Рослинний слиз: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Тег перенесення рядка в кінці елементу списку. Виправлення некоректних або застарілих HTML-тегів та атрибутів. WikiProject Check Wikipedia ID #54,112 |
SoloWay (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Медпопередження}}
'''Рослинний слиз''' — високомолекулярні безазотисті речовини, які дуже розбухають у воді й утворюють колоїдні розчини. Хімічно належать до чистих [[Полісахариди|полісахаридів]] з уроновими кислотами, до поліуронідів та інших сполук; рідка лікарська форма, яка містить в розчиненому вигляді або у вигляді суспензії різні види рослинного слизу (слизи одержують шляхом обробки водою слизистих речовин рослинного походження). Слизи певних лікарських рослин належать до [[біологічно активні речовини|біологічно активних речовин]].
== Дія слизів ==
Рядок 11:
Слизи, будучи фармакологічно індиферентними, при вживанні всередину мають властивість вкривати слизову оболонку шлунка й кишок тонким шаром і тим оберігають її від безпосередньої дії лікарських речовин, призначуваних у суміші зі слизовими речовинами, а також уповільнюють їх всмоктування й подовжують дію.
При призначенні лікарських речовин, які подразнююче діють на слизову оболонку шлунка й кишок, рекомендують додавати до них слизи в кількості 10—50 % і більше.
== Слизи у лікарських рослинах ==
До справжніх слизів, що мають в основі слизову кислоту, відносять слизи насіння [[льон
Багато грудних чаїв та зборів від кашлю, а також рослинних соків і екстрактів (підбіл, плоди малини) й проносних чаїв містять слизові речовини. Сироп з алтеї — неодмінна складова частина відкашлювальних чаїв і тинктур. Агар з водоростей, трагакант і насіння льону входять до складу офіцинальних препаратів — це хороші нешкідливі проносні засоби. Організм до них не звикає, їх можна використовувати тривалий час.<br
Основні джерела слизових речовин: агар, гуміарабік, листя і квіти підбілу, ісландський мох, насіння льону, квітки і листя мальви.<br
Слиз овочевих рослин — гідрофільні полісахариди, які накопичуються в насінні, корінцях та інших продуктових органах у слизових ходах. За хімічним складом нейтральний слиз подібний до геміцелюлози, а кислий — до камеді. Слиз відіграє важливу роль під час набухання та проростання насіння. Наприклад, уже через декілька годин посіяне насіння кавуна покривається слизовою оболонкою і для такої насінини уже не страшні різкі перепади вологості ґрунту. Найбільшим шаром слизу покривається насіння васильків (базиліку), льону та подорожнику, що навіть перешкоджає висіванню намоченого насіння. Овочеві рослини з великою кількістю слизу дуже корисні для приготування дієтичних страв, які лікують гастрити та виразки шлунку.
== Див. також ==
* [[Морські шмарклі]]
== Джерела ==
* [[Державна фармакопея України|Державна Фармакопея України]]/ Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр». — Харків: РІРЕГ, 2001. — 556 с. — ISBN 966-95824-1-5
* [[Лікарські рослини: енциклопедичний довідник|Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник]]/ Від. ред. [[Гродзінський Андрій Михайлович|А. М. Гродзінський]].- К.: Голов. ред. УРЕ, 1991. — 544 с. — ISBN 5-88500-006-9
* [http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=1113 Наказ Міністерства охорони здоров'я України
== Посилання ==
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/563/slizi СЛИЗИ]
[[Категорія:Фізіологія рослин]]
[[Категорія:Лікарські засоби]]
|