Відмінності між версіями «Дарій I Великий»

341 байт вилучено ,  2 місяці тому
 
== Війни Дарія I ==
 
У [[519 до н. е.|519]]–[[518 до н. е.]] році Дарій I приєднав до Персії долину [[Інд]]у де була створена окрема сатрапія «Індія».
 
У [[514 до н. е.|514]] року Дарій I здійснив [[Скіфо-перська війна|похід на Скіфію]] і спробував завоювати її. Розуміючи, що сили нерівні, [[скіфи]] не стали приймати бій, а почали відступати вглиб країни, знищуючи джерела і спалюючи пасовиська. Перське військо дійшло аж до берегів Азовського моря, але так і не підкорило країну. Коли Дарій I обурився, скіфи надіслали замість «землі і води» дивний подарунок — птаха, жабу, мишу і п'ять стріл. Радники царя пояснили, що це попередження — забирайтеся з нашої землі хоч повітрям, хоч водою, хоч мишиною стежкою, якщо не хочете бути знищені. Дарій I залишивши свій табір, швидко вирушив додому. [[Скіфія]] залишилася непідкореною.
 
У [[512 до н. е.|512 році до н. е.]] перську зверхність визнали [[Фракія]] і [[Стародавня Македонія|Македонія]].
 
У [[506 до н. е.|506 році до н. е.]] зголосилося надати царю «землю і воду» афінське посольство.
 
В [[500 до н. е.|500]]–[[494 до н. е.|494]] рр. до н. е. проти перської влади повстали [[Іонія|іонійські міста]], але Дарій I швидко подолав їхній супротив.
 
Каральні походи проти греків, які підтримали своїх співплемінників, були невдалими. У [[492 до н. е.|492 р. до н. е.]] внаслідок шторму загинув перський флот, а у [[490 до н. е.|490 р. до н. е.]] під [[Марафон]]ом перське військо, очолюване Датисом і Артаферном, зазнало поразки від афінських [[гопліт]]ів, очолюваних [[Мільтіад]]ом.
 
У [[486 до н. е.|486 р. до н. е.]] спалахнуло повстання в [[Єгипет|Єгипті]], придушити яке Дарій I так і не встиг.
 
Похований Дарій I в багато прикрашеному скельному склепі у [[Накш-і-Рустам]]і біля [[Парса|Парси]].
Придушивши повстання і зміцнивши свою владу, Дарій вирішив приступити до нових завоювань. Ще за часів Кира частина західних земель Індії в долині Кабула була підпорядкована Ахеменідам. Для Дарія територія Індії була важливим джерелом золота та сільськогосподарських ресурсів. Ймовірно біля [[517 до н. е.|517]] року перси підкорили північно-західну частину Індії, де в цей час було багато невеликих державних об'єднань.
 
Нова сатрапія, що отримала назву Індія (Хінду), охоплювала долину в середній та нижній течії Інду. Вона була найдальшою східною провінцією Ахеменідськой держави за словами Геродота. Проте тепер географічний горизонт земель підданих Ахеменідській державі значно розширився. Страбон з посиланням на Ератосфена пише, що до часу походу Александра Македонського до Індії річка Інд служила межею між Індією і державою, яка належала персам. Ймовірно, на той час частина території Індії була втрачена Ахеменідами.
 
Близько [[516 до н. е.|516]] року Дарій зібрав великий флот з кораблів грецьких міст Малої Азії і попрямував до берегів Чорного моря. Місцеві племена і грецьке населення підкорялися персам, не чинить ніякого опору. Майстерний грецький інженер Мандрокл спорудив міст із суден в найвужчому місці Геллеспонта (Боспор), внаслідок чого вперше Європа і Азія були сполучені один з одним. На березі Боспора були поставлені дві мармурові пам'ятні стели з написами грецькою мовою і, за Геродотом, ''«письменами Ассирії»'', т. н., мабуть, древньоперською, еламскою і аккадскою мовами. Геродот пише, що біля моста було зібрано близько 700 000 піших і кінних вершників (що є завідомо фантастичним числом) і 600 кораблів. Перська армія пройшла мостом на південний берег Фракії і, не зустрівши гамір опору, прибула до пониззя Істра (Дунай).
 
