Теніс: відмінності між версіями

Якщо не брати до уваги ігор давніх греків і римлян, в яких м'яч відбивали рукою або дерев'яною палицею, то перші згадки про гру, схожу на теніс, можна знайти в [[12 століття|XII]]—[[13 століття|XIII]] століттях в [[Італія|Італії]]. Гра називалася «джидоко», а м'яч у ній відбивався надітиминадягненою на руку рукавицею, дерев'яним щитком або шкіряним ременем.

Минуло ще більш ніж чотири століття, поки на ракетці з'явилися [[струна|струни]]. Гра стала набирати ще більшої популярності, й слідом за священнослужителями в неї почали грати заможні французи. Грою в м'яч була захоплена величезна кількість людей. А в [[1480]] році король Франції [[Луї XI]] видав указ, який суворо регламентував процес виготовлення тенісних м'ячів. Умови наказу були такі: м'яч повинен бути набитий гарною [[шкіра|шкірою]] та [[вовна|вовною]] і не містити [[пісок]], [[крейда|крейду]], [[вапно]], тирсу, [[мох]], [[зола|золу]] чи землю. Слідом за чоловіками в [[15 століття|XV]]&nbsp;— [[16 століття|XVI]] століттях грою в м'яч захопилися і жінки. В [[1427]] році у [[Париж]]і молода жінка на ім'я Марго<ref>http://www.glamur.com.ua/sex/big_tennis_sport {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071022200124/http://www.glamur.com.ua/sex/big_tennis_sport |date=22 жовтень 2007 }} {{ref-ru}}</ref> грала настільки блискуче, що з її швидкістю подачі м'яча могли зрівнятися лише найкращі з чоловіків-гравців.

Гра розвивалася так стрімко, що вже до кінця [[16 століття|XVI століття]] в Парижі було обладнано більше 250 спеціальних кортів, а кількість гравців перевищила сім тисяч. Залежно від уміння вести гру, поступово відбувся розподіл гравців на три категорії: новачок, партнер і майстер. Найбільші привілеї мали майстри. Їм давалося право на [[будівництво]] і володіння кортами для гри. Один з майстрів розробив у [[1542]] році перші правила гри в теністенісу, але опубліковані вони були лише через 50 років. Гра здобула визнання й у англійців, які назвали її «справжній теніс» ({{lang-en|real tennis}}).

В [[17 століття|XVII]]—[[19 століття|XIX]] століттях, у часи [[Французька революція|Французької революції]] та [[Наполеонівські війни|Наполеонівських війн]] людям було не до занять тенісом, як у Франції, так і в інших європейських країнах. В Англії, теніс занепав після того, як він втративутратив заступництво короля. Але остаточно гра не була забута. І вже в [[1859]] році починається новий етап у розвитку тенісу, коли вперше був проведений матч англійських університетських команд у Хейманкерті. Почалося відродження тенісу: стали створювати нові тенісні клуби. А в спортивних клубах для гри в [[крикет]], [[крокет]] і [[гольф]] стали відкриватися тенісні секції. Вийти на світову арену тенісу заважало те, що в кожній країні правила гри були свої. Це унеможливлювало проведеннямпроведення міжнародних матчів. У середині XIX століття сталися величезні зміни в проведенні ігор, тому що в теніс почали грати на відкритих кортах, хоча до цього гра проходила виключно у приміщеннях.

Причина того, що гра так довго проводилася в закритих приміщеннях, полягала в покритті майданчиків і матеріалі м'яча. Оскільки м'ячі були матер'яні, туго стягнуті струнами, а зверху покриті [[фланель|фланеллю]], то вони могли відскакувати тільки від твердої кам'яної підлоги, а грати на землі або траві було неможливо. І тільки з появою гумових м'ячів відбулися докорінні зміни в тенісі. В Англії в [[1874]] році завдяки майорові В. Вінгфілду виник так званий лаун-теніс (''теніс на траві''). У такий спосіб він узаконив теніс і його правила після того, як були запатентовані сітка, стовпчики, м'ячі, правила гри&nbsp;— теніс став видом спорту. Офіційні правила гри були введені в 1875 році лондонським «Мерілебоун Крікет Клабом». Ці правила з деякими відмінностями і доповненнями діють дотепер. Лаун-теніс, а сьогодні просто теніс, швидко розповсюдився по всій [[Європа|Європі]] та іншимінших континентамконтинентах. У нього грають мільйони людей різного віку.

