Вікіпедія

Харківський національний медичний університет: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
копівіо з сайту університету з різних сторінок
Мітка: Скасування
Рядок 1:
{{Картка:Університет
| назва = Харківський національний медичний університет
| абревіатура = ХНМУ
| емблема =
| зображення = Харківський медичний унівеситет.jpg
| підпис = Будівля університету
| оригінал =
| девіз = Valetudo est bonum optimum{{lang-uk|Здоров’я – найвище благо}}
| рік заснування = 1805
| президент = =
| ректор = Капустник Валерій Андрійович
| студенти = 6167
| доктори = 129
| професори = 114
| сайт = [http://www.knmu.kharkov.ua/ www.knmu.kharkov.ua]
| адреса = пр. Науки, 4, Харків, 61022, Україна
}}
}}'''Ха́рківський націона́льний меди́чний університе́т''', раніше Харківський державний медичний інститут, має більш ніж 200-річну історію розвитку. Сучасний багатопрофільний навчальний заклад, стратегічною метою якого є підготовка кадрів з вищою освітою, що відповідають сучасним та майбутнім ринковим умовам; підготовка та підвищення кваліфікації; виховання студентів згідно із сучасними стандартами та світовою університетською освітою, формування на базі університету науково-виробничого кластеру, що передбачає єдність навчання, науки та практики.
 
'''Ха́рківський націона́льний меди́чний університе́т''', раніше '''Харківський Державний Медичний Інститут''' був заснований у [[1921]] році на базі медичного факультету [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]] та [[Харківський жіночий медичний інститут|Жіночого медичного інституту]] (заснованого у 1910). Університет має факультети: лікувальний, педіатричний, стоматологічний, санітарно-гігієнічний, з підготовки іноземних студентів. При Університеті є [[аспірантура]] та Навчально-науковий інститут післядипломної освіти. Наукова бібліотека має близько 1 млн примірників. Починаючи з 2005 року навчання в університеті ведеться за [[Болонський процес|болонською системою]].
Університет має 8 факультетів:  I медичний, II медичний, III медичний, ІV медичний, стоматологічний та V, VI, VIІ факультети з підготовки іноземних студентів Навчально-наукового інституту з підготовки іноземних громадян ХНМУ. Фахова підготовка лікарів і наукових працівників здійснюється в інтернатурі, магістратурі, клінічній ординатурі, аспірантурі та докторантурі.
 
У цілому діяльність і розвиток Університету спрямовані на досягнення позицій інтелектуального, наукового та освітнього лідера у сфері медичних послуг.
 
ХНМУ є членом Міжнародної асоціації університетів (під егідою ЮНЕСКО) з 1998 року, внесений до реєстру медичних університетів Всесвітньої організації охорони здоров'я (Avicenna Directories), член Організації PhD програм з біомедицини та медичних наук в Європі ORPHEUS, має сертифікат міжнародної інституційної акредитації на 5 років (24.12.2020–23.12.2025) від Незалежного агентства з акредитації та рейтингу HAAP / IAAR. У 2016 році в Харківському національному медичному університеті було відкрито український офіс Міжнародної науково-освітньої дослідницької мережі (USERN).
 
== Етимологія ==
17 січня (29 січня за новим стилем) 1805 року у Харкові був відкритий Імператорський Університет. У складі перших 4 факультетів був і медичний.
 
1920—1921 роки — Харківська державна медична академія.
 
1921—1994 роки — Харківський медичний інститут.
 
З 1994 по 2007 рік — Харківський державний медичний університет.
 
З 22.11.2007 року — Харківський національний медичний університет.
 
== Історія ==
[[Файл:Харківський університет. Xarkivśkyj universytet.jpg|thumb|left|250px|Харківський університет (Старий корпус)]]
17 січня (29 січня за новим стилем) 1805 року у Харкові був відкритий Імператорський Університет. У складі перших 4 факультетів був і медичний.
Харківський національний медичний університет пройшов славетний історичний шлях від факультету до вищого навчального закладу, який готує не тільки висококваліфікованих лікарів, а й педагогічні та наукові кадри для медицини.
 
1920—1921 роки — Харківська державна медична академія.
У листопаді 1804 року Імператором Всеросійським Олександром I були підписані Затверджувальна грамота і статут Імператорського Харківського університету, урочисте відкриття якого відбулося 17 (29) січня 1805 року.
 
1921—1994 роки — Харківський медичний інститут.
Згідно з університетським статутом 1804 р. засновувалися 4 відділення (згодом факультети): словесних наук, моральних і політичних наук, фізичних і математичних наук, лікувальних та медичних наук. Регулярну навчальну роботу на медичному факультеті можливо було розпочати лише в 1809-1810 акад. році, бо в перший рік роботи університету на цей факультет не було прийнято жодного студента через відсутність бажаючих навчатися медицині. Незважаючи на відсутність студентів-медиків у перші роки існування університету, медичний факультет активно працював. Було створено 6 спеціальних кафедр, а саме Анатомії, фізіології і судово-лікарської науки; Патології, терапії та клініки; Лікарського речовинослів’я, фармації та лікарської словесності; Хірургії; Повивального мистецтва; Худоболікування.
 
