Паїсій Величковський: відмінності між версіями

Ми завжди Вашій Вельможності за зроблені нашій убо­гості милостиві благодіяння з належною повагою уклін­но дякували. Нині ж, усе більше й більше пізнаючи осо­бливе Вашої Вельможності про нас, нужденних, щире милосердне піклування, вельми красно дякуємо, а разом із тим із великим здивуванням схвалюємо дароване Бо­гом Вашій Вельможності добре розуміння. Адже стільком наклепникам і неправдомовцям, що повстали на убогу громаду нашу, не лише зовсім не повірили, але для кра­щого засвідчення наказали брату нашому Пахомію негайно йти до монастиря, і з уст його таке почули, що й на думку ніколи нам не спадало, і не снилося ніколи, яка не­правда від заздрісників промовляється. Сильно дивуємося: звідки їм це приходить, щоб та­кі брехливі наклепи зшивати? І хто вони? Хіба ті, які за деяку помічену в них непостійність не були прийняті до громади нашої, або ті, які сохнуть від заздрощів, таємно навчаючись від ворога роду християнського, що завжди ненавидить добро. І як вони не страшаться Господа, Який говорить: «За пусте слово дасте відповідь у день судний»? Якщо ж за пусте слово відповідь дати треба, то неправдомовці явно всіляко повинні бути покарані, бо написано: «Погубить Господь усіх, хто говорить неправду»! Але мо­лимося до премилосердного Господа, нехай усіх тих, які ворогують і обмовляють нас, врозумить Своєю благодат­тю і дарує їм прийти до розуміння істини та цілковито­го покаяння від їхнього злого та заздрісного умислу. Щоб вони, цілком віддавши себе злобі, й самі не загинули жах­ливим чином! Нині про себе докладно, як є істина, оголошуємо, що я при здоров’ї, хоча й слабкому, знаходжуся, і браття жи­ві й здорові, нерозлучно в спільножительстві перебува­ючи. Збентеження ж або переміни в монастирі ніякої не було, і сподіваюся на милість Божу, що й не буде. Бо ко­ли прийшли ми зі Святої Афонської Гори до Молдовлахії з п’ятдесятьма братами і були милостиво прийняті, від благочестивого господаря та Преосвященного митропо­лита цієї землі доручили монастир давній Драгомирну як найзручніше місце для чернечого спільножительного перебування, і дали його нам у повне володіння зі всім майном, що належить до цього монастиря. Потім,