Черемно: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MaryankoBot (обговорення | внесок)
м →‎Посилання: +портал
доповнення
Рядок 49:
== Історія ==
[[Файл:Grody czerwienskie.png|міні|праворуч|250пкс|Територія [[Червенські городи|міст Червенських]] на сучасній мапі]]
У V—VI століттях на землях сучасної [[Холмщина|Холмщини]] з'явилися слов'янські [[Городище (укріплення)|городища]] та відкриті поселення. Вважається, що тут в VIII—XI&nbsp;ст. також спостерігалося поєднання культурних елементів, які походили з прилеглих країв. Більшість груп поселень концентрується по берегам річок. В цьому розумінні [[Західний Буг|Буг]] виступав віссю, навколо якої кристалізувалася майбутня [[Волинь|Волинська]] земля. Перед державним періодом тут склалася мозаїка поселень що відрізнялися своєю хронологією, а також етнічними та культурними рисами. Щодо ідентифікації ранньоплемінних об'єднань Західної Волині існує безліч проблем. Територія Холмщини, згідно українськійукраїнської історіографії, яка повістю довіряє [[Повість временних літ|Повісті временних літ]], на практиці пов'язана з «<nowiki/>[[Дуліби|дулібами]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Волиняни|волинянами]]<nowiki/>» або «<nowiki/>[[Бужани|бужанами]]<nowiki/>». УсіВсі ці імовірно напів-легендарні назви пов'язані з єдиною археологічною культурою [[Лука-райковецька культура|Луки-райковецької]], яка поширена від [[Дніпро|Дніпра]] до Бугу. Польські дослідники, вважають що на території Холщини тут жили не менш дискусійні «лендзяни», відомі з двох нелокалізованих згадок: Баварського географа та Костянтина Багрянородного, та і то не зрозуміло чи йдеться про те саме плем'я чи ні. Наразі на основі археології замість легендарних племен виділяють менш гетерогенні слов'янські спільноти племінного періоду на основі археології. Зокрема на прикордонні поляки виділяють групи під умовною назвою сандомирян та люблинян<ref name=":0" />.
 
З початку XIX століття Черемно ототожнюється з м. Червен, столицею [[Червенські городи|міст Червенських]], щона лежать нині унинішньому польсько-українському прикордонні. ІмовірноЙмовірно, Червень на початковому періоду був регіональним центром, місце якого згодом займе [[Холм]]. Польські дослідники, спираючись на Празьку грамоту 1086&nbsp;р., припускають що на ранньому етапі свого розвитку Червень міг належати до [[Велика Моравія|Великої Моравії]], а потім [[Чехія|Чехії]]. Проте додаткових доказів цього немає. Згадується вперше у [[981]]&nbsp;р., коли князь [[Київська Русь|руський]] [[Володимир Великий|Володимир]] відібрав його у [[ляхи|ляхів]]. Але [[1018]] польський князь [[Болеслав Хоробрий|Болеслав І Хоробрий]] їх знову відвоював (до [[1031]] року).
 
Від [[1031]] [[Ярослав Мудрий|Ярослав]] і [[Мстислав Володимирович (Хоробрий)|Мстислав]] Володимировичі остаточно приєднали Ч. Г. до [[Київська Русь|Київської Руси]]. У 11—12 ст. Ч. Г. входили до [[Волинське князівство|Волинського князівства]], а в 13—14 ст. до [[Галицько-Волинська держава|Галицько-Волинської держави]] (на початку [[13 століття|13 ст.]] становили короткий час княжий уділ). У середині [[13 століття|13 ст.]] Ч. Г. [[Монголо-татарська навала|зруйнували татари]], і вони занепали. У другій половині [[14 століття|14 ст.]] територія Ч. Г. була захоплена [[Королівство Польське (1385—1569)|Польщею]] і [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]].
 