Перший офіційний задокументований<ref>Christian Quidet, La fabuleuse histoire du tennis, Paris, Nathan, 1989, page 53(ISBN 2-09-286438-6) {{ref-fr}}</ref> тенісний турнір проходив у серпні [[1876]] на корті, розташованому у володіннях графа Вільяма Апплетона у [[Массачусетс]]і, і був виграний [[Джеймс Двайт|Джеймсом Двайтом]]. Наступним офіційним турніром став турнір у [[Вімблдон (Лондон)|Вімблдоні]] у [[1877]] році, який став дуже популярним спочатку у [[Велика Британія|Великій Британії]], а потім і у світі. Цей турнір проводиться донині і є найстарішим у світі. Фінал 1877-го року проходив уза присутності 200 глядачів. У ньому взяли участь 24 гравці. Правила, за якими грали на цьому турнірі, в подальшому стали офіційними на багатьох турнірах Європи. Переможцем став [[Спенсер Гор]].

Наступним офіційним турніром на корті просто неба став турнір у [[Дінарді]] ([[Франція]]) у [[1878]]. Того ж року проведено турнір у [[Монреаль|Монреалі]] в Cricket Club, також цього ж року пройшов аматорський чемпіонат Шотландії. [[1879]] року дебютував Чемпіонат Ірландії у Fitzwilliam Club у [[Дублін]]і. [[1880]] пройшов турнір на території [[Австралія|Австралії]] у [[Мельбурн]]і. Чемпіонат США уперше проходив у [[Ньюпорт (Род-Айленд)|Ньюпорті]]і в [[1881]] році, на ньому брали участь лише громадяни [[США]].

=== Турніри ВеликогоGrand шоломуSlam ===

{{Докладніше|Турніри Великого шолому (теніс)шлему}}

Теніс протягом тривалого часу був переважно розповсюджений в англомовних країнах&nbsp;— [[Австралія|Австралії]], [[Велика Британія|Великій Британії]], [[США]]. Він також був популярний у [[Франція|Франції]]. Чотири найбільшихнайбільші турніри&nbsp;— [[Вімблдонський турнір]], [[Відкритий чемпіонат США з тенісу|Відкритий чемпіонат США]], [[Відкритий чемпіонат Франції з тенісу|Відкритий чемпіонат Франції]] та [[Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу|Відкритий чемпіонат Австралії]] (проводиться з [[1905]]) стали найпрестижнішими в тенісі.

У [[1933]] австралієць [[Джек Крофорд]] ({{lang-en|Jack Crawford}}) виграв міжнародні аматорські ігри в Австралії, Франції (Роланд Гаррос), Великій Британії (Вімблдон) і досяг фіналу Міжнародного аматорського чемпіонату США у [[Форест-Гілл]]. Саме тоді, напередодні останнього з турнірів, обговорюючи шанси Крофорда на перемогу в усіх чотирохчотирьох найвизначніших змаганнях року, журналісти Джон Кієран і Аллісон Дензіг уперше вжили термін «ВеликийГрандіозний шоломудар» ({{lang-en|Grand Slam}}) (за аналогією із [[бридж]]ом і [[гольф]]ом). Перелічені чемпіонати почали набирати значимістьзначущість у тенісному світі у зв'язку із тим, що збірні цих чотирьох країн були єдиними, хто здобував перемоги у [[Кубок Девіса|Кубку Девіса]], який на той час був набагато престижнішим в аматорському тенісі, ніж усі інші турніри.

ВигратиЗдобути титул «ВеликийGrand шоломSlam», тобто перемогти у всіх чотирьох цих турнірах протягом одного сезону&nbsp;— є вищоюнайвищою метою для тенісистів.

