Науру: відмінності між версіями

'''Респу́бліка Нау́ру''' ([[науруанська мова|науруанською]] ''Repubrikin Naoero'') — [[карликова держава]] на [[Науру (острів)|однойменному]] [[кораловий острів|кораловому острові]] в західній частині [[Тихий океан|Тихого океану]] площею 21,3 км² і населенням 10 261 осібособа станом на 2015 рік. Незалежність держави було проголошено в [[1968]] році.

[[Науру (острів)|Острів Науру]] лежить на відстані {{nobr | 42 км}} на південь від [[екватор]]а. Найближчий острів [[Банаба]] лежить на відстані {{nobr | 288 км}} на схід і належить республіці [[Кірибаті]]. Науру є найменшою незалежною республікою на [[Земля|Землі]], поступаючись тільки Монако і Ватикану, найменшою острівною державою, найменшою державою за межами [[Європа|Європи]] та однією з двох республік у світі поряд ззі Швейцарією без офіційної столиці (неофіційна столиця країни — місто [[Ярен]], де перебувають парламент і аеропорт країни).

Заселене корінними народами [[Мікронезія|Мікронезії]] іта [[Полінезія|Полінезії]], Науру наприкінці 19 століття як колоніальний протекторат було приєднано до [[Німецька імперія|Німецької Імперії]]. Після Першої світової війни Науру отримав статус мандатної території [[Ліга Націй|Ліги Націй]] під спільним управлінням Австралії, Нової Зеландії та Сполученого Королівства. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], Науру було окуповане японськими військами іта звільнене тільки [[13 вересня]] [[1945]] вже після капітуляції Японії. В 1947 році Науру став підопічною територією [[ООН]], зберігши свій довоєнний статус. Протягом 1940—1950 років оформився рух за незалежність країни, а острів отримав власні органи [[самоврядування]]. Незалежність Науру була проголошена [[31 січня]] [[1968]] року.

Держава входить в [[Співдружність націй|Співдружність Націй]]. [[14 вересня]] [[1999]] року Республіка Науру прийняли в [[ООН]]. Крім того, держава — член [[Секретаріат Тихоокеанської спільноти|Південно-тихоокеанської комісії]]. ВУ квітні 2016 року Науру став 189 членом [[МВФ|Міжнародного валютного фонду]].

Походження слова ''«Науру»'' точно невідоме. Як і зараз, [[науруанці]] у далекому минулому називали острів «Naoero». Німецький професор [[Паул Хамбрух]], що відвідав острів в [[1909]]–[[1910]] роках, давав наступне пояснення етимології цього слова: згідно з його думкою, «Naoero» є скороченням фрази «а-nuau-а-а-ororo» (у сучасному написанні «A nuaw ea arourõ»), яке перекладається з [[Науруанська мова|науруанської мови]] як «я йду на морський берег». Проте німецький католицький місіонер [[Алоїс Кайзер]], що прожив на острові Науру понад 30 років і посилено вивчав науруанську мову, не визнавав це тлумачення, оскільки намісцевою місцевій мовімовою після слова «морський берег», що уживається з дієсловом ''рух'', має бути вказівне слово «rodu», яке перекладається як «вниз». Самі науруанці під словом «морський берег» розуміють найглибше, низовинне місце острова. Воно використовується як по відношенню до суші, так і до моря. Сам факт того, що Хамбрух не враховує слова «rodu» в поясненні етимології слова «Naoero», дозволяє говорити про безпідставність його припущень.