Тепер Дарій вирішив зробити [[Скіфо-перська війна|похід проти причорноморських скіфів]], прагнучи запобігти розширенню їхнього впливу в бік Фракії. Ще до цього сатрап Каппадокії Аріарамна з невеликим флотом перетнув Чорне море і захопив полонених, щоб отримати у них необхідні відомості для майбутнього походу. Через Дунай був споруджений понтонний міст з суден, і, перейшовши його, армія Дарія почала просуватися скіфськими степами. Для охорони моста був залишений грецький загін, що супроводжував до цього Дарія на чолі із 11 тиранами причорноморських міст. Ці греки за розпорядженням Дарія повинні були охороняти міст протягом 60 днів і, якщо на той час перська армія не повернеться, зруйнувати міст і відправитися додому. Дарій сказав: ''«Щодня розв'язуйте по вузлу. Якщо я не повернуся через 60 днів, означає, що я досяг гір Кавказу і повертаюся додому іншим шляхом. Тоді ви можете зруйнувати міст та повертайтесь до своєї вітчизни»''. Зокрема А. Ф. Гуцал трактує, що «сторожий ремінь» із шістдесятьма вузликами використовувався персами як календар. Такий спосіб лічби часу використовувався народами Азії та Африки.
 
Точна дата скіфського походу невідома, але його можна більш-менш упевнено віднести до часу між [[516 до н. е.|516]] і [[512 до н. е.|512]] роками. Основним джерелом про цей похід є четверта книга праці Геродота.
 
Скіфи не зважилися вступити у вирішальну битву з величезним військом супротивника і удалися до своєї улюбленої тактики випаленої землі. Вони почали відступати, уганяючи за собою худобу, знищуючи траву і засипаючи джерела. При цьому скіфська кіннота постійно нападала на окремі загони перської піхоти і знищувала їх.
Кінець VI в. був часом найвищої могутності Ахеменідської держави, в яку входило понад 80 народів і межі якої тягнулися від річки Інд на сході до моря Егейського на заході, від Вірменії на півночі до Ефіопії на півдні. Дарій послав на трьох кораблях своїх спостерігачів навіть до Італії і Сицилії, де назрівала війна між грецькими і фінікійськими колоністами. Останні були природними союзниками персів в їхній майбутній війні з Грецією, і Дарій уважно стежив за ходом розвитку подій у всьому Середземномор'ї, східна частина якого належала персам. Тепер вони мали могутній флот з кораблів фінікійців, іонійців і інших морських народів.
 
=== Греко-Перськіперські війни ===
Відновивши свою владу в Малій Азії, Дарій почав готуватися до походу проти материкової Греції. Він справедливо вважав, що перське панування в Малій Азії, у Фракії і на островах моря Егейського буде неміцним, поки греки Балканського півострова зберігають свою незалежність. Якщо вірити Геродоту (V, 105), коли Дарію доповіли про спалювання Сард афінянами і повсталими іонійцями, він запитав, хто такі афіняни. Почувши відповідь, Дарій велів одній зі своїх слуг щодня перед обідом повторювати слова: «Владико, пам'ятай про афінян!».
 
Дарій, будучи прекрасним стратегом, розумів труднощі майбутньої війни і почав ретельно готуватися до неї. Зокрема, перська адміністрація зробила сміливий крок, що свідчив про широту погляду і політичної терпимості. У [[492 до н. е.|492]] році перський полководець Мардоній розпорядився замінити в більшості грецьких міст Малої Азії тиранію на демократію, щоб не створювати невдоволення серед підвладних персам еллінів і забезпечити їхню відданість. У тому ж [[492 до н. е.|492]] році перська армія і флот, на чолі яких стояв Мардоній, одружений з дочкою Дарія Артазострою, виступили в похід. Прибувши в Килікию, Мардоній звідти відправився з флотом до Геллеспонту. Туди ж рушило і сухопутне військо. Потім воно переправилося через протоку і пройшло до Македонії і Фракії, які разом з північним узбережжям моря Егейського були завойовані ще за два десятиліття до цього. Але перська влада в цих областях виявилася неміцною, оскільки під час Іонійського повстання довелося перекинути звідти гарнізонні війська до Малої Азії, і ці провінції були втрачені для персів. Мардоній пройшов уподовж фракійського узбережжя, відновив там перське панування і тим самим позбавив Грецію можливості отримувати будівельний ліс з північних районів Балканського півострова. Але біля мису Афонського на Халкидськім півострові перський флот був розбитий сильною бурею, під час якої загинуло близько 20 000 чоловікосіб і було знищено 300 кораблів. Крім того, вночі на перський табір напало фракійське плем'я [[Бриги|бригів]], в бою загинуло багато персів і поранили самого Мардонія. Після цього довелося відвести сухопутну армію і флот назад в Малу Азію і наново почати підготовку до походу проти Греції. Втім, С. Я. Лурье і Г. Бенгтсон, полемізуючи з Е. Меєром і іншими істориками, вважають, що похід Мардонія не був направлений проти Греції, а мав на меті відновити перську владу на півночі Егейського моря. Проте проти такої думки може свідчити до певної міри той факт, що після цього походу Мардоній був усунений від командування армією і флотом.
 
