Вавилон: відмінності між версіями

123 байти вилучено ,  10 місяців тому
м
нема опису редагування
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
|language=en
|isbn=978-0-931464-88-1
}}</ref>, спираючись на той факт, що в писемних джерелах вперше трапляється назва Бабілім, а не Кадінгірра<ref name=":15" />. На сьогодні домінують дві версії походження назви Вавилон: по-першеза першою, назва міста могла утворитися шляхом [[Народна етимологія|народної етимології]], коли [[Семіти|семітські народи]] (до яких належать прибулі [[Аккади|аккадці]]) спробували пояснити стару назву міста, вірогідно несемітського походження (пам'ятаємо, що [[шумери]], які жили тут до приходу [[Аккади|аккадців]], були несемітського походження), і підібрали найближче словосполучення зі своєї мови, що й утворило назву Кадінгірра, тому ''«брама богів»'' в цьому випадку лише випадковість''<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=fXrlvr_kPXwC
|title=Folk-Etymology
|publisher=Ardent Media
|language=en
}}</ref>''; позгідно другез другою версією, це міг бути прямий переклад старішої назви, тобто до приходу [[Аккади|аккадців]] місто вже існувало під назвою ''«брама богів»<ref name=":14" /><ref name=":15" />.''
 
На шумерське походження назви вказує цікава знахідка, яка зберігається в колекції [[Єльський університет|Єльського університету]]. На одній із табличок згадується [[енсі]] (володар) міста Бабалі (BAR.KI.BAR), який побудував храм богу [[Мардук|Мардуку]] (dAMAR.UTU). Мардук був покровителем Вавилона, тому можна припустити, що Бабалі — перша назва міста, тоді її можна порівняти із шумерським словом babbar, тобто «білий, осяйний»<ref name=":0">{{Cite book
 
=== Фізико-географічна характеристика ===
Історичний Вавилон розташовувався в центральній частині [[Месопотамська низовина|Месопотамської низовини]], а точніше в південній її частині. У давнину русла Євфрату та [[Тигр (річка)|Тигру]] тут пролягали паралельно (що й зумовлює прийняту серед вчених синонімічну назва цієї області&nbsp;— «Межиріччя» або «Дворіччя») і окремо впадали в [[Перська затока|Перську затоку]], води якої тоді починалися значно північніше. Спочатку Вавилон був розташований на берегах одного з відгалужень [[Євфрат]]у&nbsp;— [[Канал (гідротехніка)|каналі]] Арахту ({{lang-akk|Araḫtu}}), води якого текли з півночі на південь і губилися в пісках південно-західної пустелі. До [[1-ше тисячоліття до н. е.|I тис. до н.&nbsp;е.]] Арахту перетворився в [[Річковий рукав|рукав]] великої річки і незабаром туди ж перемістилося основне русло Євфрату; назви Євфрат ({{lang-akk|Purattu}}) і Арахту стали синонімами.
 
Незначний похил [[Долина|долини]] і слабка оформленість [[Річище|русел]] великих річок спричиняли часті [[Повінь|повені]] та [[Паводок|паводки]], результатом яких стало формування в Нижньому Межиріччі потужного шару річкових відкладів &nbsp;— [[Алювій|алювію]]. За умови використання відповідних технологій алювій вирізняється надзвичайно високою родючістю. Родючі річкові відклади та поява перших [[Іригація|іригаційних систем]] сформувала економічну базу для виникнення в Межиріччі однієї з найдавніших [[Цивілізація|цивілізацій]] в історії людства&nbsp;— [[шумер]]ської. Заснування Вавилона, ймовірно, належить саме до шумерської епохи.
 