[[Науру (острів)|Острів Науру]] розташований в західній частині [[Тихий океан|Тихого океану]] на відстані приблизно {{nobr|42 км}} від [[екватор|екватора]]у. Найближчий острів [[Банаба]] розташований на відстані {{nobr | 288 км}} на схід від Науру і належить [[Кірибаті|Республіці Кірибаті]]. Площа [[Виняткова економічна зона|виключної економічної прибережної зони]]&nbsp;— {{nobr | 308 480 км²}}, з яких {{nobr | 570 км²}} доводяться на територіальні води.<ref>[http://www.seaaroundus.org/eez/summaryInfo.aspx?EEZ=520 Виняткова економічна зона Науру. 2006] {{ref-en}}</ref><ref name="UNO">[http://www.un.int /nauru/countryprofile.html Постійна місія Республіки Науру в ООН] {{ref-en}}</ref>

У внутрішньому районі острова знаходяться величезні [[вапняк]]ові зубці іта піраміди, що залишилися після фосфоритних розробок. Висота цих споруд в окремих місцях перевищує {{nobr | 10 метрів}}, а сам [[кар'єр]] є величезним лабіринтом з безліччю [[Котловина|улоговин]] і [[Депресія (геологія)|западин]]. [[Вузькоколійна залізниця|Вузькоколійна]] [[залізниця]] була побудована спеціально для полегшення доставки вироблених фосфоритів в порт острова. В районі вапнякових брил практично відсутній [[ґрунтовий покрив]], тому вся дощова вода не затримується на поверхні, а просочується крізь гірську породу.

[[Географія|Географи]], [[Геоморфологія|геоморфологи]] іта [[Геологія|геологи]] ретельно вивчали рельєф, ґрунт і геологічну структуру острова і з отриманих даних докладно відновили геологічну історію Науру. [[Атол]] Науру існує з дуже давніх часів. До тепер зберігся [[риф]] з коралів [[третинний період|третинного періоду]]. Згідно з геологічними дослідженнями, в [[палеоген]]і поверхня дна сучасної [[Лагуна|лагуни]] острова перебувала на {{nobr | 60 метрів}} нижче сучасного [[Рівень моря|рівня]] [[Світовий океан|Світового океану]] (тобто практично весь острів був затоплений водою). У період [[міоцен]]у епохи [[неоген]] атол був значно піднятий: дно сучасної лагуни виявилося на {{nobr | 10 метрів}} вище сучасного рівня Світового океану. Приблизно в цей же час острів Науру зазнав сильної [[Ерозія (геологія)|ерозії]], внаслідок чого відбулися зміни [[Карст|карстового рельєфу]]. Згодом центральна частина острова виявилася під водою, в результаті з'явилася мілководна лагуна в центрі атолу. У численних заглибленнях і порожнистих просторах між рифовими вапняками накопичувалися [[Донні осади|осади]] різних відкладень, багатих фосфором. Затоплення острова тривало досить довгий період, тому за цей час відкладення в лагуні зазнали значних змін: відбулося збагачення наявних фосфорних сполук.

У представленій вище картині геологічних процесів на острові Науру є два спірних моменти. По-перше, ставиться під сумнів описаний процес формування місцевого рельєфу. На узбережжі іта на кам'янистих мілководдях, особливо в східній частині острова, є велика кількість збережених маленьких кам'яних колон, які протягом дуже тривалого періоду були схильні до ерозії з боку морських хвиль. Можна тільки уявити, якого сильного впливу з боку океану зазнали райони мілководдя під час підняття острова. Цей простір не був захищений, у всякому разі, в рифі округлої форми відбулося формування широких проходів. Подальше підняття поверхні Науру призвело лише до того, що тривало розмивання, а дощова вода згладжувала кам'яні колони ій зубці.

По-друге, спірним залишається процес формування [[Фосфорити|фосфоритів]]. На кар'єрах, де добувався так званий «[[науруїт]]», видно, що пласт фосфорних відкладень має дуже складну структуру: типовими є численні уламки різної висоти. Отже, первісне нагромадження фосфоритів, які зазвичай формуються з загиблої маси [[планктон]]у, зазнавало багаторазових змін під впливом ерозії іта зміни залягання.

