|
[[Файл:APAS-89 docking system drawing.png|thumb|left|Андрогінна система стикування АПАС-89]]
«Союз ТМ-16» був першим і досі єдиним кораблем Союз, який був оснащений нестандартною системою [[стикування]] і пристикованим не до основного модулю станції [[Орбітальна станція «Мир»|«Мир»]], або модулю «<nowiki/>«[[Квант-1 (модуль орбітальної станції «Мир»)|Квант]]<nowiki/>». На кораблі вперше була застосована система стикування АПАС-89 (89 означає рік розробки), яка являла собою поліпшений варіант системи АПАС-75 (яку застосовували під час місій «<nowiki/>[[Союз—Аполлон|Союз-Аполлон]]<nowiki/>»). Ця система, на відміну від попередніх, дозволяла будь-якому кораблю грати як активну, так і пасивну роль при стикуванні. Ця система була розроблена для забезпечення стикування космічного корабля «<nowiki/>[[Буран (орбітальний корабель)|Буран]]<nowiki/>» до орбітальної станції «Мир». З цією метою на модулі «<nowiki/>[[КрісталКристал (модуль орбітальної станції «Мир»)|Кристал]]<nowiki/>» була встановлена така ж система. Також подібною системою повинні були оснащуватися кораблі серії «[[Союз»-ТМ]] з тим, щоб служити в ролі рятувальних кораблів при випробувальних пілотованих польотах системи «[[Буран (орбітальний корабель)|Буран]]». Такий «[[Союз»-ТМ]] мав перебувати на Землі в стані готовності і при необхідності стартувати з одним космонавтом на борту з метою забрати астронавтів з «Бурана» і доставити їх на [[Орбітальна станція «Мир»|«Мир»]] або на Землю.
Після припинення у 1992 році програми «[[Буран (орбітальний корабель)|Буран]]» єдиний побудований «Союз» з такою системою стикування був використаний для доставки основного екіпажу на станцію [[Орбітальна станція «Мир»|«Мир»]]. «Союз ТМ-16» був пристикований до модуля «Крістал[[Кристал (модуль орбітальної станції «Мир»)|Кристал]]». Згодом система [[Андрогінно-периферійний агрегат стикування|АПАС-89]] застосовувалася в програмі «<nowiki/>[[Мир-Шаттл]]<nowiki/>», в деяких модулях МКС і стикувальній системі Шаттлів для стикування з МКС.
Ще однією особливістю даної місії був експеримент «Знамя» з розгортання 20-метрового рефлектора Сонця, що був доставлений кораблем «<nowiki/>[[Прогрес М-15]]<nowiki/>». За допомогою цього рефлектора планувалося вивчити можливість застосування таких відбивачів для освітлення великих наземних будівництв з космосу. Експеримент виявився невдалим — повністю розгорнути відбивач не вдалося.
Наукова програма експедиції складалася з астрофізичних, матеріалознавчих, біологічних, медичних і технологічних експериментів. Крім цього, були проведені 140 спостережень Землі. При цьому робилися прогнозування врожаю, пошук корисних копалин, спостереження вулканічної активності в інфрачервоному діапазоні і спостереження за нерестовими місцями деяких видів риб. Під час експедиції проводилисяздійснювалися вимірювання космічного випромінювання, спостереження зірок в УФ діапазоні, дослідження верхніх шарів атмосфери (в тому числі за концентрацією озону). Були проведені пошуки міжпланетних пилових хмар, рентгенівських джерел і важких елементів в нашій галактиці. Вивчалася поведінка і можливості застосування розплавлених металів в невагомості. Особливо досліджувалася поведінка процесів плавлення і змішування в присутності електростатичних і магнітних полів. Крім цього, вимірювалася ступінь опромінення всередині станції і випробування теплозахисних барвників.
Під час двох виходів у відкритий космос 14 квітня і 18 червня було підготовлено переміщення двох сонячних батарей з модуля «Крістал[[Кристал (модуль орбітальної станції «Мир»)|Кристал]]» на модуль «[[Квант (модуль орбітальної станції «Мир»)|Квант]]». З цією метою був прокладений кабель і встановлений прилад позиціонування сонячних панелей. Також станцію було обстежено на зовнішні пошкодження і була полагоджена антена зв'язку.
Провіант і витратні матеріали доставлялися транспортними кораблями «<nowiki/>[[Прогрес М-16]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Прогрес М-17|М-17]]<nowiki/>» і «<nowiki/>[[Прогрес М-18|М-18]]<nowiki/>».
| 