Природний [[ландшафт]] Нижнього Межиріччя складають [[Пустеля|пустельні]] пейзажі з розрідженою рослинністю з [[Фінік їстівний|фінікових пальм]], [[тамарикс]]а, [[Курай|кураїв]]. Життя зосереджене здебільшого пона берегах водойм. Вздовж річок, каналів, [[Стариця|стариць]] ростуть різні види [[Верба|верб]], особливо багато [[очерет]]у. На ділянках сухих степів і напівпустель мешкають дрібні [[гризуни]], [[варани]], у давнину траплялися [[Газель (тварина)|газелі]], онагри (дикі віслюки), [[лев]]и; в заболочених районах водяться [[кабани]] і багато різноманітних [[водоплавні птахи|водоплавних птахів]]. Євфрат традиційно був багатий промисловими породами риб: [[короп]]ом, [[сом]]ом тощо. Діяльність людини, насамперед облаштування [[Іригація|іригаційних]] споруд, зумовила значні зміни довкілля. Численні [[Канал (гідротехніка)|канали]] і відгалуження русла Євфрату зрошують широку річкову долину з алювіальними відкладами, озеленюючи її. Однак умови для життя тут, як і раніше, досить несприятливі: високі температури поєднуються з великою вологістю в районі боліт і стариць, великою кількістю шкідливих комах, особливо [[Москіти|москітів]] і [[комарі]]в&nbsp;— переносників [[Малярія|малярії]], а також інших небезпечних для людини тварин&nbsp;— [[Змії|змій]], [[Скорпіони|скорпіонів]]. Місцевий клімат жаркий, [[Тропічний сухий клімат|тропічний]], що характеризується [[Аридний клімат|аридністю]].
 
Давньогрецький історик [[Діодор]] так описав джерело бітуму, що містилось у районі селища Хіт поблизу Вавилона, на місці сучасного [[Багдад]]а: «Чимало дивовижних речей можна зустріти у Вавилонії, проте жодне з них не порівняти з виявленим тут джерелом нескінченної кількості бітуму».
[[Файл: Babylone site fr.png|thumb|right|400px|Спрощений план руїн Вавилона із зазначенням назв їх основних частин]]
 
[[Руїни]] Вавилону — це група пагорбів (''[[Тель (пагорб)|тель]]''), найважливіші з яких мають власні назви. До моменту запустіння Євфрат ділив Вавилон на дві частини&nbsp;— Західне і Східне місто. Пізніше русло великої річки змінилося, і тепер воно проходить через руїни Західного міста. Серед руїн Східного міста виділяється кілька ділянок, для яких використовують окремі [[Арабська мова|арабські]] назви (при цьому приставкаприставку «тель-» часто опускаєтьсяопускаюють). Окремо стоїть пагорб Бабіль, розташований на північній околиці, у районі передмість. Традиційно виділяють такі ділянки<ref>Koldewey R. '' Das wieder erstenhende Babylon '' new ausgeben von B. Hrouda. München, 1990..</ref>:
* '''Тель-Бабіль''' ({{lang-ar|بابل}} Babil&nbsp;— «Вавилон»)&nbsp;— [[Тель (пагорб)|тель]] в північній частині пам'ятника. Тут розташований Літній (Північний) палац-фортеця [[Навуходоносор II|Навуходоносора II]].
* '''Тель-Каср''' ({{lang-ar|قصر}} Qasr&nbsp;— «палац»)&nbsp;— [[Тель (пагорб)|тель]] в північно-західній частині Східного міста. Тут розташовані руїни Південного палацу [[Навуходоносор II|Навуходоносора]], залишки (ймовірно) [[Сади Семіраміди|Висячих садів]], Центральний палац-музей, фортифікаційні споруди.
 
=== Рання історія ===
Існують припущення про дуже стародавнє, навіть [[Шумери|дошумерське]] ([[Протоєвфратські мови|протоєвфратське]]) походження [[топонім]]у «Вавилон»<ref>'' André-Salvini B. '' Les premières mentions historiques et la légende des origines. Р. 28-29.</ref><ref name = autogenerated3>'' Lambert WG '' Babylon: origins.</ref>, проте достовірних відомостей про час заснування міста немає: через високий рівень [[ґрунтові води|ґрунтових вод]] археологи не дозволяєможуть археологам досліджуватидослідити нижні шари [[Пам'ятка археології|пам'ятки]] {{sfn | Klengel-Brandt | 1997 | p = 252}}. На сьогоднішній деньсьогоднішні найдавніші знахідки з Вавилона датуються часом близько 2400 року до н.&nbsp;е.<ref>'' Gibson McG. '' The City and the Area of Kish. Coconut Grove, Miami, 1972. P. 149.</ref>. У письмових джерелах того часу згадується про таку собі міську громаду (читання [[топонім]]у невизначене) з незалежним [[енсі]] та головним святилищем на честь [[Шумери|шумерського]] бога '' [[Мардук|Амар-Уту/Амаруту]] '' (= [[Аккади|аккадський]] ''[[Мардук]]'')<ref name = autogenerated3 /><ref>'' André-Salvini B. '' Les premières mentions historiques et la légende des origines. P. 28-29.</ref>. Вважається, що в ранньодинастичний період Вавилон існував, але був незначним містом, центром невеликого «нома» в рамках системи [[Шумери|шумерських]] міст-держав {{sfn | ІДВ | 1983 | з = 194, 238}}.
 