Починаючи з 20-х років [[ХХ століття]], професійні тенісні гравці заробляли гроші, виступаючи в показових матчах перед публікою, що платила за право дивитися гру. Протягом 40 років професійний та аматорський теніс були строгосуворо розділені&nbsp;— як тільки гравець ставав «професіоналом», він не мав більше права виступати в аматорських турнірах. Але, в [[1967]] [[LTA]] вирішила покласти кінець поділу тенісу і зрівняла в правахправа аматорів і професіоналів на своїх турнірах. ВУ [[1968]] [[Міжнародна федерація тенісу]], переборовши небажання, затвердила рівні права тенісистів. Це поклало початок [[Відкрита ера|Відкритій ері]] в сучасному тенісі, коли всі гравці мали право виступати в будь-яких турнірах, а найкращі тенісисти забезпечували своє життяіснування виступомвиступами на змаганнях.

В [[1954]] році [[Джеймс Ван Ален]] заснував [[Міжнародна тенісна зала слави|Міжнародну залу тенісної слави]]&nbsp;— музей, розташований у [[Ньюпорт (Род-Айленд)|Ньюпорті]]і, штат [[Род-Айленд]], [[США]], на місці проведення першого Відкритого чемпіонату США з тенісу (1881). У музеї зібрана велика кількість [[експонат]]ів, що відображають історію розвитку тенісу, а також галерея портретів великих тенісистів і людей, які зробили великий внесок у розвиток спорту. В [[1986]] році залу слави було офіційно визнано Міжнародною федерацією тенісу.

Теніс є [[Олімпійські види спорту|олімпійським видом спорту]]. До програми [[Олімпійські ігри|Олімпійських ігор]] теніс був включений у [[1896]] році. З [[1896]] року проводилися першості серед чоловіків, а з [[1900]]&nbsp;— і серед жінок. Однак у подальшому теніс, як вид спорту, який став професійним, був виключений міжнародним Олімпійським комітетом з програми олімпійських змагань починаючи з [[1928]] року. Лише в [[1968]] році в [[Мехіко]] під час проведення [[XIX олімпіада|XIX олімпіади]] відбувся показовий тенісний турнір. В [[1977]] році МОК на 79-ій сесії, що проходила в [[Прага|Празі]], визнав [[Міжнародна федерація тенісу|Міжнародну федерацію тенісу]] як керуючукерівний видоморган виду спорту, який відповідає критеріям Олімпійської хартії. Але визнання тенісу не призвело до автоматичного включення до програми змагань Олімпіад. І лише на змаганнях [[Літні Олімпійські ігри 1988|XXIV Олімпіади]] в 1988 році, після 64-річної перерви, теніс знову визнано олімпійським видом спорту.

* бік корту, тоді суперник повинен обрати подачу або прийомприймання у першому геймі; або

Право подачі постійнопочергово протягом гри переходить від одного гравця до іншого.

* при повторному влученнівлучанні в сітку чи за лінію площі подачі, очко присуджується стороні, що приймає. Така ситуація називається ''подвійна помилка'';

Тенісний ''матч'' йде доти поки один iзіз гравцiвгравців не виграє два сети. Але на турнірах [[Турніри Великого шолому (теніс)| Великого шолому]] у змаганнях чоловiкiвчоловіків тенiснийтенісний матч продовжується до трьох виграних сетiвсетів одним з суперникiвсуперників.

Останній сет у грі здебільшого грається без тайбрейкатайбрейку, проте в фіналах [[Відкритий чемпіонат США з тенісу|Відкритого чемпіонату США]] тайбрейк розігрується навіть у останньому сеті.

По закінченні кожного гейму приймаючийтой, стаєхто подаючимприймав, подає весь наступний гейм, а подаючийтой, стаєхто приймаючимподавав&nbsp;— наприймає весь наступний гейм.

==== Порядок прийомуприймання в парі ====

Пара, яка повинна приймати, обирає, хто з гравців буде приймати при розіграші першого очка в геймі. Також суперники вирішують, кому приймати в розіграші першого очка другого гейму. Після того, як гравець, який повинен був приймати, відбив м'яч, будь-хто з партнерів може наносити удар.

* прийомприймання подачі можливийможливе тільки після відскоку м'яча, у той час, як під час гри м'яч може бути відбитий і до торкання ним поверхні корту;

* не зараховується очко у випадках торкання м'яча тіла спортсмена, у випадках прийомуприймання м'яча до перетинання ним лінії сітки, при торканні гравцем сітки або стійки сітки ракеткою, рукою або іншою частиною тіла.