В селі Чермно церква св. Миколая згадується в 1535-1578&nbsp;рр.<ref name="Гук"/>
Поселенський комплекс в Чермні, Давнє місто розташоване на окремих височинах в долині р. Гучви та її лівої притоки р. [[Синюха (притока Південного Бугу)|Синюхи]]. Центральне місце в структурі літописного Червеня замає дитинець&nbsp;— городище Замчисько. Воно розташоване на південний захід від р. Гучви на її лівому березі. Городище має овальну форму розміром 145 х (за іншими даними 155х119 м) і оточене по периферії валом, який в певних місцях досягає висоти. В північній частині в розриві між валами знаходиться в'їзд на дитинець. В урочищі Замочок або Вали розміщений окольний град. За допомогою валу та частоколу цей район був об'єднаний з дитинцем в єдину оборонну структуру площею . На майданчику дитинця відзначено сліди колодязя. Вали дитинця та окольного міста будувалися із застосуванням зрубної конструкції. Початкові оборонні споруди дитинця час зведення яких не встановлений були зруйновані та відбудовувалися у ХІ-ХІІІ ст. Посад міста, який займав, займав кілька острові у заплаві річки та з півдня був захищений валом завдовжки . З зовнішнього боку перед валом був прокопаний рів шириною та глибиною1,2&nbsp;м від основи валу. Час їх зведення поки що не з'ясований. Навколо городища по обох боках долини річок Гучви та Синюхи на окремих підвищеннях розташовувалися поселення: Доливо, Гребіско, Месцисько, Островек, Гоздзяк, які входили до поселенської структури давнього Червеня та займали сумарну площу біля . Міські кладовища відкриті на окольному граді, зокрема в урочищі Підзамче та розташованому за Гучвою урочищі Гребіско. Ще наприкінці ХІХ –поч. ХХ ст. на північний захід від городища знаходився курганний могильник.
 
Перепис 1921&nbsp;р. засвідчив наявність у селі 104 будинків (з них 12 без жильців), 214 українців і 27 євреїв<ref name="Гук"/>.
Окремі частини міста з'єднувалися між собою дерев'яними помостами, які розміщувалися на вбитих у болота у два ряди дубових паль. Найдовший поміст перетинав долину р. Синюхи та з'єднував поселення по обох її берегах. Такий самий поміст був прокладений між дитинцем&nbsp;— Замчиськом та поселеннями на протилежному березі р. Гучви. Матеріали отримані з цього помосту датуються від Х до ХІІІ ст. Потужність культурного шару на дитинці та окольному місті сягає 2-. Найдавніші матеріали датуються ІХ-Х ст. Проте найбільш насичені культурні шари відносяться до ХІІ-ХІІІ ст.&nbsp;— періоду розквіту давнього Червеня. В останні роки методом детекторного зонування проведено детальне обстеження на площі 10 га городища та передгороддя.
Виявлено близько 2,5 тис. предметів, у тому числі близько 400 так званих дорогичинських свинцевих пломб, 20 свинцевих печаток, які пов'язують з волинськими та київськими князями [[Давид Ігорович|Давидом Ігоревичем]], [[Ярослав Святополкович|Ярославом Святополкович]], [[Рюрик Ростиславич (князь київський)|Рюриком Ростилавичем]] та ін. Також знайдено численні енколпіони, іконки, ремісничі знаряддя, предмети побуту, зброю та ін. Серед знайденого також два скарби прикрас: срібні з позолотою наручні браслети, колти, сережки, персні та ін., які належали жінкам з князівсько-боярського середовища. На городищі Червеня тисячами знайдені пряслиця з овруцького шиферу. Зауважимо, що напівфабрикати пряслиць зроблених з відходів шиферу не знайомі в Польщі<ref name=":0">{{Cite web|url=http://h.ua/story/432920/|title=Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 1: Найдавніші сторінки історії Волині|last=Парнікоза|first=Іван|date=14.10.16.|website=http://h.ua/|publisher=|language=українська|accessdate=14.10.16.}}</ref>.
 
В 1930-х роках в селі був організований український клуб з драматичним гуртком і хором<ref name="Гук"/>.
 
Під час німецької окупації 1939-1944&nbsp;рр. вперше українці змогли навчатися рідною мовою у школі. У 1943 році в селі проживало 423 українці та 278 поляків. Поляки розгорнули терор з убивствами українців, українці організували самооборону. Після приходу Червоної армії чоловіки були мобілізовані, більшість загинули найближчим часом. Стероризовані поляками, українці наприкінці жовтня 1944&nbsp;р. погодились на евакуацію в СРСР<ref name="Гук"/>.
 