У складній і тривалій історії острова були періоди сильних [[тайфун]]ів, коли відбувалося вимивання уламкових матеріалів. Подібні зміни можна до тепер спостерігати на багатьох атолах [[Тихий океан|Тихого океану]]. На Науру відбувалося постійне вимивання тонкого шару ґрунту, в той час як жовна фосфоритів, через які просочувалася дощова вода, нікуди не зникали. Поступово порожнисті форми рельєфу, перш за все, западини іта щілини брил з рифового вапняку, заповнювалися гравієм і уламками.

Однією з проблем острова є дефіцит [[Прісна вода|прісної води]]. На тлі збільшення чисельності населення країни вона з кожним роком стає все гострішою. На острові діє всього лише одна [[опріснення води|опріснвальнаопріснювальна]] установка, яка працює на електроенергії, що виробляється єдиною в Науру електростанцією. Однак через дуже високу вартість електроенергії установка часто перестає працювати. Виходом з цієї ситуації є тільки те, що під час дощів населення збирає воду в спеціальні ємностімісткості ій надалі використовує її в побутових потребах, для поливу садів і для худоби. У період посухи вода привозиться на суднах з Австралії<ref name = "Assessment" />.

Через дуже маленький розмір острова, його ізоляцію від континентальної суші іта великих архіпелагів на Науру існує всього 60 видів місцевих [[судинні рослини|судинних рослин]], жодна з яких не є [[ендемік]]ом<ref name = "Assessment "/>. Сильні руйнування після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], монокультурне поширення [[Кокосова пальма|кокосової пальми]] іта розробки фосфоритів призвели до знищення рослинного покриву на більшій частині Науру, який в даний час відновлено тільки на 63 % території.

Тваринний світ Науру бідний. Всі [[ссавці]] були завезені людьми: [[Пацюк малий|щури]], кішки, собаки іта свині, а також кури. [[Плазуни]] представлені [[ящірки|ящірками]]. Більш різноманітна [[Птахи|орнітофауна]]&nbsp;— всього 6 видів ([[кулики]], [[крячкові|крячки]], [[буревісники]], [[Фрегат (птах)|фрегати]], [[Голубоподібні|голуби]]). Багато [[Комахи|комах]] та інших [[Безхребетні|безхребетних]]. У водах навколо острова водяться різноманітні [[акули]], [[морські їжаки]], [[молюски]], [[краби]] іта безліч отруйних морських тварин<ref name = "krugosvet" /><ref>[http: //archive.travel.ru/nauru/geo/nature/ Природа Науру. 2007]</ref><ref>{{книга | автор = Ігнатьєв Г. М. | Назва = Тропічні острови Тихого океану | сторінки = 23}}</ref>.

Першим населенням Науру були [[полінезія|полінезійці]] іта [[мікронезія|мікронезійці]], що заселили острів мінімум 3000 років тому.<ref name="UNCCD">Департамент економіки та навколишнього середовища Науру. 2003. [http://www.unccd.int/cop/reports/asia/national/2002/nauru-eng.pdf Перша Національна доповідь до the United Nations Convention to Combat Desertification (UNCCD)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070605000635/http://www.unccd.int/cop/reports/asia/national/2002/nauru-eng.pdf |date=5 червень 2007 }}{{ref-en}} Процитовано 2 травня 2010</ref> [[Науруанці]] існували за рахунок [[рибальство|рибальства]], [[кокос]]ів і плодів [[пандан (рослина)|пандану]]. Акліматизувавши рибу [[Ханос (риба)|Ханос]] до прісноводних умов, розводили її в озері [[Буада]].<ref>McDaniel, C. N. and Gowdy, J. M. 2000. ''Paradise for Sale''. University of California Press ISBN 0-520-22229-6 ст. 13-28{{ref-en}}</ref> Традиційно тільки чоловікам дозволялося займатись рибальством на [[Риф (геологія)|рифі]]. Для цього вони використовували [[каное]] або тренованих птахів&nbsp;— [[Великий фрегат|Фрегатів]].

