Прокрастинація: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ehlla (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
→Теорії виникнення: вікіфікація, джерела, доповнення |
||
Рядок 20:
Хронічна прокрастинація заважає праці, успіху, планам на майбутнє. Вона може бути прихованим початком психологічного чи фізичного захворювання. Хронічна прокрастинація притаманна [[студент]]ам, що неправильно обрали фах і навчальний заклад, їм нецікаво вчитися, тому вони намагаються робити неприємні завдання в останній день перед [[залік]]ами, [[іспит]]ами. Рішення покинути вивчення нецікавої спеціальності може прийняти лише особа сильна, зі сформованим характером, але на такі вчинки здатні не всі.
== Типологія ==
За Мілграмом, виокремлюються два основних напрями прокрастинації: 'відкладання виконання завдань та відкладання прийняття рішень. N.Milgram, G.Batori, D.Mowrer<ref name="mbm">Milgram N.A., Batori G., Mowrer D. Correlates of academic procrastination // Journal of School Psychology. — 1993. № 31. р. 487—500.</ref> визначають п'ять характерних типів прокрастинації:
# Побутова — відкладання повсякденних справ (прибирання, прання, хатня робота тощо).
# Прийняття рішень — постійне затягування вибору з будь-яких, навіть незначних питань, навіть тоді, коли всі умови для прийняття рішення в наявності.
# Невротична — затягування життєво важливих рішень, які мають довготривалі наслідки.
# Академічна — відкладання виконання навчальних завдань, підготовки курсових робіт, підготовки до іспитів тощо.
# Компульсивна — поєднання відкладання справ з відкладанням прийняття рішень, що створює стійкі поведінкові моделі.
[[Шайгородський Юрій Жанович|Ю. Шайгородський]] виокремлює й обґрунтовує поняття політичної (політико-управлінської) прокрастинації як відкладання (ухилення від) розробки й реалізації важливих (потенційно конфліктних) політичних рішень. Це явище найчастіше обумовлюється відсутністю стратегії суспільного розвитку, чіткого й збалансованого плану дій, а відповідно — неготовністю, або ж — небажанням суб'єкта прийняття рішення брати на себе відповідальність за його наслідки.<ref>Шайгородський Ю. Синдром політичної прокрастинації: причини і наслідки // Політичний менеджмент. — 2013. — № 59. — С. 16—29.</ref>
== Методи боротьби ==
|