У 492 роцідо н. е. на ще незалежні острови і в міста материкової Греції були послані перські вісники з вимогою «землі і води», тобто покірності. Одночасно в грецькі міста Малої Азії були направлені гінці з наказом будувати військові кораблі і вантажні судна, щоб взяти участь в майбутньому поході. Більшість островів і багато областей Греції (наприклад, [[Фіви]], [[Аргос]] і [[Егіна]]) відповіли згодою на вимогу вісників перського царя, і лише Спарта і Афіни відмовилися визнати владу Дарія і навіть убили послів (афіняни кинули їх з урвища, а лакедемоняне — в колодязь). Г. Бєїгтсон вважає це повідомлення Геродота невірогідним, оскільки афіняни раніше допомагали повсталим іонійцям і, отже, знаходилися у стані війни з Персією. Тому, вважає він, що Дарій навряд чи почав би посилати своїх вісників до Афін. Проте з цими доводами погодитися важко, оскільки, по-перше, афіняни врешті кинули іонійців напризволяще і, по-друге, у Дарія були багато прихильників в Афінах.
 
Перси почали готуватися до нового походу. Офіційно було оголошено, що метою війни є покарання афінян та еретрийців за їхню допомогу малоазійським грекам в боротьбі з персами. Але дійсна мета була інша. Дарій розраховував на те, що захоплення Аттики на чолі з її столицею Афінами приведе до підкорення всієї Греції. До того ж вигнанці з Афін, що втекли до персів, Пісістратіди (нащадки тирана [[Пісістрат]]а) підбурювали Дарія до захоплення Афін, щоб повернути собі втрачену владу.
 
Дарій в [[492 до н. е.|492]] році усунув від командування Мардонія, звинувативши його в невдачах першого походу проти Греції. Сухопутну армію очолив Артафрен, син лідийського сатрапа з тим же ім'ям і племінник Дарія, а командуючим флотом був призначений мідиєць Датіс. За Геродотом, флот налічував 600 кораблів, але велика частина їх була транспортними судами для перекидання піхоти і кінноти. Обидва полководці отримали наказ захопити в полон і діставити Дарію афінян та еретрийців.
 
Літом [[490 до н. е.|490]] року перський флот був зосереджений біля берегів [[Кілікія|Кілікії]]. Туди ж були направлені і вантажні судна для перевезення коней. У Кілікії зібралися також кіннота і піхота. Врахувавши досвід минулих невдач, перські полководці вирішили переправити військо на кораблях через [[Егейське море]], не піддаючи флот новим небезпекам біля неспокійного мису Афон, а також набігам непідвладних фракійців. Перси висадилися на Наксосі, який все ще залишався непокоренным, завоювали і спустошили його. Більшість населення островів втекло в гори. Потім перська армія прибула в Еретрійськую область на [[Евбея|Евбеї]]. [[Еретрія]] була розділена на ворогуючі політичні партії, причому аристократи виступали за оборону свого міста, а демократи були схильні здати його. Шість днів еретрийці чинили опір персам, але на сьомий день демократи здали місто, сподіваючись, що тепер їхня партія прийде до влади. Проте перси розграбували і спалили місто і храми, а його жителів відвели в рабство. Вони були доставлені в [[Сузи]] і потім за наказом Дарія поселені в селі Ардерікка в [[елам]]ській області Кіссії.
 
