Лаврентіївський літопис: відмінності між версіями

'''Лавре́нтіївський літо́пис''' — [[пергамент]]ний рукопис, що містить копію літописного зведення [[1305]] року. Складений в [[1377]] року групою невідомих переписувачів під керівництвом ченця [[Нижньогородський Печерський монастир|Нижньогородського Печерського монастиря]] Лаврентія за списком початку [[14 століття]]. Вперше повністю опублікований [[1846]] року («[[Полное собрание русских летописей]]», том 1).

Літопис починається з другої (Сильвестрівської) редакції "«[[Повість временних літ|Повісті временних літ]]"» і доводиться до 1305 року. Також містить [[Суздальський літопис]]. В основі лежить великокнязівське володимирське зведення 1305 року. Існує декілька списків літопису: [[Радзивилівський літопис|Радзивілівський]], Московсько-Академічний, втрачений Троїцький (зберігся у виписках та коментарях).

У рукописі відсутні відомості за 898—922, 1263—1283, 1288-12941288—1294 роки. У складі літопису до нас дійшло «[[Повчання Володимира Мономаха|Повчання]]» [[Володимир Мономах|Володимира Мономаха]]. «Поученьє» Володимира Мономаха у складі Лаврентіївського літопису є [[Пам'ятки української мови|пам'яткою української мови]]<ref>* ''[[Німчук Василь Васильович|В. &nbsp;В. &nbsp;Німчук]].'' [http://litopys.org.ua/ukrmova/um60.htm Пам'ятки української мови] / [[Українська мова (енциклопедія)|Українська мова. Енциклопедія]].</ref>.

До початку [[XVIII століття]] Лаврентіївський літопис зберігався в Рождественському монастирі міста [[Владимир]]а, а у [[1792]] році він був куплений [[Граф (титул)|графграфом]]ом [[Мусін-Пушкін Олексій Іванович|Мусіним-Пушкіним]]. Останній подарував її [[Олександр І (російський імператор)|Олександру I]]. [[Імператор]] передав літопис в [[Російська національна бібліотека|Публічну бібліотеку]] в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]], де рукопис і знаходиться до цього дня.

* [[Палеографія]]