У [[XXIV століття до н. е.|XXIV]]-[[XXII століття до н. е.|XXII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] територіальні утворення [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] були об'єднані під владою династії [[Аккад]]; до часу правління царя [[Шаркалішаррі]] (початок [[XXII століття до н. е.|XXII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]) відноситьсяналежить і перша достовірна згадка про Вавилон (під [[Шумери|шумерским]] ім'ям ''Кадингірра'') в письмових джерелах. З напису Шаркалішаррі слідує, що Кадингірра була одним з підлеглих міст [[Аккад|аккадської держави]] і що цар вів там культове будівництво. Після короткочасного періоду панування [[гутії]]в, землі Стародавнього Межиріччя були об'єднані в рамках нової близькосхідної держави: Шумеро-Аккадського царства [[Третя династія Уру|III династії Уру]] ([[XXII століття до н. е.|XXII]]-[[XXI століття до н. е.|XXI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]). З господарських документів того часу відомо, що Вавилон/Кадингірра був одним з провінційних центрів, що управлявся окремим [[енсі]] іта платив податок&nbsp;— «''балу''» на користь столиці<ref>'' Sharlach TN '' Provincial Taxation and the Ur III State. Leiden: Brill / Styx, 2004. P. 9</ref>.
 
Крах Шумеро-Аккадського царства на рубежі III—II тис. до н.&nbsp;е. супроводжувалося переселенням на землі [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] численних напівкочових громад [[амореї]]в. На початку [[2-ге тисячоліття до н. е.|II тис. до н.&nbsp;е.]] аморейське плем'я ''[[яхрурум]]'' захопило Вавилон і зробило його своєю столицею.
 
=== Давньовавилонський період (бл. 1894&nbsp;— бл. 1595&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) ===
Створене амореями '''Вавилонське царство''' спочатку було невеликим і займало територію вздовж каналів ''Арахту'' та ''Апкаллату'' (західні відгалуження [[Євфрат]]у). Основне населення цих місць&nbsp;— нащадки [[Шумери|шумерів]] та [[аккадці]]в&nbsp;— поступово злилися в єдину народність [[вавилоняни|вавилонян]] таі асимілювали завойовників-амореїв.
 
