Відмінності між версіями «Повість временних літ»

доповнення, уточнення
м (уточнення, вікіфікація)
(доповнення, уточнення)
[[Файл:14 2 List of Radzivill Chron.jpg|thumb|right|250px|Сторінка Повісті минулих літ з [[Радзивіллівський літопис|Радзивіллівського літопису]] XV  ст.]]
'''Повість временних літ''', також '''Повість врем'яних літ''', '''По́вість мину́лих літ'''&nbsp;— [[літопис]]не зведення, складене в [[Київ|Києві]] в XI&nbsp;— на початку XII століття ченцем [[Нестор-літописець|Нестором]] та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. Одна з найдавніших літературних пам'яток в [[Історія України|історії України]], найдавніша велика літописна [[Пам'ятки української мови|пам’яткапам'ятка української мови]]<ref>[[iarchivehttps://archive.org/details/stukr02/page/n71|“Повістьn72/mode/1up «Повість минулих літ”літ» ХІІ ст. за Лаврентіївським літописом 1377 &nbsp;р. Писемні пам’яткипам'ятки ХІІ століття]] / Брус М. &nbsp;П. &nbsp;Історична граматика української мови: &nbsp; Хрестоматія / Марія Петрівна Брус.&nbsp;— [[Івано-Франківськ]]: ПП Голіней О. М., 2016.&nbsp;— 92 с.&nbsp;— ([[Міністерство освіти і науки України]]. [[Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника|ДВНЗ “Прикарпатський«Прикарпатський національний університет  імені Василя Стефаника”Стефаника»]])&nbsp;— С. 73.</ref><ref>[[iarchivehttps://archive.org/details/hrestomatija2015/page/n157|«Повістьn235/mode/1up временнихКиївський літ» початкулітопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком Лаврентіївськогоблизько літопису 13771425 року]] // ''[[Німчук Василь Васильович|Німчук В.]]'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Nimchuk_Vasyl/Istoriia_ukrainskoi_movy_Khrestomatiia_X-XIII_st/ Хрестоматія з історії української мови X—XIII &nbsp;ст.] // [[Інститут української мови НАН України|НАН України. Інститут української мови]]. &nbsp;— [[Київ]]; [[Житомир]]: Полісся, 2015. &nbsp;— С. 158—168236—246. &nbsp;— (Зібрання пам’ятокпам'яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.). &nbsp;— Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII &nbsp;ст.</ref><ref name="yar12">[[Яременко Василь Васильович|''Василь Яременко'']]. [http://litopys.org.ua/pvlyar/yar12.htm На замовлення вічності] / Повість врем’янихврем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. &nbsp;В. &nbsp;Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.—558 с.</ref>.
 
«Повість врем'яних літ»&nbsp;— перша в [[Київська Русь|Київській Русі]] пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію [[Східні слов'яни|східних слов'ян]] та князівської влади, утвердження [[християнство|християнства]] на [[Русь|Русі]], містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.
«Повість врем'яних літ»&nbsp;— найдавніший відомий руський літопис. Оригінал до нашого часу не зберігся, є лише пізні списки, тобто варіанти переписані з інших джерел.
 
Секретар [[Катерина II|Катерини II]] О. Храповицький стверджував, що він бачив оригінал твору.<ref>''Храповицкий А. В.'' [https://archive.org/stream/khrapovytski1862#page/243244/mode/2up1up Памятные записки А.&nbsp;В.&nbsp;Храповицкого статс-секретаря Императрицы Екатерины Второй].&nbsp;— М. : Унив. типогр., 1862.&nbsp;— С. 243. {{ref-ru-dor}}</ref>
 
Відомі два основні списки «Повісті врем'яних літ». Оригінал упорядкував у [[1113]] році монах Києво-Печерського монастиря [[Нестор-літописець|Нестор]], якого і вважають основним упорядником твору. У [[1118]] один із ченців [[Видубицький монастир|Видубицького монастиря]] створив список, що призначався для [[Мстислав Великий|Мстислава]], сина [[Володимир Мономах|Володимира Мономаха]]. Це зведення зберігалося в [[Іпатіївський монастир|Іпатському монастирі]], звідси й походить назва&nbsp;— [[Іпатіївський літопис|Іпатський]]. Саме цей список зберіг ім'я основного упорядника «Повісті врем'яних літ»&nbsp;— Нестора: {{Text|Повість врем'яних літ з богом починаєм. Отче благослови. Повість врем'яних літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідси пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала. Тож почнемо повість оцю.}}
Несторів літопис за ''[[Іпатіївський літопис|Іпатським списком]]'', на відміну від ''Лаврентіївського списку'', має виразне українське походження; зразки української [[Фразеологія|фразеології]], української [[Орфоепія|орфоепії]], а також [[Лексика української мови|української лексики]]. Більшість діалогів у «Повісті врем'яних літ» передана фактично [[Українська мова|українською мовою]]<ref name="yar12"/>.
 