З 1994 по 2007 рік — Харківський державний медичний університет.
На медичному факультеті викладали широко відомі вчені, серед яких професори Д.Ф. Лямбль, Л.С. Ценковський, І.П. Щелков, В.П. Крилов, І.П. Лазаревич, В.Г. Лашкевич та інші. Вони заклали підвалини вітчизняної науки. Тут отримали освіту й стали провідними спеціалістами в різних галузях медицини професори: хірурги А.Г. Подрєз і М.П. Трінклер, терапевт П.І. Шатілов, офтальмолог Л.Л. Гіршман, фізіолог В.Я. Данилевський та багато інших. Професори медичного факультету працювали і в практичній медицині. Саме вони виконали в той час перші в Російській імперії операції оваріотомії, тотальної резекції шлунку, операції на серці тощо.
 
З 22.11.2007 року — Харківський національний медичний університет.
У 1887 р. для медичного факультету була збудована спеціальна споруда для анатомічного театру, а в 1896 р. – чотири самостійні клініки: терапевтична, хірургічна, акушерська та офтальмологічна.
 
== Декани ==
За ініціативою професорів медичного факультету в 1861 р. було створено Харківське медичне товариство, яке існує й сьогодні. У 1910 р. це товариство відкрило в Харкові Жіночий медичний інститут.
 
=== Декани медичного факультету Харківського університету з 1805 по 1920 рік ===
У 1920 р. Харківський університет було скасовано, його медичний факультет об’єднано з Жіночим медичним інститутом, внаслідок чого утворилася Харківська медична академія. У 1921 р. її перейменували в Харківський медичний інститут, у якому було організовано два факультети: медико-профілактичний та одонтологічний.
* Шумлянський П. М., 1805—1806, 1808—1812;
 
* Коритарі Г. Г., 1807;
У 1935 р. рішенням Ради Народних Комісарів УРСР в Харкові був організований 2-й Харківський державний медичний інститут,у якому, крім медико-профілактичного, був ще й психо-неврологічний факультет.
* Дрейсіг В. Ф., 1813—1815;
 
* Книгін І. Д., 1813, 1816—1826;
З перших днів Другої світової війни на території СРСР частина викладачів та випускні курси студентів пішли на фронт, інститути були відправлені в евакуацію, де продовжували роботу з випуску лікарів, таких необхідних і на фронті, і в тилу.
* Єллінський М. І., 1827—1830;
 
* Блюменталь А. І., 1831—1837;
У грудні 1943 р. наказом по Наркоматуохорони здоров’я СРСР обидва Харківських медичних інститути об’єднані в один під назвою Харківський медичний інститут Наркомату охорони здоров’ я УРСР. У 1944 р. інститут реевакуювався до Харкова.
* Ган Ф. І., 1837—1857;
 
* Альбрехт Ф. К., 1858—1863;
У 1949 р. ХМІ перейшов до 6-річного строку навчання. У 1951 р. першими серед усіх медичних вузів інститут почав готувати іноземних студентів. В ювілейному 1955 р. інститут працював у складі 53 кафедр, які очолювали 43 професори і доктори наук та 10 доцентів. В інституті на 3 факультетах навчалося більше 3,5 тис. студентів. У ті роки інститут знаходився у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я СРСР і мав високий професійний статус.
* Дюмонсі К. О., 1864—1867;
 
* Щелков І. П., 1867—1870;
У 1978 р. в ХМІ був створений четвертий факультет – стоматологічний.
* Зарубін І. К., 1870—1889;
 
* Ковалевський П. І., 1889—1894;
У 1994 р. постановою Кабінету Міністрів України на базі ХМІ створено Харківський державний медичний університет.
* Бруєв О. Я., 1894—1897;
 
* Кульчицький М. К., 1897—1900;
У 2006 р. в університеті створено ряд підрозділів: Український інститут клінічної генетики ХНМУ; ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №12» (з 2015 р. – ННМК «Університетська клініка ХНМУ»); Університетська стоматологічна клініка (з 2008 р. – Університетський стоматологічний центр ХНМУ); ДП «Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань».
* Попов М. О., 1901;
 
* Ломіковський М. М., 1901—1905;
У 2007 р. Указом Президента України університету надано статус національного.
* Орлов Л. В., 1905—1908;
 
* Кузнєцов О. Х., 1908—1910;
З 2011 р. в університеті діє Навчально-науковий інститут післядипломної освіти.
* Пенський Ю. Р., 1910—1920.
 
У 2017 р. створено Навчально-науковий інститут з підготовки іноземних громадян.
 
