Паїсій Величковський: відмінності між версіями

Маючи в незабутній пам’яті безліч благодіянь від вас, наймилостивіших благодійників наших, як тих, що бу­ли зроблені раніше, коли ми перебували на Святій Афонській Горі, так і тих, що робляться нашій убогості та бід­ності нині, коли ми з Божої волі переселилися звідти в Молдовлахійську землю, ми уклінно дякуємо і ніколи словом і серцем за таке ваше милостиве добродіяння та щире милосердне піклування про наше убоге спільножительство дякувати не припинимо. Бо настільки рясне благодіяння ваше до нас і любов, що відкрито повстала заздрість, яка має звичку переслі­дувати всяке добре починання. Дивуємося ж ми вельми сильно: звідки на нашу убогу громаду такий наклеп і та­ка неправда походить, що навіть на думку не спадало нам, коли те почули від прибулого брата нашого монаха Пахомія, і хто вони, що брехливі наклепи зшивають? Хіба ті, які за деяку помічену в них непостійність не були при­йняті до спільноти нашої, або ті, які сохнуть від заздрощів, таємно навчаючись від ворога роду християнського, що завжди ненавидить добро. І як вони не страшаться Госпо­да, Який говорить: «За пусте слово дасте відповідь у день судний»? Якщо ж за пусте слово треба буде дати відповідь, то неправдомовці явно всіляко покарані будуть. Бо написано: «Погубить Господь усіх, хто говорить неправду». Але молимося до премилосердного Бога, нехай врозумить Своєю благодаттю всіх тих, які ворогують і обмов­ляють нас, і дарує їм прийти до розуміння істини та цілко­витого покаяння від їхнього злобного умислу. Щоб вони, цілком віддавши себе злобі, й самі не загинули жахливим чином. Отож, нині наймилостивішим благодійникам нашим, усьому славнозвісному православному Війську За­порозькому, докладно, як є істина, оголошуємо: «Нехай замовкнуть уста неправдивих!» Я, хоча й при слабкому, та все ж при здоров’ї знаходжу­ся та керую з Божими настановами за переданням святих отців нашим спільножительним монастирем, наскільки дозволяє