Вікіпедія

Радушне: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Відкинуто редагування 178.133.164.247 (обговорення) до зробленого Blitz1980
Мітка: Відкіт
без джерел, стиль
Рядок 1:
{{недостатньо виносок}}
{{Смт України
| назва = Радушне
Рядок 40 ⟶ 41:
| голова = Бондаренко Олександр Вікторович
}}
'''Раду́шне''' — [[селище міського типу]] [[Криворізький район|Криворізького району]] [[Дніпропетровська область|Дніпропетровської області]]. Центр [[Радушненська селищна рада|Радушненської селищної ради]]. Початок заселення відбувався ще в середині XIX століття. Офіційно селище засноване в 1930 році. Має статус селища міського типу (смт) з 1958 року. Населення за переписом 2001 року становило 3366 чоловік. Густота 748 осіб/км². Площа селища 4,5 км². Селище газифіковане, телефонізоване.
 
== Розташування ==
Рядок 51 ⟶ 52:
== Мова ==
Офіційна мова селища — українська. Більшість населення, розмовляє суржиком, що історично характерно, для цієї місцевості.
 
== Легенди створення селища ==
'''Перша легенда'''
 
За першою легендою, на території селища, в районі сучасної станції, мешкала гарна дівчина. Дівчина була неабиякої краси, а також мала великі статки. Місцевість селища належала їй, тому пізніше в її честь було названо станцію, а в честь станції було назване селище.
 
'''Друга легенда '''
 
За другою легендою, землі селища належали поміщику, якого звали Радушне. Пізніше, люди почали заселювати селище, і станція була названа в честь поміщика.
 
== Історія ==
Заселення селища пов'язане із залізничною станцією. Згідно переказів старожилів станцію збудовано десь в 1878 році. Належало поселення поміщику на прізвище Радушний. Так з'явилася станція, а пізніше — саме селище Радушне. Офіційно ж селище засноване в 1930 році.
 
В 1958 році селищу Радушне, надано значеннястатус селища міського типу. З 1966 по 1977 роки, велось активне заселення сімей в нові квартири. У Радушному будуються:▼
Радгосп «Радушний» був створений трішки раніше, в 1928 році. Із спогадів Петрова Петра Петровича радгосп значився під № 1 так, як на Дніпропетровщині він був перший; було збудовано чотири приміщення для тварин. Робочі радгоспу жили в землянках. Але вже тоді будувались гуртожиток, їдальня, хлібопекарня, магазин. Робітники мали змогу харчуватися за талонами. У радгоспі працювало багато молоді. Одиноким надавали житло в гуртожитках. Вже тоді радгосп був одним із найкращих в області, брав участь у сільськогосподарській виставці в Москві. Змінювалися директори радгоспу — Руднєв, Мальцев, Єфімов. В 1936 р. директором призначено Кучера Мойсея Сидоровича. Це при ньому радгосп по всіх показниках був першим. А самого директора було нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора.
 
1958 р. — відкриває двері середня школа, першим директором був Соловйов Федір Іванович , 1959 р.- Радушненська амбулаторія, головний лікар — Ніколенко Алла Тимофіївна, будинок культури, бібліотека. Будуються дошкільні заклади «Ромашка», «Івушка», «Рябінка».▼
На початку Великої Вітчизняної Війни, було захвачено місто Кривий Ріг, а наступного дня було захвачено Радушне та Апостолове. Під час війни, з нациськими загарбниками воювали 194 місцевих мешканців, з яких померло 29 чоловік, а 82 мешканця було нагороджено орденами та медялями. Після війни, в 1951 році, директором радгоспу стає Клименко Олександра Андріївна. Двадцять три роки працює вона на цій посаді. Нагороджена (в 1958 році) Орденом Леніна, в 1967 році — Орденом Трудового Червоного Прапора. Не можемо не згадати одного із найкращих механізаторів цього господарства, двічі нагородженого Орденом Леніна, Пісьмаченка Миколу Кіндратовича. До війни було збудовано і Радушанський елеватор. Серпень 1941 року…Директор елеватора Давид Абрамович Поліщук з хвилюванням і тривогою повідомив про те, що одержав наказ евакуювати зерно до Нижнього Новгорода. Уже після війни почали споруджуватися будівлі Криворізького лісгоспу, клубу, контори. 1958—1960 р.р.- будівництво Південного водосховища.
 
