича партія»

м
вікіфікація
м (вікіфікація)
'''Украї́нська соціа́л-демократи́чна робітни́ча па́ртія''' (УСДРП, популярно ''есдеки'') — виникла в грудні [[1905]] з [[Революційна українська партія|Революційної української партії]] (РУП); визнавала [[марксизм|марксистську ідеологію]]; складалася з інтелігенції, почасти з робітників і селян. Підкреслюючи національні питання і домагаючися автономії України, УСДРП вела свою діяльність незалежно від [[РСДРП|Російської Соціал-Демократичної Робітничої Партії]]; за [[столипін]]ської реакції виступала разом з єврейським «[[Бунд]]ом», почасти і з меншовиками; число членів бл. 3 000 ([[1908]]).
'''Украї́нська соціа́л-демократи́чна робітни́ча па́ртія''' (УСДРП, популярно ''есдеки'')
— виникла в грудні [[1905]] з [[Революційна українська партія|Революційної української партії]] (РУП); визнавала [[марксизм|марксистську ідеологію]]; складалася з інтелігенції, почасти з робітників і селян. Підкреслюючи національні питання і домагаючися автономії України, УСДРП вела свою діяльність незалежно від [[РСДРП|Російської Соціал-Демократичної Робітничої Партії]]; за [[столипін]]ської реакції виступала разом з єврейським «[[Бунд]]ом», почасти і з меншовиками; число членів бл. 3 000 ([[1908]]).
 
Наслідком поліційних переслідувань після 1908 УСДРП вела обмежену діяльність (процес групи соціал-демократів у [[Катеринослав]]і), видавала газети «Праця», [[Робітник (газета)|«Робітник»]], «Наш Голос» (остання появлялася у Львові). Лідерами її були: [[Винниченко Володимир Кирилович|В. Винниченко]], [[Петлюра Симон Васильович|С. Петлюра]], [[Антонович Дмитро Володимирович|Д. Антонович]], [[Юркевич Лев|Л. Юркевич]], [[Ткаченко Михайло Степанович (правник)|М. Ткаченко]], М. Ковальський, [[Порш Микола Володимирович|М. Порш]]. УСДРП поновила діяльність на з'їзді в Києві 17  — 18 квітня 1917 і домагалася автономії України; її органом був щоденник «[[Робітнича газета (орган УСДРП)|Робітнича газета]]».
 
За [[Українська Центральна Рада|Українська Центральна Ради]] УСДРП взяла на себе основний тягар виконавчої влади (уряди [[Винниченко Володимир Кирилович|В. Винниченка]]). Бувши обережнішою у земельному питанні, УСДРП втратила підтримку мас на користь [[Українська Партія Соціалістів-Революціонерів|Української Партії Соціалістів-Революціонерів]], хоч диспонувала кращими політичними кадрами. Після [[Універсали Української Центральної Ради|IV Універсалу]] з УСДРП в уряді залишилися тільки 2 міністри. (Д. Антонович, М. Ткаченко).
За [[Гетьманат]]у УСДРП була в опозиції, а її лідери (В. Винниченко, [[Петлюра Симон Васильович|С. Петлюра]] й ін.) тимчасово були ув'язнені. УСДРП брала участь в [[Український Національний Союз|Українському Національному Союзі]], в підготовці перевороту і в формуванні [[Директорія УНР|Директорії]], до якої увійшли В. Винниченко (голова) й С. Петлюра. Діячі УСДРП стояли на чолі уряду ([[Чехівський Володимир Мусійович|В. Чехівський]], [[Мартос Борис Миколайович|Б. Мартос]], [[Мазепа Ісаак Прохорович|І. Мазепа]]) або брали участь в інших урядах.
 
На IV з'їзді (10  — 12 січня 1919) УСДРП розкололася на дні фракції: праву  — «офіційну соціал-демократичну» і ліву  — «незалежну», яка ставилася з застереженнями до централістичної політики російської комуністичної партії на Україні, але визнавала потребу організації радянської влади на Україні і встановлення «диктатури пролетаріату» та негайного миру з радянською Росією ([[Пісоцький Анатоль|А. Пісоцький]], В. і Ю. Мазуренки, М. Ткаченко, [[Авдієнко Михайло Оверкович|М. Авдієнко]]). Проти названих виступали М. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра, І. Мазепа і більшість з'їзду, обстоюючи потребу «трудової демократії», повільну соціалізацію головних галузей народного господарства та підтримку Директорії. На Трудовому Конгресі УСДРП висловилася за демократичний парламентаризм, здійснення важливих соціальних реформ, залишення верховної влади в руках Директорії, а на місцях  — комісарів.
 
Щоб уможливити Директорії порозуміння з [[Антанта|Антантою]], соціал-демократи відкликали [[7 лютого]] 1919 своїх міністрів з уряду, залишивши [[Остапенко Сергій Степанович|С. Остапенкові]] вільну руку для переговорів з французькими представниками в Одесі. Одночасно С. Петлюра вийшов з УСДРП, а В. Винниченко вибув зі складу Директорії, передавши свої повноваження С. Петлюрі ([[11 лютого]] 1919). ЦК УСДРП (Й. Безпалко, [[Лівицький Андрій Миколайович|А. Лівицький]], [[Шадлун Микола Якимович|М. Шадлун]], ї. Романченко), що залишився на Україні, продовжував підтримувати політику Директорії й урядів Б. Мартоса (9. 4.  — 27. 8. 19191 та І. Мазепи (27. 8. 1919  — травень 1920), а ті її члени, що виїхали на еміграцію (В. Винниченко, Б. Матюшенко, В. Левицький, П. Дідушок, М. Порш, В. Мазуренко, С. Вікул), на конференції 9  — 13 вересня 1919 у Відні домагалися виходу есдеків з уряду. «Незалежні» есдеки в січні 1920 створили [[Українська Комуністична Партія|Українську Комуністичну Партію]], що стала леґальною радянською партією і стояла за самостійність [[УССР]].
 
На еміграції «Закордонна делегація УСДРП» (лідери: І. Мазепа, [[Феденко Панас Васильович|П. Феденко]], О. Козловський, [[Ольгерд-Іполит Бочковський|Ольгерд-Іполит Бочковський]], Б. Матюшенко, В. Старосольський, Й. Безпалко) мала центр у Празі і належала до Соціалістичного Інтернаціоналу.
 
Партійні органи: «Вільна Україна» (Л.), «Соціалістична Думка» (Л,  — Прага, 1922  — 23) і «СоціалістДемократ» (Прага  — Подєбради). УСДП не входила до [[Уряд УНР в екзилі|Уряду УНР в екзилі]], але лояльно ставилася до нього.
 
По [[Друга світова війна|другій світовій війні]] УСДРП взяла участь у створенні [[Українська Національна Рада|Української Національної Ради]], [[1950]] об'єдналася з іншими соціалістичними партіями в [[Українська Соціалістична Партія|Українську Соціалістичну Партію]].
 
=== Література ===
 
* {{ЕУ}}
* Степанюк В., Довбищенко Я . З історії українського соц.-дем. руху 1900  — 1918. X. 1918;
* [[Христюк Павло Оникійович|Христюк П.]] Замітки і матеріали до історії укр. революції 1917  — 1920. т. І  — IV. Відень 1921  — 22;
* Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. К. 1926;
* Стахів М. Українські політичні партії у соціологічнім насвітленні. Нью-Йорк  — Детройт  — Скрентон 1954;
* [[Феденко Панас Васильович|Феденко П.]] Український рух у 20 ст. Лондон 1959.
 
{{УНР}}
61 016

редагувань