В тенісі є ''одиночнііндивідуальні'' (особисті) та ''парні'' ігри. Парна гра проводиться на розширеному майданчику. Парна гра, в якій в одній парі грають чоловік та жінка, називається ''[[мікст (спорт)|мікстом]]''.

На любительському рівні або ж на тренуваннях практикують також гру утрьох&nbsp;— почергово один проти двох. ОдиночнийІндивідуальний спортсмен змагається за звичайними правилами для одиночнихіндивідуальних ігор, двоє його суперників&nbsp;— за правилами для парних ігор. Якщо гейм виграє одиночнийіндивідуальний тенісист, йому зараховують два очки, якщо виграє пара тенісистів, то кожен із неї здобуває одне очко. Після кожного гейму одиночнийіндивідуальний тенісист міняється місцем з тим із пари, що грав справа. Рахунок ведуть так само, як і у звичайній грі. Із трьох учасників виграє сет той, що набере принаймні шість очок, маючи не менш як двоочковий відрив від кожного з двох суперників.

При виконанні різних технічних прийомів багато значить хватка, тобто те, як спортсмен тримає ракетку. Розрізняють три хватки: східна, західна та континентальна. У кожної з них є певні переваги та недоліки, а основне розходження між хватками полягає в положенні долоні тенісиста відносно рукояткируків'я ракетки. При західній хватці долоня перебуває під рукояткоюруків'ям, при континентальній (її також називають універсальною)&nbsp;— над рукояткоюруків'ям, а при східній&nbsp;— за нею. У сучасному тенісі найпоширеніша східна хватка, саме з неї починають освоювати ази техніки новачки. Але при будь-якому типі хватка повинна бути впевненою та міцною.

Залежно від розряду змагань виділяють тактики одиночноїіндивідуальної та парної гри, кожна з яких, у свою чергу, ділиться на тактику того, хто подає (або пари, що подає) і тактику приймаючоготого, хто приймає (приймаючої пари).

У тенісі, як і у всякій грі, є свої неписані закони та заповіді. Наприклад, одна з них говорить, що «кручені» м'ячі частіше приземляються в межах майданчику. При проробцівиборі плану гри на конкретний матч визначаються і з покриттям майданчику («швидкі» та «повільні» корти), а також знанням сильних і слабких сторін суперника і його фізичних кондицій: так, зазвичай тенісисти намагаються не допустити виходу суперника до сітки, але у випадку, якщо він погано грає з льоту, можуть навмисно «викликати» до неї. Загальний успіх у грі залежить не тільки від якості виконання награних комбінацій і прийомів, але і від уміння в потрібний момент зімпровізувати, зіграти зненацька для супротивника. Тенісний матч&nbsp;— це свого роду «забіг на довгу дистанцію», у якому є кілька кульмінаційних моментів. Уважається, що в геймі ключовим є розіграш третього очка, а в партії&nbsp;— четвертий гейм. Варто також пам'ятати, що гра&nbsp;— це не тільки єдиноборство технік, але й боротьба нервів.

Тактика парної гри помітно відрізняється від тактики тенісистів-«одинаків». Досить сказати, що якщо в одиночнійіндивідуальній грі очки в основному виграються від задньої лінії, то в парнийпарній&nbsp;— біля сітки, при цьому парні зустрічі відрізняються більш високим темпом гри. Проте і тут подача є важливим тактичним елементом. За статистикою, у парній грі більшість геймів виграється саме на своїх подачах. Гра в парі вимагає від спортсменів повного взаєморозуміння та виняткової концентрації, адже тут їм доводиться тримати в полі зору не лише м'яч, але і партнера та обох суперників. Зазвичай гравці в парі підбираються так, аби вони максимально доповнювали один одного&nbsp;— як за технікою, так і за темпераментами. Індивідуальними особливостями гравців визначають їхнє первісне розташування на майданчику, а також порядок подач: сильніший у цьому компоненті гри партнер у кожній партії подає першим. Крім загальних, у парній грі необхідно дотримуватись і деяких специфічних неписаних законів: наприклад, «свічу» завжди відбиває той з партнерів, через голову якого вона пущена. Є тут і свої психологічні нюанси. Для граючихгравців у парі дуже важливе вміння адекватне зреагувати на промах партнера, морально підтримати його в напружений момент гри. За свідченням очевидців, природженим парником був француз [[Жак Брюньон]], легенда довоєнного тенісу.