Жителя села після примусової праці в Німеччині чи демобілізації з Червоної армії не знали про виселення українців і повертались у рідне село, тут їх убивали поляки<ref name="Гук"/>.
== Розкопки ==
Поселенський комплекс ву Чермні,&nbsp;— Давнє місто розташоване на окремих височинах в долині р. Гучви та її лівої притоки р. [[Синюха (притока Південного Бугу)|Синюхи]]. Центральне місце в структурі літописного Червеня замає дитинець&nbsp;— городище ЗамчиськоЗамчище. Воно розташоване на південний захід від р. Гучви на її лівому березі. Городище має овальну форму розміром 145 х (за іншими даними 155х119 м) і оточене по периферії валом, який в певних місцях досягає висоти. В північній частині в розриві між валами знаходиться в'їзд на дитинець. В урочищі Замочок або Вали розміщений окольний град. За допомогою валу та частоколу цей район був об'єднаний з дитинцем в єдину оборонну структуру площею . На майданчику дитинця відзначено сліди колодязя. Вали дитинця та окольного містаграду будувалися із застосуванням зрубної конструкції. Початкові оборонні споруди дитинця (час зведення яких не встановлений) були зруйновані та відбудовувалисявідбудовувались у ХІ-ХІІІ ст. Посад міста, який займав,го́роду займав кілька островіостровів у заплаві річки та з півдня був захищений валом завдовжки . ЗІз зовнішнього боку перед валом був прокопаний рів шириною та глибиною1глибиною 1,2&nbsp;м від основи валу. Час їх зведення поки що не з'ясований. Навколо городищаго́роду по обох боках долини річок Гучви та Синюхи на окремих підвищеннях розташовувалися поселення: Доливо, ГребіскоГребіще, МесциськоМістище, ОстровекОстровок, ГоздзякГоздяк, які входили до поселенської структури давнього Червеня та займали сумарну площу біля . Міські кладовища відкриті на окольному граді, зокрема в урочищі Підзамче та розташованому за Гучвою урочищі ГребіскоГребіще. Ще наприкінці ХІХ –поч. ХХ ст. на північний захід від городища знаходився курганний могильник.
З української точки зору цікавим є епізод перших розкопок Чермна. Їхнім ініціатором був український історик проф. [[Кордуба Мирон Михайлович|Мирон Кордуба]] з Варшавського університету, який після його закриття працював вчителем в ліцеї в Холмі. Саме він інспірував українського археолога Льва Чекаленка до дослідження Червеня. Розкопки були фінансовані Українським Центральним комітетом В. Кубійовича. Втім, Л. Чикаленко не мав необхідного досвіду, тому звернувся до польських археологів, які в передвоєнний час займалися розкопками Сутейська. Польські археологи, зокрема Є. Антоневич, вороже поставилися до ідеї українців та не сприяли розкопкам. Вони навіть намагалися також добитися від німців їх заборони. Причина була в тому, що польські археологи не розкопували Черемно не певні того які пам'ятки вони там знайдуть польські чи руські та не хотіли додавати ідеологічної бази для українських незалежницьких переконань. Л. Чикаленко обережно поставився до городища, розкопуючи лише його периферію. В серпні 1940&nbsp;р. представив звіт. Незважаючи на побоювання поляків, дослідження не були використані в ідеологічних цілях, в друкованих органах УЦК про них не повідомлялося<ref name=":0" />.
 
Окремі частини міста з'єднувалися між собою дерев'яними помостами, які розміщувалися на вбитих у болота у два ряди дубових паль. Найдовший поміст перетинав долину р. Синюхи та з'єднував поселення по обох її берегах. Такий самий поміст був прокладений між дитинцем&nbsp;— ЗамчиськомЗамчищем та поселеннями на протилежному березі р. Гучви. Матеріали отримані з цього помосту датуються від Х до ХІІІ ст. Потужність культурного шару на дитинці та окольному містіграді сягає 2- м. Найдавніші матеріали датуються ІХ-Х ст. Проте найбільш насичені культурні шари відносятьсяналежать до ХІІ-ХІІІ ст.&nbsp;— періоду розквіту давнього Червеня. В останні роки методом детекторного зонування проведено детальне обстеження на площі 10 га городища та передгороддя.
 