В [[1798]] році Джон Фірн, капітан [[Велика Британія|англійського]] китобійного судна «Мисливець», став першим європейцем що висадився на острові та назвав його «Приємним Островом» ({{lang-en|Pleasant Island}}). Ця назва використовувалась до поки [[Німеччина]] не анексувала острів у [[1888]] році. Починаючи з 30-х років [[19 століття|XIX століття]] науруанці тісно контактують з європейцями, здебільшого моряками з торгових та китобійних кораблів, які поповнювали свої запаси на острові. Населення збільшувалось за рахунок дезертирів та біглихвтіклих каторжників. Остров'яни обмінювали їжу на алкоголь та вогнепальну зброю. В [[1878]] році почалась 10-річна війна, що скоротила населення острова з 14&nbsp;000 до 900 мешканців.

[[16 квітня]] [[1888]] року Німеччина анексувала острів і приєднала його до [[протекторат]]у [[Маршаллові Острови]].<ref>[[:commons:Image:Übersicht Der Deutschen Besitzungen im Stillen Ozean-Nauru.png|Карта німецьких володінь в Океанії. 1920]]{{ref-en}}</ref> [[християнство|Християнські]] [[місіонер]]и прибули на острів з [[Острови Гілберта|островів Гілберта]] також в [[1888]] році.<ref>Ellis, A. F. 1935. ''Ocean Island and Nauru&nbsp;— their story''. Angus and Robertson Limited. ст. 29-39{{ref-en}}</ref> В цей час на острові нараховувалось 12 племен: Дейбое (''Deiboe''), Еамвідаміт (''Eamwidamit''), Еамвідара (''Eamwidara''), Еамвіт (''Eamwit''), Еамгум (''Eamgum''), Еано (''Eano''), Емео (''Emeo''), Еорару (''Eoraru''), Іруці (''Irutsi''), Ірува (''Iruwa''), Іві (''Iwi'') та Ранібок (''Ranibok''). Сьогодні ці племена відображені ву дванадцятикінечній зірці на прапорі Науру.

Державний прапор, герб, гімн і конституція Республіки Науру були прийняті іта затверджені в 1968 році.

У грудні [[2009]] році уряд Науру визнав бунтівні регіони [[Грузія|Грузії]] [[Абхазія|Абхазію]] та [[Південна Осетія|Південну Осетію]] за незалежні держави. Водночас, згідно з інформацією з деяких джерел<ref name="guardian">[http://www.guardian.co.uk/world/2009/dec/14/nauro-recognises-abkhazia-south-ossetia Науру визнає самопроголошені країни]{{ref-en}}</ref>, між [[Росія|Російською федерацією]] та Науру було підписано угоду, за якою Росія надає Науру [[гуманітарна допомога|гуманітарну допомогу]] в розмірі 50 мільйонів [[Долар США|доларів США]] та фінансує модернізацію морського порту Науру. Проте можливість існування будь-якого зв'язку між фінансовою допомогою Росії та визнанням Абхазії та Південної Осетії заперечив [[Кірен Адоган Анквонг Кеке|Доктор Кеке]], [[міністр фінансів]] та [[міністр зовнішніх справ|зовнішніх справ]] Науру. До того ж Науру не підтримала жодної резолюції на боці РФ.<ref name="rnzi">[http://www.rnzi.com/pages/news.php?op=read&id=54715 Науру очікує збільшення експорту]{{ref-en}}</ref>

Довжина автодоріг на Науру становить близько 40&nbsp;км. Довжина доріг із твердим покриттям становить 29&nbsp;км, з котрих 17&nbsp;км розташовані вздовж узбережжя. ІзЗ району фосфоритних розробок до узбережжя тягнеться 12-кілометрова дорога без твердого покриття. Рух лівосторонній, обмеження швидкості руху на острові - 30 миль на годину.