Шлезвіг-Гольштейн: відмінності між версіями

* '''Шле́звіґШле́звіг-Гольште́йн''' ({{lang-de|Schleswig-Holstein}}, {{lang-nds|Sleswig-Holsteen}}) — найпоширеніша назва землі

* '''Шле́звіґШле́звіг-Гольшта́йн''', '''Шле́звіг-Хольштайн''' ({{lang-de|Schleswig-Holstein}}) — альтернативні записи з урахуванням сучасної літературної вимови.

* '''Шле́звіґШле́звіг-Гольште́йнська земля́''' ({{lang-de|Land Schleswig-Holstein}}, {{lang-nds|Land Sleswig-Holsteen}}) — офіційна назва землі.

{{main|Герцогство ШлезвігШлезвіґ|Герцогство Гольштейн|Сакоснія-Лауенбург}}

ШлезвігШлезвіґ і Гольштейн були двома герцогствами під правлінням [[Данія|данських]] королів з [[1460]] року, але вони не були частиною королівства. Більшість населення становили [[німці]], а Гольштейн був членом [[Рейнський союз|Рейнської Конфедерації]], створеної в [[1815]]. У [[1761]] році герцог Гольштейн-Готторпський став імператором Росії під ім'ям Петро III. [[Петро III]] планував напасти на Данію, щоб повернути Гольштейн-Готторпські володіння, приєднані до Шлезвігу. Імператриця [[Катерина II]] в [[1767]] році уклала договір з Данією  про союз, підтверджений трактатом [[1773]] року (так званий Царскосельський трактат), який повністю врегулював «готторпське питання». Згідно з укладеним трактатом, спадкоємець російського престолу [[Павло I]], що був одночасно Гольштейн-Готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург і Дельменхорст в Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх Август I Ольденбургский. В результаті такого рішення весь ШлезвігШлезвіґ-Гольштейн увійшов до складу Данії. 

У [[1848]] році прусські війська вступили до ШлезвігуШлезвіґу і таким чином почалася Дансько-прусська війна, що закінчилася миром 2 липня [[1850]] року. З того часу ШлезвігШлезвіґ-Гольштейн був повернутий до статусу, що існував до війни. ШлезвігШлезвіґ отримавши особливе данське управління; Гольштейн і Лауенбург, будучи членами Німецького союзу, залишалися під владою Данії; порядок престолонаслідування був визнаний загальний для Данії і герцогств, а саме на користь данського принца-наступника Християна Глюксбургського.

Гольштейнці спробували на свій ризик продовжувати війну з Данією, але були розбиті в битві при Іштедте 24-25 липня 1850 року. Їх розрахунки на підтримку з боку Пруссії не виправдалися. 29 листопада 1850 року в Ольмюці прусський уряд, на вимогу Росії й Австрії, змушений був відмовитися від підтримки революційного руху у Шлезвіг-Гольштейні. Туди була надіслана комісія для приборкання повстання в супроводі австрійських військ. Тимчасовий шлезвігшлезвіґ-гольштейнський уряд усунувся від влади. Гольштейн був зайнятий австрійцями,  данцями ШлезвігШлезвіґ.

ШлезвігШлезвіґ-Гольштейном фактично почали керувати як данською провінцією. Герцогства ШлезвігШлезвіґ і Гольштейн, однак, зберігали свої старі привілеї, місцеві закони і становили особливий митний округ. У Готторпі (до 1846 року) перебував данський намісник, а вища урядова установа для герцогств становила так звана німецька канцелярія в Копенгагені.

Згідно з [[Празький мир (1866)|Празьким мирним договором]] від [[23 серпня]] [[1866]] року [[Австрійська імперія]] поступилася герцогствами Шлезвіг і Гольшейн на користь Пруссії. Одна зі статей договору передбачала плебісцит населення у Північному ШлезвігуШлезвіґу про приєднання до Данії або Пруссії, але цей пункт проігнорували, а через 12 років — скасували<ref name="БЕ"/>. Паралельно, [[27 вересня]] [[1866]] року Прусія уклала іншу угоду із великим герцогом Петером Ольденбурзьким, за якою він зрікався своїх претензій на спадщину у ШлезвігуШлезвіґу й Гольштейні за 1 мільйон [[талер]]ів<ref name="БЕ"/>. [[12 січня]] [[1867]] року Прусія об'єднала обидва герцогства, проголосивши створення Шлезвіг-Гольштинської провінції<ref name="БЕ"/>.

1890 року, згідно з [[Занзібарський договір|Занзібарським договором]], [[Велика Британія]] повернула Німеччині острови [[Гельголанд]], які увійшли до складу ШлезвігШлезвіґ-Гольштейнської провінції<ref name="БЕ"/><ref>[https://deutsche-schutzgebiete.de/wordpress/helgoland-sansibar-vertrag/ Helgoland-Sansibar-Vertrag]</ref>.

Після поразки Німеччини у [[Перша Світова війна|Першій Світовій війні]] країна уклала [[Версальський договір]] від 28 червня 1919 року, який вимагав провести на території ШлезвігуШлезвіґу [[Шлезвізькі плебісцити|плебісцит населення про приналежність до Данії]]. 10 лютого і 14 березня 1920 року, під наглядом спостерігачів від країн [[Антанта|Антанти]], відбулося два плебісцити у [[Північний Шлезвіг|Північному]] і Центральному ШлезвігуШлезвіґу. Населення північних областей проголосували за приєднання до Данії (74.9 %, 75.431 особа), а центральних — за залишення у Німеччині (80.2 %, 51,742 особи). 15 червня того ж року Північний Шлезвіг ([[Апенрадський повіт|Апенрадський]], [[Гадерслебен (повіт)|Гадерслебенський]], [[Зондербург (повіт)|Зондебурзький повіти]]) увійшов до складу Данії й отримав назву [[Південна Ютландія]]. 1921 року було визначено новий [[дансько-німецький кордон]]<ref>Alnor, K. ''Die Ergebnisse der Volksabstimmungen vom 10. Februar und 14. März 1920 in der 1. und 2. schleswigschen Zone'' (= Heimatschriften des Schleswig-Holsteiner-Bundes. Band 15). Flensburg (Lutherhaus): Verlag des Schleswig-Holsteiner-Bundes, 1925.</ref>.

[[23 серпня]] [[1946]] року на основі ШлезвігШлезвіґ-Гольштейнської провінції була утворена ШлезвігШлезвіґ-Гольштейнська федеральна земля Німеччини<ref name="V46">{{cite web |url=http://www.verfassungen.de/de/sh/aufloesung1946.htm |title=Verordnung Nr.&nbsp;46, Auflösung der Provinzen des ehemaligen Landes Preußen in der Britischen Zone und ihre Neubildung als selbständige Länder (1946) |publisher=verfassungen.de |date=1946-08-23}}</ref>