▲В 1958 році селищу Радушне, надано значення селища міського типу. З 1966 по 1977 роки, велось активне заселення сімей в нові квартири. У Радушному будуються:
 
▲1958 р. — відкриває двері середня школа, першим директором був Соловйов Федір Іванович ,1959 р.- Радушненська амбулаторія, головний лікар — Ніколенко Алла Тимофіївна, будинок культури, бібліотека. Будуються дошкільні заклади «Ромашка», «Івушка», «Рябінка».
 
З 1965 р. в селищі Радушне у будівлі Будинку культури розміщується селищна рада. Її перший голова — Близнюк Максим Сазонович. Саме при ньому почалося будівництво центральних водопроводів.
 
З лютого 1972 року по березень 1996 року у селищній раді працює Сільгета Наталія Павлівна. У період її роботи почалися роботи по газифікації селища, відкрито нове приміщення амбулаторії, в якій і сьогодні працює прекрасний колектив фахівців, обладнано медкабінети та кімнати денного стаціонару. У 2005 році 75 –роківроків відмітили радушненці з дня заснування підприємства «Кривбаспромводопостачання». Підприємство, що повністю забезпечує потреби з водопостачання промислового комплексу Кривбасу. На базі колишнього КСП «Радушний» тепер організоване ТОВзІІ «Агросвіт», директор — Неділько Олег Леонідович.
 
На території селища Радушне встановлені пам'ятники, у братських могилах поховані воїни — це і жителі селища, і громадяни з різних міст колишнього Союзу РСР. Біля селищної ради — обеліск Слави. Іменами славних визволителів названі вулиці селища: Дубкова, Попова, Спічака, Артеменка, Гожі, Цика, Васильця, Медвицького, Носкова, Антимонова, Одна з вулиць селища названа на честь нашого визволителя -земляка — Василя Барагаєва. Документи, фотоматеріали, спогади учасників ВВВ про тих, хто повернувся з перемогою зібрано і описано в книзі «Свіча пам'яті», виданої за рішенням Криворізької районної ради та Криворізької районної державної адміністрації. Сучасне Радушне — це селище, яке має прекрасну школу, амбулаторію, дитячий заклад "Ромашка ".Селище газифіковане, телефонізоване.
 
На території селища діють дві церкви та дім молитви. Працівники органів місцевого самоврядування живуть турботами і проблемами своїх односельців. Проводяться зустрічі з людьми похилого віку, ветеранами ВВВ, воїнами — інтернаціоналістами, чорнобильцями; відзначаються ювілеї, вшановуються найкращі люди селища. Велика робота проводиться працівниками культури, шкільної та селищної бібліотек. Жодне свято селища не проходить без (відомого і в районі) ансамблюАнсамбль народної пісні «Радушаночка». Колектив виборював перші місця на районних фестивалях, нагороджувався грамотами обласної, районної рад.
 
== Постаті ==
Рядок 101 ⟶ 87:
 
== Вулиці ==
В смт. Радушне перейменували вул. Гайдара -&nbsp;— Григорія Гайдара, вул. Дзержинського -&nbsp;— Іванова, вул. Жовтнева -&nbsp;— Карпенка, вул. Калініна -&nbsp;— Вишнева, вул. Чапаєва -&nbsp;— Марчука.<ref>{{Cite web|url=https://www.novakom.com.ua/posts/rename-toponim-dekomunizm/outside.html|website=www.novakom.com.ua|accessdate=2019-08-08}}</ref>
 
Список ▼
 
▲Список
{{columns-list|3|
* Барагаєва
* Квіткова
Рядок 155 ⟶ 141:
* 40 років Перемоги
* 8 Березня
}}
 
== Сучасність ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Радушне