Українська мова: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Yakudza (обговорення | внесок) →Класифікація: не впевнений, що цьому абзацу взагалі місце у цьому розділі. Наскільки це стосується класифікації? |
Goo3 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 184:
На початку XVIII століття указом російського царя Петра І у Східній Україні було заборонено друкувати українською мовою релігійну літературу. Це позначилося на книговидавничій справі в цілому. Староукраїнська літературна мова силоміць витіснялася російською<ref>{{Cite web |url=http://dhost.info/newbabilon/ukrvidr/r1_3.html |title=''І. В. Діяк.'' У братніх обіймах. (Українська мова в Російській імперії) // Українське відродження або нова русифікація (2000) |accessdate=22 вересень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111210083555/http://dhost.info/newbabilon/ukrvidr/r1_3.html |archivedate=10 грудень 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Українська мова функціонувала фактично лише на західноукраїнських землях, які перебували в складі Австро-Угорщини.
Твори, написані українською народною мовою, існували і розповсюджувались в Україні з початку XVII ст., задовго до появи «[[Енеїда (Котляревський)|Енеїди]]» [[Котляревський Іван Петрович|І. Котляревського]] (Див. [[Сучасна українська мова#Формування|Сучасна українська мова]]). З кінця XVIII століття зароджується нова українська літературна мова на народній основі. Основоположником її став Іван Котляревський<ref>Левченко Г. А. Нариси з історії української літературної мови першої половини XIX ст. К.-Х., 1946;</ref><ref>Творчість Івана Котляревського в контексті сучасної філології. К., 1990</ref>. [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]] своєю творчістю підніс українську літературну мову до рівня загальнонародної<ref>Білодід І. К. Т. Г. Шевченко в історії укр. літ. мови. К., 1964</ref>. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]]<ref>Грушка Є. Його істинна святиня. Пантелеймон Куліш про мову. «Волинь», 1991, № 1</ref>, [[Франко Іван Якович|І. Я. Франко]]<ref>Білодід I. K. Каменяр українського слова. K., 1966</ref>, [[Леся Українка]]<ref>Тимошенко П. Д. Хрестоматія мат-лів з історії української літературної мови, ч. 2. К., 1961</ref>, [[Панас Мирний]]<ref>''Грицютенко І. Є.'' Питання розвитку української літературної мови XIX ст. у висвітленні Панаса Мирного. УМШ, 1957, № 5;</ref>, [[Коцюбинський Михайло Михайлович|М. М. Коцюбинський]]<ref>''[[Статєєва Валентина Іванівна|Статєєва В. І]]'' Українські письменники про проблеми літературної мови та мовознавства кінця XIX — поч. XX
З початку XX століття українська літературна мова була представлена не тільки у [[Художня література|художній]], а й у [[Наукова публікація|науковій]] та [[Публіцистика|публіцистичній]] літературі. Особливо бурхливо вона розвивається під час [[Українська революція|відновлення української державності]] і практично до кінця 1-ї третини XX століття, відколи набуває статусу єдиної державної мови, натомість вживання російської було заборонено<ref>Гай-Нижник П. П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917—1920 рр.). — К.: «ЩеK», 2010. — 304 с. (с.131)</ref>. Вона входить у всі сфери суспільного буття, ставши знаряддям освіти, науки й культури. З її допомогою виросла нова українська інтелігенція. І хоч у роки більшовицьких репресій робилося усе, щоб загальмувати процес розвитку української мови<ref>Мовна політика в УРСР: історія лінгвоциду // Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. За ред. Л. Масенко. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія — 2005</ref><ref>''Дзюба І. М.'' [[Інтернаціоналізм чи русифікація?]] — К. : Видавничий дім «KM Academia», 1998, — 276 с.</ref>, однак знищити мову, укорінену в системі освіти й культури, засобах масової інформації, було вже неможливо. Новий наступ на неї здійснено в часи [[Період застою|застою]]: вона почала зникати з навчальних закладів, науки, інших сфер суспільного життя.
|