Таким чином, одна з цілей походу була досягнута, і перські полководці могли сподіватися на успіх і в Афінах. Проте надмірна жорстокість персів в Еретреї повинна була лише підсилити рішучість афінян. Через декілька днів після спустошення Еретрії перська армія за допомогою досвідчених грецьких провідників попрямувала на кораблях до [[Аттика|Аттики]] і висадилася на рівнині [[Марафон]], за 40 кілометрів від [[Афіни|Афін]]. Рівнина ця тягнеться в довжину на 9 км, ширина її становить 3 км. Вона була вибрана для висадки тому, що там можна було легко розвернути кінноту. Крім того, колись землевласники на цій рівнині і в її окрузі були опорою тирана Гіппія, який тепер указував персам шлях проти своєї батьківщини Афін. Датіс вважав, що або афінська армія підійде до [[Марафон (місто)|Марафону]] і він розгромить її, або ж, якщо афіняни не зважаться виступити, перси самі попрямують до їхнього міста. Це був період, коли перси ще панували на морі і легко могли блокувати Афіни з моря, заважаючи підвезенню хліба. Перська армія навряд чи налічувала понад 15 000 чоловік, оскільки на кораблях важко було доставити дуже багато кінноту. Серед воїнів, можливо, були і вавилоняни, про що може свідчити знахідка на полі бою в Марафоні вавилонської циліндричної печатки. Твердження Корнелія Непота про те, що на Марафоні висадилося 100 000 перських воїнів, є вигадкою пізнішого часу, розрахованою на прославляння афінської зброї.
Афіняни опинилися у скрутному становищі і їм не доводилося сподіватися на сторонню допомогу. Сусідня область [[Беотія]] була ворожа до них і відкрито вітала появу персів. У самих Афінах продовжувалася постійна боротьба між аристократичною і демократичною партіями та в народному зібранні відбувалися гострі спори щодо тактики майбутньої війни з персами. Було вирішено включити в афінську армію і рабів, обіцяючи дарувати їм свободу.
 
Афінське військо, яке складалося з 10 000 чоловікосіб, попрямувало на Марафонську рівнину. Туди ж прибула близько тисячі воїнів з союзного беотійського міста Платєї, розташованого на межі з Аттикою. Одночасно до [[Спарта|Спарти]] був посланий відомий скороход Фідіппід, який на другий день досяг цього міста і передав владі прохання афінян про допомогу. Спартанці, обіцяли допомогти, але не поспішали послати військо, посилаючись на старовинний звичай, згідно з яким до повного місяця не можна було виступати в похід. Розпочати першими битву не наважилась жодна із сторін, обидві сторони вичікували декілька днів. Лише коли настав ранок 12 серпня 490 року Афінське військо швидко вишикувалося, залишило свої позиції і стрімким маршем рушило вниз на ворога, щоб дати вирішальну битву. Бойова лінія афінян виявилася рівною перською, але в центрі у них були менше рядів, чим у супротивника. У цій [[Марафонська битва|битві]] персів було розбито причому за Геродотом загинуло 6400 персів і всього 192 афінян.
 
Проте перемога при [[Марафонська битва|Марафоні]] мала швидше моральне, чим військове, значення. Поразки зазнав фактично експедиційний корпус, а не армія персів тож Дарій справедливо вважав, що програв битву, але не війну. У нього були навіть деякі підстави вважати, що в материковій Греції він досяг успіху, оскільки багато міст дали йому «землю і воду». Проте Дарій не залишав думки про новий похід проти Греції. Після Марафонської битви він переконався, що за допомогою нечисленної армії підкорити греків не вдасться. Підготовка походу вимагала часу, і Дарій почав розсилати гінців в різні області своєї держави з наказом споряджати війська і кораблі і збирати продовольство. Три роки йшла підготовка до війни, але на четвертий (486 рік до н. е.) в Єгипті спалахнуло повстання проти перського панування. Причиною повстання послужили важкий податковий гніт і відігнання тисяч ремісників до Ірану для спорудження царських палаців у Сузах і Персеполі. Проте навряд чи всупереч поширеній думці приводом для повстання послужила битва при Марафоні.
=== Смерть і поховання ===
 
У листопаді [[486 до н. е.]] Дарій, якому виповнилося 64 роки, помер, процарювавши 36 років і не встигнувши відновити в Єгипті свою владу. Ще до своєї смерті він розпорядився спорудити собі гробницю за 5 кілометрів на північний захід від Персеполя, в скелях місцевості, що носить тепер назву [[Накш-і Рустам]], тобто «Зображення Рустама» (середньовічний переказ приписував пам'ятник на скелі цьому легендарному героєві).
 
За багато століть до Дарія якийсь еламский цар велів висікти на кручі в Накш-і Рустамі рельєф зі своїм зображенням. Під цією кручею, на висоті близько 20 м, споруджена гробниця Дарія, яка в стилі стародавніх іранських традицій видовбана в скелі. У усипальні, в яку ведуть двері, у величезних нішах розташовані три масивних [[саркофаг]]и, в одному з яких покоїлося тіло Дарія, а в двох інших — тіла членів його сім'ї. Вхід у гробницю утворює [[портик]] з чотирма колонами. Над портиком підносяться скульптурні зображення. Дарій в оточенні своїх придворних сидить на троні, який тримають представники тридцяти народів держави.
38 217

редагувань