Бозон Хіггса: відмінності між версіями

У 1962 році [[Філіп Андерсон]] показав, як симетрія може порушуватися без виникнення безмасових частинок, проте лише у нерелятивістському випадку<ref>[http://www.physics.rutgers.edu/~pchandra/physics601/Anderson_Plasmons.pdf Plasmons, gauge invariance, and mass]{{ref-en}}</ref>, а у 1964 році [[Франсуа Англер]] і {{не перекладено|Роберт Броут|||Robert Brout }}<ref>[http://etienneklein.fr/wp-content/uploads/2016/04/Brout-Englert-1964.pdf Broken symmetry and the mass of gauge vector mesons]{{ref-en}}</ref>, незалежно від них [[Пітер Хіггс]]<ref>[https://pdfs.semanticscholar.org/e1c3/e5b653a13cea9c4ac636588724ccf0a2365e.pdf Broken symmetries and the masses of gauge bosons]</ref>, а також, пізніше того ж року, і також незалежно, {{не перекладено|[[Джеральд ГуральникҐуральник|Джеррі Гуральник||Gerald Guralnik }}]], {{не перекладено|Карл Хаген|||C. R. Hagen }}<!-- Проблема вікіфікації: Сторінка [[:en:C. R. Hagen]] перекладена як [[Карл Гейґен]], хоча хотіли [[Карл Хаген]] (BunykBot)--> і {{не перекладено|Томас Кіббл|Том Кіббл||Tom Kibble }}<ref>[http://inspirehep.net/record/12292?ln=en Global Conservation Laws and Massless Particles]{{ref-en}}</ref> запропонували механізм, що вирішував всі вищезгадані проблеми. Передбачалося існування нового комплексного [[Скалярне поле|скалярного поля]], що має ненульове [[вакуумне очікуване значення]]. Таке поле можна представити у вигляді комбінації чотирьох дійсних скалярних полів<ref>[http://www.physics.indiana.edu/~dermisek/QFT_09/qft-II-6-4p.pdf Spontaneous breaking of continuous symmetries] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181123173240/http://www.physics.indiana.edu/~dermisek/QFT_09/qft-II-6-4p.pdf |date=23 листопада 2018 }}{{ref-en}}</ref>. Взаємодія з цим полем порушує симетрію електрослабкої взаємодії, і ламає три [[Генератори групи|генератора групи]] <math>SU(2)\times U(1)</math>, що відповідає їй<ref>[https://www2.ph.ed.ac.uk/~paboyle/Teaching/SM_tutorials/StMod11.pdf pontaneous Symmetry Breaking and the Higgs Mechanism]{{ref-en}}</ref>. Три види ґолдстоунівських бозонів, що виникають при цьому, поєднуються з безмасовими W- і Z-бозонами, надаючи їм масу, а також ще одне можливе значення поляризації (на відміну від [[фотон]]а, що може мати лише два значення проекції [[спін]]а, масивні бозони можуть мати проекцію спіна, рівну нулю)<ref name="nkj" />. Ще один бозон, що виникає при цьому, не поєднується ні з чим, а може бути знайдений експериментально. Пізніше було показано, що той самий механізм дає маси не тільки важким векторним бозонам, а й лептонам і кваркам.