З перших років свого існування нова держава була втягнута в запеклі війни з сусідніми племенами і «номами» Південного Межиріччя; з цієї причини вже ранні правителі з [[Вавилонські царі#I Вавилонська (аморейська) династія|I (аморейської) династії]] надавали великого значення обороноздатності Вавилона. [[Датувальні формули]] [[Сумуабум]]а, [[Суму-ла-Ель|Суму-ла-Еля]] іта [[Апіль-Сін]]а, згадують про будівництво укріплень навколо міста і війни з сусідами<ref>Reallexikon der Assyriologie und vorderasiatischen Archaologie (Berlin 1 928 ff.) / Енциклопедія ассиріології та близькосхідної археології (Берлін 1928 і далі)</ref>. Аморейські царі активно зводили і перебудовували храми в столиці: відомо про спорудження і оновлення святилищ на честь [[Нін-Ісіна|Нінісіни]], [[Нанна (місячне божество)|Нанни]], [[Адад]]а, [[Іштар]] та інших божеств [[шумеро-аккадська міфологія|шумеро-аккадського пантеону]]<ref name = autogenerated2>Там же.</ref>. Особлива увага завжди приділялася [[Есагіла|Есагілі]]&nbsp;— головному і ймовірно найдавнішому храму Вавилона, присвяченому покровителю міста, богу [[Мардук]]у ([[Шумерська мова|шум.]] ''Амар-Уту''). Використовуючи складну дипломатію, армію та вигідні позиції міста в регіональній торгівлі, ранні аморейські правителі змогли за сотню років перетворити Вавилон на столицю найсильнішого царства на території [[Аккад (історична область)|області Аккад]]. Доленосним для історії міста виявилося правління царя [[Хамурапі]] ([[XVIII століття до н. е.|1793]]-[[XVIII століття до н. е.|1750&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.]]), Якийякий зумів за кілька десятиліть підпорядкувати всі основні міста [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] і створити нову велику державу. З цього часу місто переживає бурхливе зростання, його розміри з часом перевершують розміри міста [[Ур]]&nbsp;— столиці Шумеро-Аккадського царства. Джерела свідчать про активне культове будівництво в Вавилоні, зведення палаців; місто було важливим релігійним центром Стародавнього Межиріччя, зосередженням економічного, політичного та культурного життя регіону. Передбачається, що Вавилон в той час не мав регулярної забудови, але вже тоді він займав обидва береги каналу Арахту, що поділяв Вавилон на Західне і Східне місто.
 
До кінця [[XVII століття до н. е.]] Вавилонське царство вступило в смугу кризи, чим скористалися його войовничі сусіди. Близько [[XVI століття до н. е.|1595 року до н.&nbsp;е.]] війська [[Хатті|Хетського царства]] завдали поразки '''Вавилонії'''; місто було розграбоване і піддане руйнуванням, аморейська династія повалена, а царство знищене.
 
==== Каситський Вавилон (III династія) ====
Після розгрому, вчиненого [[Хетти|хеттами]] та їхїхніми союзниками, Вавилон став здобиччю інших завойовників. На початку [[XVI століття до н. е.]] його ймовірно захопив [[Гулькішар]]&nbsp;— правитель [[Країна Моря|Країни Моря]] на півдні Межиріччя, потім в місті зміцнилися [[касити]]&nbsp;— гірські племена, які заснували там [[Вавилонські царі#III Вавилонська (Каситська) династія|власну (III) династію]]. Каситське царство ''Кардуніаш'' зі столицею у Вавилоні з самого початку було великою державою, приза наступних правителяхправителів його територія значно розширилася і Вавилон став столицею нової близькосхідної держави. Як і [[амореї]], касити поступово асимілювалися з корінним населенням країни&nbsp;— [[вавилоняни|вавилонянами]], розчинившись в культурному середовищі [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]].
 
З правлінням III династії дослідники пов'язують масштабні зміни в житті Вавилона, проте подробиці цих змін залишаються неясними: в каситський час спостерігається загальний спад в міській культурі регіону, кількість письмових джерел зменшується. Скоріше за всеНайімовірніше, місто продовжувало бурхливо розвиватися навіть незважаючи на перенесення царської резиденції в [[Дур-Курігальзу]]. ПриЗа III династії Вавилон, як і деякі інші центри Стародавнього Межиріччя, придбавнабув регулярнийрегулярного планплану. Відтепер місто було оточено «класичною» прямокутною стіною ''І́мгур-Енлі́ль'' (і можливо «валом» ''Не́мет-Енлі́ль''), його територія ділилася на десять округів/кварталів, основні вулиці перетиналися під прямим кутом. Нові кордонимежі Вавилона охоплювали територію, яка значно перевершує площу міста приза аморейськійаморейської династії, однак деякі з включених в межі поселення земель довгийтривалий час не були належним чиномналежно освоєні. Каситські царі, безсумнівно, вели якесь культове будівництво в Вавилоні, про масштаби якого можна лише робити припущення. З цим же часом ассиріологи пов'язують і діяльність місцевого жрецтва позі синкретизації міфології і релігії [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]], вибудовування віровчення навколо головного місцевого бога [[Мардук]]а, який все частіше іменується «Белом» ([[Аккадська мова|аккад.]] «Господь»). Велика кількість храмів, зв'язок з найбільш значущими культами й важливе ідеологічне значення привели дозумовили тоготе, що вже в той час жителі Стародавнього Межиріччя| могли сприймати Вавилон як священне місто, престиж якого був дуже високий.
 