Сітка у великому тенісі використовується для поділу корту навпіл. Виготовляється з кручених просмолених [[капрон]]ових ниток. Ширина сітки 1,07 метра, довжина залежить від того, призначена вона для одиночногоіндивідуального чи парного кортакорту. У першому випадку довжина сітки повинна бути 10,05 метра, в другому&nbsp;— 12,80 метра. Один поздовжній край сітки, верхній, для більшої чіткості прошивається білою [[тасьма|тасьмою]], шириною від 0,05 до 0,065 метра. В тасьму просмикується металевий трос, з петлями на кінцях, для кріплення сітки на стійках.

Ракетка складається з ручки і поверхні, що б'є. Поверхня, що б'є, складається з натягнутих струн. Струни натягуються на обід овальної або краплевидноїкраплеподібної форми головки ракетки. Раніше ракетки зазвичай виготовляли з дерева, а для струн використовували жили або кишки домашніх тварин. В наш час{{коли}} як матеріали для ракеток використовують синтетичні матеріали, такі як вуглецеве волокно і сплави легких металів. Для виготовлення струн звичайно використовують [[нейлон]] або інші синтетичні матеріали, хоча струни з коров'ячих кишок все ще використовуються для натяжки тенісних ракеток для професіоналів. Ручки ракеток зазвичай обмотані спеціальною тканиною, що допомагає гравцям їх утримувати та поглинає піт.

У [[2002]] до офіційних тенісних правил внесено уточнення, згідно з яким організатори змагань можуть поряд зі стандартними м'ячами використовувати на свій розсуд і м'ячі двох нових різновидів: високошвидкісні (тип 1 за класифікацією ITF) та повільні (тип 3). Усі три типи м'ячів мають однакову вагу. Жорсткіші м'ячі типу 1 призначені для гри на «повільних» кортах, вони мають швидший та нижчий [[кут]] відскоку, що дозволяє прискорити темп гри. М'ячі типу 3 призначені для гри на «швидких» кортах, вони на 6&nbsp;% більші в діаметрі, ніж м'ячі типу 2 (стандартного), що дозволяє під час польоту м'яча гасити швидкість. Саме цей фактор дає більше часу на прийомприймання м'яча і дозволяє виграти очки за рахунок майстерно виконаного удару. Крім того, це дозволяє глядачам простежити за польотом м'яча, що інколи на «швидких» кортах є проблемою. «Старі» м'ячі (тип 2) призначені для гри на «середніх» кортах.

=== ЕкіпіровкаСпорядження ===

ЕкіпіровкаСпорядження тенісиста включає спеціальний спортивний одяг і взуття. Загально прийнятий колір тенісної форми&nbsp;— білий. Він є практичнішим: білий колір завдяки своїм властивостям добре «відбиває» тепло, що дуже важливо при грі у спеку. УВ той же час біла форма є даниною історичним традиціям: стіни у французьких «домах для гри у м'яч» були чорного кольору, і гравці, одягнені у білу форму, найкраще помітні на такому фоні. ЕкіпіровкаСпорядження тенісиста з часом зазналазазнало суттєвих змін. Так, на заміну фланелевим [[штани|штанам]] тенісистів-чоловіків прийшли [[шорти]], а колись довгі [[спідниця|спідниці]] тенісисток стали значно коротшими та зручнішими.

Взуття тенісиста повинно бути легким та міцним. Найважливіша частина&nbsp;— [[Підошва (взуття)|підошва]], характеристики якої відрізняються в залежностізалежно від покриття корту. Так, рифлена підошва, що добре запобігає ковзанню ніг на ґрунтових кортах, на жорстких кортах може призвести до травми через надлишкове [[тертя]]. Для кортів з [[асфальт]]овим, дерев'яним та іншими видами жорсткого покриття більше підходить гладка підошва.

Тенісну форму можуть доповнювати [[кепка|кепки]] від сонця (або [[бандана|бандани]]) та [[напульсник]]и, які запобігають розтягненню м'язів рук і потіннюпітнінню долонь.

Найпрестижнішими в тенісі є чотири турніри [[великийТурніри шоломВеликого шлему|великогоGrand шоломуSlam]]: