Ефект Ааронова — Бома: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Звірі (обговорення | внесок) |
Звірі (обговорення | внесок) |
||
Рядок 32:
Дане теоретичне передбачення перевірялося експериментально{{Fact}} на зарядах, котрі проходили між провідними циліндрами вздовж двох шляхів. Циліндри екранували частки від впливу зовнішніх електричних полів в області, де вони пролітали, проте зберігалася можливість зміни внутрішнього електричного поля шляхом прикладання зарядів до циліндрів. Звичайно, подібний експеримент занадто важкий для практичної реалізації. Тому були використані дещо інші схеми експерименту, які включали кільцеву геометрію, що переривалася тунельними бар'єрами, з прикладеними до бар'єрів напругами ''V''. В цих схемах також виникає зсув фаз Ааронова-Бома, як і в попередніх випадках, що і було експериментально доведено в [[1998]] році. <ref>van Oudenaarden, A., M. H. Devoret, Yu. V. Nazarov, and J. E. Mooij, "Magneto-electric Aharonov-Bohm effect in metal rings," ''Nature'' '''391''', 768–770 (1998)</ref>
==''Ефект Ааронова-Бома''
Існування ефекту Ааронова-Бома для звязаних станів можна продемонструвати на прикладі задачі про квантовий ротатор - квантово-механічному розгляді руху частинки по орбіті заданого радіусу <math>R_0</math>. Якщо орбіта охоплює соленоїд з магнітним потоком
<math>\Phi</math>, то спектр енергій звязаних стаціонарних станів ротатора
<math>E_m = (\hbar^2/2 M R_0^2)(m-\Phi/Phi_0)^2</math>
де <math>M</math> - маса частиники а <math>m</math> - магнітне квантове число
==Дивись також==
| |||