Для Південного Межиріччя середньовавилонського періоду було характернохарактерне поступове ослаблення центральної влади: каситські роди, які захопили країну, володіли певною автономією у відносинах з царським палацом, особливо у фінансовій сфері; згодом кількість осіб, які отримували іммунітетні грамоти '' ([[кудурру]]), '' неухильно зросталозростала, а це призводилоспричиняло до деградаціїдеградацію державної системи. До кінця [[XIII століття до н. е.|XIII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] царство Кардуніаш вступило в смугу кризи, його військова міць ослабла, чим скористалися войовничі сусіди. БіляБлизько [[XIII століття до н. е.|1223 року до н.&nbsp;е.]] війська царя Ассирії [[Тукульті-Нінурта I|Тукульти-Нінурти I]] зайняли Вавилон; стіни міста були зруйновані, частина мешканців страчена або викраденавзята в рабство, храми розграбовані (в тому числі відвезений [[ідол]] Мардука), цар потрапив до полону; протягом 7 років '''Вавилон''' перебував під ассирійським пануванням. В середині [[XII століття до н. е.|XII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] країна зазнала небувалого спустошення: війська [[Елам|Еламського царства]], які знаходилисяперебували на піку могутності, завдали жорстокої поразки силам країни Кардуніаш. Близько [[XII століття до н. е.|1158 року до н.&nbsp;е.]] [[Шутрук-Наххунте]] захопив Вавилон і скинув [[Забаба-шум-іддін]]а; фактично Вавилон бувстав підпорядкований Еламу. Спроба повстання під керівництвом [[Елліль-надін-аххе|Еллільнадінаххі/Еллільшумуцура]] спровокувала новий спустошливий похід: Вавилон знову піддався грабункам і руйнації, останній правитель III династії був забраний в полон, а царство Кардуніаш фактично перестало існувати.
 
==== Місто при II династії Ісіна та в кінці XI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. ====
=== Вавилон під владою Персії ===
 
У 539&nbsp;р. до н.&nbsp;е. [[Нововавилонське царство]] було захопленезахопив [[Кир Великий|КиромКир II ВеликимВеликий]], царемцар [[Персія|Персії]]. Аби ввірватися до Вавилона, Кир Великий вдався до безпрецедентного військового маневру. Вавилон був оточений величезними недоступними стінами. Проте через місто протікала річка [[Євфрат]]. В томутих місцімісцях, де річка входила в межі міста та виходила з них, були розташовані металеві ворота. Вони знаходилисьбули розташовані прямо над рівнем води, так що ніхто не міг пробратися в місто через них, не пірнувши під воду. Кир Великий вдався до такого плану. Коли в місті готувались до святкування великого свята, Кир Великий наказав своїм воїнам прокопати обхідний канал вздовж Євфрату. Увечері тимчасову дамбу було прорванопрорвали, і вода з Євфрату стрімко пішла обхідним каналом, русло Євфрату обміліло. Під захистом нічної темряви армія Кира Великого пробралась по багну під воротами і ввірвалась до Вавилона. Місто було швидко захопленозахопили. Причому напад було скоєно таким чиномтак, що більшість населення і не підозрювала про нього до останнього моменту. Розповідь про це можна знайти в творах Геродота та на сторінках Старого Завіту. Кир заявляв, що пробрався в місто через ворота, коли більшість вавилонян були п'яні.
 
[[Файл:Hammurabi's Babylonia UA.svg|thumb|right|400px|Карта вавилонських територій]]
 
Пізніше Кир дозволив євреям, які знаходилисьбули ву вавилонському полоні, повернутись на свою батьківщину. ТакожВін вінтакож дав згоду на те, щоб вони відбудували свій храм в Єрусалимі.
На це є підтвердження у Біблії,
2 Хронік, 36:22-23&nbsp;— А першого року Кіра, царя перського, коли сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:&nbsp;— Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!
Під час правління Кира та [[Дарій I Великий|Дарія І Великого]] Вавилон був столицею 9-ї сатрапії. Місто продовжувало бути центром освіти та науки.
 
