Прокрастинація: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Andreev777 (обговорення | внесок)
→‎Теорії виникнення: вікіфікація, джерела, доповнення
Рядок 20:
 
Хронічна прокрастинація заважає праці, успіху, планам на майбутнє. Вона може бути прихованим початком психологічного чи фізичного захворювання. Хронічна прокрастинація притаманна [[студент]]ам, що неправильно обрали фах і навчальний заклад, їм нецікаво вчитися, тому вони намагаються робити неприємні завдання в останній день перед [[залік]]ами, [[іспит]]ами. Рішення покинути вивчення нецікавої спеціальності може прийняти лише особа сильна, зі сформованим характером, але на такі вчинки здатні не всі.
 
== Типологія ==
За Мілграмом, виокремлюються два основних напрями прокрастинації: 'відкладання виконання завдань та відкладання прийняття рішень. N.Milgram, G.Batori, D.Mowrer<ref name="mbm">Milgram N.A., Batori G., Mowrer D. Correlates of academic procrastination // Journal of School Psychology.&nbsp;— 1993. №&nbsp;31. р. 487—500.</ref> визначають п'ять характерних типів прокрастинації:
 
# Побутова&nbsp;— відкладання повсякденних справ (прибирання, прання, хатня робота тощо).
# Прийняття рішень&nbsp;— постійне затягування вибору з будь-яких, навіть незначних питань, навіть тоді, коли всі умови для прийняття рішення в наявності.
# Невротична&nbsp;— затягування життєво важливих рішень, які мають довготривалі наслідки.
# Академічна&nbsp;— відкладання виконання навчальних завдань, підготовки курсових робіт, підготовки до іспитів тощо.
# Компульсивна&nbsp;— поєднання відкладання справ з відкладанням прийняття рішень, що створює стійкі поведінкові моделі.
 
[[Шайгородський Юрій Жанович|Ю. Шайгородський]] виокремлює й обґрунтовує поняття політичної (політико-управлінської) прокрастинації як відкладання (ухилення від) розробки й реалізації важливих (потенційно конфліктних) політичних рішень. Це явище найчастіше обумовлюється відсутністю стратегії суспільного розвитку, чіткого й збалансованого плану дій, а відповідно&nbsp;— неготовністю, або ж&nbsp;— небажанням суб'єкта прийняття рішення брати на себе відповідальність за його наслідки.<ref>Шайгородський Ю. Синдром політичної прокрастинації: причини і наслідки // Політичний менеджмент.&nbsp;— 2013.&nbsp;— №&nbsp;59.&nbsp;— С. 16—29.</ref>
 
== Методи боротьби ==