== Ректори і Декани ==
 
=== Керівники медичної академії, інституту, університету м. Харкова з 1920 року по теперішній час ===
Рядок 93 ⟶ 75:
* Лісовий В. М. — ректор (2005 — 2019),
* Капустник В. А. — ректор (2019 — теперішній час)
 
=== Декани медичного факультету Харківського університету з 1805 по 1920 рік ===
* Шумлянський П. М., 1805—1806, 1808—1812;
* Коритарі Г. Г., 1807;
* Дрейсіг В. Ф., 1813—1815;
* Книгін І. Д., 1813, 1816—1826;
* Єллінський М. І., 1827—1830;
* Блюменталь А. І., 1831—1837;
* Ган Ф. І., 1837—1857;
* Альбрехт Ф. К., 1858—1863;
* Дюмонсі К. О., 1864—1867;
* Щелков І. П., 1867—1870;
* Зарубін І. К., 1870—1889;
* Ковалевський П. І., 1889—1894;
* Бруєв О. Я., 1894—1897;
* Кульчицький М. К., 1897—1900;
* Попов М. О., 1901;
* Ломіковський М. М., 1901—1905;
* Орлов Л. В., 1905—1908;
* Кузнєцов О. Х., 1908—1910;
* Пенський Ю. Р., 1910—1920.
 
=== Відомі імена університету ===
Альошин Б.В., Альперн Д.О., Аркавін Я.С., Бєлоусов В.О., Бокаріус М.М., Бокаріус М.С., Валяшко М.А., Воробйов В.П., Гіршман Л.Л. , Деркач В.С., Палладін О.В., Протопопов В.П., Рубашкін В.Я., Соловйов М.М., Трінклер М.П., Утєвський А. М., Файншмідт І.І., Хмельницький Б.М., Черкес О.І., Юдін Т.І., Шамов В.М., Томилін С.А., Лазаревич І.П., Крилов В.П., Данилевський В.Я., Фольборт Г.В., Коршун С.В., Гофунг Ю.М., Гейманович О.Й., Попов Є.О., Марзєєв О.М., Коган-Ясний В.М., Приходькова Є.К., Малая Л.Т., Грищенко В.І., Шаповал В.І., Циганенко А.Я., Шалімов О.О.
 
=== Періодичні публікації ===
«Український медичний архів», «Одонтологія», ”Врачебное дело”, ”Профилактическая медицина”.
 
=== Відомі випускники ===
 
 
Біловол О.М. — перший заступник Міністра охорони здоров’я України (2007– 2008), перший заступник Міністра охорони здоров’я — Головний державний санітарний лікар України (2009), Почесний професор ХНМУ.
 
Богатирьова Р.В. — заступник Міністра охорони здоров’я України (1994–1999), Міністр охорони здоров’я України (1999–2000), секретар Ради національної безпеки та оборони України (2007–2012), віце-прем’єр-міністр України — Міністр охорони здоров’я України (2012–2014)
 
Бочоришвілі В.Г. — Міністр охорони здоров’я Грузії (1970–1973), засновник і директор Грузинського республіканського протисепсисного центру (1979-2000).
 
Гуревич М.Г. — Народний комісар охорони здоров’я України (міністр) (1920–1925)
 
Драннік Г.М. - лікар-імунолог, Керівник Українського центру клінічноїх імунологіїАМН та МОЗ УКраїни (від 1987 р.),зробив вагомий внесок  у створення в Україні служби клінічної імунології, почесний професор ХНМУ.
 
Жданов В.М. — заступник Міністра охорони здоров’я  СРСР і Головний державний санітарний інспектор СРСР (від 1955), директор Інституту вірусології ім. Д.Й. Івановського АМН СРСР (1961–1987)
 
Кадьян І.О. – Герой Соціалістичної Праці (1969).
 
Касьян М.А. – лікар-остеопат, Заслужений лікар УРСР(1989), Народний лікар СРСР (1990).
 
Комаровський Є.О. – лікар-педіатр, письменник, телеведучий
 
Кононенко І.П. — Народний комісар охорони здоров’я УРСР (міністр) (1944–1946)
 
Корж В.П. — Міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту (2006–2007)
 
Ладний І.Д.– епідеміолог, заступник Генерального директора ВООЗ (1976–1983)
 
Москаленко В.Ф. — заступник Міністра охорони здоров’я України (1998), перший заступник Міністра охорони здоров’я України (1999), Міністр охорони здоров’я України (2000–2002), Почесний професор ХНМУ.
 
Овсієнко І.І. — Народний комісар охорони здоров’я УРСР (міністр) (1938–1944)
 
Ситенко М.І. – ортопед-травматолог, директор Українського інституту ортопедії і травматології (Харків, 1926–1940)
 
Сміян І.С. – педіатр, ректор. Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (1981–1999).
 
Шупик  П.Л. — Міністр охорони здоров’я УРСР (1952–1969), перший заступник Міністра охорони здоров’я СРСР (1954–1956)
 
=== Видатні сучасні науковці ===
 
 
Бабак О.Я., Бойко В.В., Береснєв О.В., Воронцов М.П., Гречаніна О.Я., Дубенко Є.Г., Капустник В.А., Ковальова О.М., Костюк І.Ф., Лісовий В.М., Лупальцов В.І., Одинець Ю.В., Паращук Ю.С., Пилипенко М.І., Приходько В.С., Семидоцька Ж.Д., Шевченко С.І., Яковцова А.Ф.
 
== Корпуси та кампуси ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський_національний_медичний_університет