ПриЗа [[Ахеменіди|АхеменідахАхеменідів]] було відроджено вавилонську астрономію та математику. Вавилонські вчені закінчилизавершили складати карту сузір'їв. Місто було адміністративним центром Перської імперії, яка на той час була найсильнішою в усьому відомому тоді світі.
 
Перські царі намагались підтримувати релігійні церемонії [[Мардук]]а, але приза [[Дарій III|ДаріїДарія III]] через податкову політику та безперестаннібезперервні війни основні храми Вавилона та його канали було занедбано.
 
У 552, 521 та 482 роках до н.&nbsp;е. відбулися збройні повстання, проте Вавилон залишився під перською владою. Лише в 331&nbsp;р. до н.&nbsp;е. у Вавилоні з'явився новий володар&nbsp;— [[Александр Македонський]].
{{section-stub|дата=листопад 2017}}
 
Людству не відоміневідомі точні відомості про занепад Вавилону, проте в Біблії, в книгах Старого Завіту, досить зрозуміло описані події до занепаду, опис занепаду та причина. Якщо дослідити Святе Писання і звірити з історією та сьогоденням, то видно, що воно так і є.
 
== В пошуках стародавнього міста ==
 
=== Перші відомості та спогади мандрівників ===
Насправді Вавилон ніколи не зникав і його розташування залишалося відомим. Не зважаючиНезважаючи на невелику плутанину через міста [[Борсіппа|Борсіппу]] та [[Дур-Курігальзу]], чиї [[Зикурат|зикурати]] нагадували [[Вавилонська вежа|Вавилонську вежу]], одна з частин міста зберігала стару назву — ''Бабіль,'' тому і місцеві жителі, й іноземні мандрівники досконало знали про руїни і про їхню історію<ref name=":8" />''.''
 
Про Вавилон згадують ще [[Античність|античні]] [[Історик|історики]], правда їхїхні дані зазвичай перебільшені або спираються на [[Міфологія|міфологічні сюжети]]. В першу чергу цеЦе пов'язано насамперед із тим, що вони вже не застали [[Вавилонія|Вавилонію]]<ref>{{Cite web|title=Herodotus on Babylon|url=https://www.worldhistory.org/article/84/herodotus-on-babylon/|website=World History Encyclopedia|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref><ref>{{Cite web|title=Beautiful Babylon: Jewel of the Ancient World|url=https://www.nationalgeographic.com/history/history-magazine/article/babylon-mesopotamia-ancient-city-iraq|website=History|date=2017-01-17|accessdate=2021-04-25|language=en}}</ref>. Наприклад, про Вавилон пише [[Філон Візантійський]] у своїй праці «Про Сім чудес світу», де описує [[Сади Семіраміди]] і саме місто, але його дані неточні йта перебільшені<ref name=":8" /><ref>{{Cite web|title=Hanging Gardens—Philo of Byzantium|url=http://www.plinia.net/wonders/gardens/hg4philo.html|website=www.plinia.net|accessdate=2021-04-28}}</ref>.
 
