Проспер Меріме: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери
Рядок 42:
== Меріме й Україна ==
 
Проспер Меріме виявляв великий інтерес до визвольної війни українського народу, займаючись головним чиномнасамперед історією запорозького козацтва, а також її популяризацією в провідних французьких виданнях, як -от «Огляд двох світів» («[[Revue des Deux Mondes]]»), «Всесвітній порадник» («Moniteur universel») тощо. Називав [[Козаки|українських козаків]] «історичним народом», а [[Запорозька Січ|Запорозьку Січ]]&nbsp;— «республікою запорожців». Аби підкреслити пріоритет своїх українознавчих уподобань, іменував себе «[[Козаки|козаком]]».<ref>[http://www.history.org.ua/?termin=Merime_P Варварцев М. М. МЕРІМЕ (Mérimée) Проспер]&nbsp;— Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.&nbsp;— Київ: «Наукова думка», 2009.&nbsp;— 790 с.: іл</ref>. Публікації Меріме стали підсумковими у французькій історіографії України за два попередні століття.
 
Звичаї, побут, військова діяльність українських козаків відтворив у своїй п'єсі «Перші кроки авантюрника» (1852). Важливу віху в наукових розробках Меріме позначила праця «Козаки України та їхні останні гетьмани» (''Les Cosaques d'Ukraine et leurs derniers atamans'') (1854),<ref>[http://ir.nmu.org.ua/bitstream/handle/123456789/1305/Lunjak.pdf?sequence=1 Українське козацтво в історичних дослідженнях у Франції]&nbsp;— Євген Луняк. Січеславський альманах.- 2010.&nbsp;— №&nbsp;5</ref> в якій висвітлено суспільний устрій запорожців, їх роль в історії України, Росії й Польщі, діяльність Богдана Хмельницького та Івана Мазепи.
 
Згодом, у 1863 роціроку Меріме опублікував, спочатку у часописі «Журнал учених» (''«[[Journal des Savants]]»''), а потім у 1865 році у книзі «Козаки минувшини» (''«Les Cosaques d'autrefois»'') ессеесе «Богдан Хмельницький» (''Bogdan Chmielnicki''),<ref>[http://web.archive.org/save/_embed/http://eir.nuos.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/1671/Syshtchenko.pdf?sequence=1 Україно-французькі відносини&nbsp;— від князів до президентів XI—XXI&nbsp;ст.]&nbsp;— Ю.&nbsp;А.&nbsp;Сищенко, Національний університет кораблебудування ім. адмірала С.&nbsp;О.&nbsp;Макарова, 2015</ref> написаний переважно на матеріалах однойменної монографії [[Костомаров|Миколи Костомарова]]. Високо оцінюючи в ній політичний і військовий талант гетьмана, Меріме поставив у заслугу «цьому великому мужу» те, що він «зумів затримати Україну вільною від іноземного ярма впродовж десяти років». Після згаданого перевидання ессеесе про Хмельницького ву книзі «Козаки минувшини», у 1869 роціроку [[Сенат Франції]] навіть розглянув петицію про запровадження вивчення української історії у французьких школах.{{джерело}}.
 
Меріме володів українською мовою, приятелював з [[Марко Вовчок|Марком Вовчком]] та навіть робив спроби перекладу її творів, зокрема оповідання «[[Козачка (оповідання)|Козачка]]».<ref>[http://incognita.day.kiev.ua/nasha-sistema-ce-panuvannya-459-bakalijnikiv.html «Наша система&nbsp;— це панування 459 бакалійників, кожен з яких думає лише про власні приватні інтереси»,&nbsp;— Проспер Меріме в листі до Стендаля 1831 року]&nbsp;— День, 2013-09-24</ref>.
 
== Твори ==