Паїсій Величковський: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 120:
Благодать і мир від Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, і в Господі радійте.
 
Маючи в незабутній пам’яті безліч благодіянь від вас, наймилостивіших благодійників наших, як тих, що бу­ли зроблені раніше, коли ми перебували на Святій Афонській Горі, так і тих, що робляться нашій убогості та бід­ності нині, коли ми з Божої волі переселилися звідти в Молдовлахійську землю, ми уклінно дякуємо і ніколи словом і серцем за таке ваше милостиве добродіяння та щире милосердне піклування про наше убоге спільножительство дякувати не припинимо. Бо настільки рясне благодіяння ваше до нас і любов, що відкрито повстала заздрість, яка має звичку переслі­дувати всяке добре починання. Дивуємося ж ми вельми сильно: звідки на нашу убогу громаду такий наклеп і та­ка неправда походить, що навіть на думку не спадало нам, коли те почули від прибулого брата нашого монаха Пахомія, і хто вони, що брехливі наклепи зшивають? Хіба ті, які за деяку помічену в них непостійність не були при­йняті до спільноти нашої, або ті, які сохнуть від заздрощів, таємно навчаючись від ворога роду християнського, що завжди ненавидить добро. І як вони не страшаться Госпо­да, Який говорить: «За пусте слово дасте відповідь у день судний»? Якщо ж за пусте слово треба буде дати відповідь, то неправдомовці явно всіляко покарані будуть. Бо написано: «Погубить Господь усіх, хто говорить неправду». Але молимося до премилосердного Бога, нехай врозумить Своєю благодаттю всіх тих, які ворогують і обмов­ляють нас, і дарує їм прийти до розуміння істини та цілко­витого покаяння від їхнього злобного умислу. Щоб вони, цілком віддавши себе злобі, й самі не загинули жахливим чином. Отож, нині наймилостивішим благодійникам нашим, усьому славнозвісному православному Війську За­порозькому, докладно, як є істина, оголошуємо: «Нехай замовкнуть уста неправдивих!» Я, хоча й при слабкому, та все ж при здоров’ї знаходжу­ся та керую з Божими настановами за переданням святих отців нашим спільножительним монастирем, наскільки дозволяє сила моя. Цей монастир, який зветься Драгомирна, що знаходиться у пристойному для громади місці, був виділений нам благочестивим господарем Молдовлахійським та Преосвященним митрополитом, коли прийшли ми з п’ятдесятьма братами зі Святої Афонської Гори, у повне володіння зі всім майном, що належить до цього монастиря. Брати ж наші, як ті, що прийшли зі Свя­тої Афонської Гори, так і ті, що тут до нас долучилися, кількість яких нині є сто п’ятдесят, живуть мирно, спокій­но, підкоряючись заповідям Христовим. Більша части­на з них походить з руського роду, а найбільше ж зі слав­нозвісного православного краю Запорозького. Кожен займає своє місце на рукоділлях та послухах монастир­ських, деякі з них уже пострижені до чернечого чину, де­які ж іще у випробуванні перебувають, випробовуючись за переданням святих отців, чи можуть понести черне­цтво. Інші ж із них уже сподобилися за своїм достоїн­ством дияконського та священицького чину, які, стоячи в церкві перед престолом Божим, ревно молять Господа про здоров’я та спасіння всього христолюбного Війська Запорозького як найближчих своїх благодійників. Збентеження ж або переміни в монастирі нашому ні­якої не було, і сподіваємося на милість Божу, що й не бу­де. Тому що всім нашим спільножительним уставам та обрядам, які ми, принісши зі Святої Афонської Гори, вста­новили за переданням святих отців у виділеному нам монастирі, як сам благочестивий господар і Преосвящен­ний митрополит, так і всі найславетніші властителі Молдовлахійської землі духовного й світського чину не тільки ні в чому не перешкоджають, але й вельми радіють цьо­му та схвалюють. І бажають, щоб і навіки так затвердити, і того знамення Святої Афонської Гори, де колись спільножительство наше почалося, аби жінкам жодним чином, навіть найшляхетнішим, у монастир наш не входити, не відкидають, але й дуже про це благоволять, і сприяють у будівництві монастирському, в
 
 
обрядам, які ми, принісши зі Святої Афонської Гори, вста­новили за переданням святих отців у виділеному нам монастирі, як сам благочестивий господар і Преосвящен­ний митрополит, так і всі найславетніші властителі Молдовлахійської землі духовного й світського чину не тільки ні в чому не перешкоджають, але й вельми радіють цьо­му та схвалюють. І бажають, щоб і навіки так затвердити, і того знамення Святої Афонської Гори, де колись спільножительство наше почалося, аби жінкам жодним чином,
 
навіть найшляхетнішим, у монастир
 
== Вшанування пам'яті ==