Одне античне джерело, що хоча й дійшло до нас фрагментами і крізь цитати з інших джерел, вважається найточнішим. Це історія [[Вавилонія|Вавилонії]], написана вавилонянином, на ім'я [[Берос]]. Він був [[Жрецтво|жерцем]] [[Мардук|Мардука]] і створив розгорнуту хронологію Вавилона на замовлення [[Антіох I Сотер|Антіоха I Селевкіда]]. Проте це не звичайна [[хронологія]], а радше вступ до вавилонської культури, щоб ознайомити із нею греків<ref>{{Cite news|title=S. M. Burstein: The Babyloniaca of Berossus. (Sources for the Ancient Near East, Vol. I, Fasc. 5.) 44 pp. Malibu, California: Undena Publications, 1978. $3.30.|url=https://www.cambridge.org/core/journals/bulletin-of-the-school-of-oriental-and-african-studies/article/abs/s-m-burstein-the-babyloniaca-of-berossus-sources-for-the-ancient-near-east-vol-i-fasc-5-44-pp-malibu-california-undena-publications-1978-330/77D41009B2EBFFB5CA4A73718F6DF866|work=Bulletin of the School of Oriental and African Studies|date=1981/02|accessdate=2021-04-25|issn=1474-0699|doi=10.1017/S0041977X00105129|pages=218–219|volume=44|issue=1|language=en|first=D. J.|last=W}}</ref><ref>{{Cite news|title=Berossus as a Babylonian chronicler and Greek historian|url=https://www.academia.edu/12460609/Berossus_as_a_Babylonian_chronicler_and_Greek_historian|work=in: R.J. van der Spek et al. eds. Studies in Ancient Near Eastern World View and Society presented to Marten Stol on the occasion of his 65th birthday, 10 november 2005, and his retirement from the Vrije Universiteit Amsterdam (Bethesda MD: CDL Press 2008) 277-318|accessdate=2021-04-25|language=en|first=R. J. (Bert) van der|last=Spek}}</ref>.
 
Відомості про Вавилон знаходимо і в [[Араби|арабських]] джерелах, але в основному вони обмежуються лише згадкою про Вавилон, почасти — коротко описують руїни. У X ст. Вавилон відвідав [[Ібн-Хаукаль|Абу-ль-Касім Ібн-Хаукаль ан-Насибі]], який він описав у своїй роботі «Книга картини землі». За його свідченнями у місті ще досі живуть люди, проте воно більше скидається на село. Він писав: «Бабіль — це невеличке селище, але найстаріше в усьому Іраку. Через нього увесь регіон називають Бабіль<ref name=":8" />».
В 1960-70 роках іракські археологи розпочали процес відновлення старовинних пам'яток країни, зокрема храму Нінмах, а також проведення нових розкопок. Вавилон швидко став національним символом Іраку, а Лев Вавилона почав з'являтися на марках. Починаючи з 1978 року роботи з відновлення стають інтенсивнішими, це було пов'язано із бажанням Саддама Хусейна пов'язати свою генеалогію з національними героями, як от Хамураппі або Навуходоносор <abbr>II. Відновлюються стіни багатьох монументів, стіни фортифікацій і Брама Іштар, деякі споруди модифікуються, як от Південний палац, чия тронна зала розширюється для проведення там концертів, або античний театр, де встановлюється 2500 сидячих місць для проведення тематичних вистав (наприклад, театральної адаптації Епоса про Гільгамеша). Садам Хусейн навіть залишив особистий підпис на деяких цеглинах, як це робили правителі Вавилона, і побудував свій палац на одному з холмів міста. У Вавилоні починають проводити фестивалі і свята, що непокоїть спільноту археологів, адже це заважає розкопкам і шкодить руїнам.</abbr>
 
Найбільше руїни Вавилона постраждали під час [[Вторгнення коаліційних сил до Іраку (2003)|вторгнення коаліційних сил до Іраку]] у 2003 роціроку. Під час конфлікту місце розкопок було обрано для зведення військового табору Camp Alpha на 2000 солдат. Дії американських та польських військових призвели до пошкодження багатьох будівель, особливо Брами Іштар; окрім цього розкрадалися й деякі частини споруд, частіше всього цегла. Військова база проіснувала із вересня 2003 року подо груденьгрудня 2004 року, американські військові вибачилися за пошкодження й виділили кошти на реставраційні роботи<ref>{{Cite web|title=U.S. troops accused of damaging Babylon's ancient wonder - CNN.com|url=https://edition.cnn.com/2009/WORLD/meast/07/31/iraq.babylon.damage/|website=edition.cnn.com|accessdate=2021-04-28}}</ref>.
 
5 липня 2019 року Вавилон було визнано об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО<ref>{{Cite web|title=Babylon|url=https://whc.unesco.org/en/list/278/|website=UNESCO World Heritage Centre|accessdate=2021-04-28|language=en|first=UNESCO World Heritage|last=Centre}}</ref>.
 
== Див. також ==
1102

редагування