У [[1116]] році укладена друга редакція літопису. Її упорядником став ігумен Видубицького Свято-Михайлівського монастиря [[Сильвестр (єпископ)|Сильвестр]], який за дорученням князя Володимира Мономаха вніс до літопису певні зміни, зокрема применшив історичну вагу київського князя Святополка, натомість виділивши свою постать. Цей варіант тексту «Повісті минулих літ» був включений до складу літописного зведення, яке переписав чернець Лаврентій у [[Суздаль|Суздалі]] в 1377 році. Тому цей список назвали ''[[Лаврентіївський літопис|Лаврентіївським]]''.
 
За зразками «Повісті врем'яних літ» склалися [[Київський літопис|Київський]] (про події XII&nbsp;ст.) та [[Галицько-Волинський літопис]]и (про події XIII&nbsp;ст.). У сукупності три літописи називають «[[Літопис руський|Літописом руським]]»&nbsp;— великою книгою про події часів Київської Русі у світовому контексті до XIII століття.
 
== Джерела «Повісті временних літ» ==
Джерелами для реконструкції ранньої історії Русі для літописця служили нечисленні відомості візантійської хронографії, а також різноманітні перекази про "«давні часи"». Через те історія Русі IX–X IX—X&nbsp;ст. у «Повісті временних літ» є переважно легендарною. Тут викладено легенду про так зване закликання [[Варяги|варягів]] (міфічного родоначальника князівської династії [[Рюрик]]а та його братів), переселення князівського роду до Києва, а також легендарні відомості про перших князів (у тому числі про війни княгині [[Ольга (княгиня)|Ольги]] з [[Деревляни|древлянами]], "«вибір вір"» [[Володимир Святославич|Володимиром Святославичем]] та інші). Утім цінність цієї частини «Повісті временних літ» як [[Історичне джерело|історичного джерела]] полягає в тому, що в її складі до нас дійшли тексти трьох [[Угоди Русі з Візантією|русько-візантійських договорів]]: 911, 944 та 971 років. Вони становлять унікальний комплекс автентичних документів, багатих на відомості із соціальної, політичної, військової та дипломатичної історії X &nbsp;ст.<ref name="ЕІУ/8"/>
 
Достовірним джерелом «Повість временних літ» стає лише у викладі подій останніх ста років &nbsp;— від початку XI &nbsp;ст. до свого завершення<ref name="ЕІУ/8">{{ЕІУ|8|280—283|стаття=Повість временних літ|автор=Толочко О. П.}}</ref>.
 
== Видання та переклади ==
* Літопис Руський.&nbsp;— К. : Дніпро, 1989.&nbsp;— 591 с.&nbsp;— ISBN 5-308-00052-2.
* ''Толочко О. П''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Povist_vremenykh Повість временних літ] // {{ЕІУ|8|280}}
* [https://archive.org/details/hrestomatija2015/page/n157/mode/1up «Повість временних літ» початку ХІІ ст. за списком Лаврентіївського літопису 1377 року] / ''Німчук В.'' Хрестоматія з історії української мови X—XIII&nbsp;ст. // НАН України. Інститут української мови.&nbsp;— Київ; Житомир: Полісся, 2015.&nbsp;— С. 158—168.&nbsp;— (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.).&nbsp;— Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII&nbsp;ст.
* Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року // ''[[Німчук Василь Васильович|Німчук В.]]'' [http://chtyvo.org.ua/authors/Nimchuk_Vasyl/Istoriia_ukrainskoi_movy_Khrestomatiia_X-XIII_st/ Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст.] — Житомир: Полісся, 2015. — С. 236.
* Куриліна О.&nbsp;В.&nbsp;Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О.&nbsp;В.&nbsp;Куриліна, Г.&nbsp;І.&nbsp;Земляна,&nbsp;— Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014.&nbsp;— 654 с.
* Аврааменко О. М., Балажко М.&nbsp;Б.&nbsp;Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч.&nbsp;— 2-е видання, виправл. доповн.&nbsp;— К.&nbsp;: Грамота, 2012.&nbsp;— 560 с.