Виявлено близько 2,5 тис. предметів, у тому числі близько 400 так званих дорогичинських свинцевих пломб, 20 свинцевих печаток, які пов'язують з волинськими та київськими князями [[Давид Ігорович|Давидом Ігоревичем]], [[Ярослав Святополкович|Ярославом Святополкович]], [[Рюрик Ростиславич (князь київський)|Рюриком Ростилавичем]] та ін. Також знайдено численні енколпіони, іконки, ремісничі знаряддя, предмети побуту, зброю та ін. Серед знайденого також два скарби прикрас: срібні з позолотою наручні браслети, колти, сережки, персні та ін., які належали жінкам з князівсько-боярського середовища. На городищі Червеня тисячами знайдені пряслиця з овруцького шиферу. Зауважимо, що напівфабрикати пряслиць, зроблених з відходів шиферу, не знайомі в Польщі<ref name=":0">{{Cite web|url=http://h.ua/story/432920/|title=Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 1: Найдавніші сторінки історії Волині|last=Парнікоза|first=Іван|date=14.10.16.|website=http://h.ua/|publisher=|language=українська|accessdate=14.10.16.}}</ref>.
 
З української точки зору цікавим є епізод перших розкопок Чермна. Їхнім ініціатором був український історик проф. [[Кордуба Мирон Михайлович|Мирон Кордуба]] з Варшавського університету, який після його закриття німцями працював вчителем в ліцеїліцею в Холмі. Саме він інспірував українського археолога ЛьваЛева Чекаленка до дослідження Червеня. Розкопки були фінансовані Українським Центральним комітетом В. Кубійовича. Втім, Л. Чикаленко не мав необхідного досвіду, тому звернувся до польських археологів, які в передвоєнний час займалися розкопками Сутейська. Польські археологи, зокрема Є. Антоневич, вороже поставилися до ідеї українців та не сприяли розкопкам. Вони навіть намагалися також добитися від німців їх заборони. Причина була в тому, що польські археологи не розкопували Черемно нечерез певніпевність того, які пам'яткищо вони там знайдуть пам'ятки не польські, чиа руські, та не хотіли додавати ідеологічної бази для українських незалежницьких переконань. Л. Чикаленко обережно поставився до городища, розкопуючи лише його периферію. В серпні 1940&nbsp;р. представивподав звіт. Незважаючи на побоювання поляків, дослідження не були використані в ідеологічних цілях, ву друкованих органах УЦК про них не повідомлялося<ref name=":0" />.
 
== Теперішній час ==
У науковій літературі проблема локалізації м.&nbsp;Червеня (а тим самим й інших Ч. Г.) була предметом багатьох гіпотез: над [[Дністер|Дністром]]&nbsp;— [[Червоногород]], біля [[Холм]]а&nbsp;— (Чернеїв),&nbsp;— і остаточно за результатами археологічних досліджень, які проводили у 1950-1960-х рр., м. Червен локалізується на території сучасного села '''Черемно'''.
 
На площі близько 100 га відкрито: городище, зміцнені водонепроникні гідроперегородки, відкриті поселення, а також 3 кладовища. Поселення займало обидва береги Гужви, сполучення між, якими уможливлював дерев'яний міст. Археологічні дослідження довели крім того, що місто пережило татарське нашестя 1240&nbsp;р.<ref>[http://www.muzeum.sanok.pl/pdf/acta1_7.pdf Атака татар на місто у [[1240]] році {{Ref-pl}}]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref> За розміром городище можна співвіднести з такими значними ранньосередньовічними польськими містами як [[Познань#Історія|Познань]] чи [[Гнєзно#Історія|Гнєзно]].
 
Урочище Монастир пов'язують з монастирем XI-XII ст. В урочищі Містище була церква XI-XII ст.&nbsp;— навпроти урочища Замчище на р. Синюха<ref name="Гук"/>.
 
[[Адміністративний поділ Польщі в 1975-1998|У 1975—1998 роках]] село належало до [[Замойське воєводство|Замойського воєводства]].
Рядок 92 ⟶ 104:
 
<ref name="Дольницький">{{книга|автор=[[Дольницький Мирон Андрійович|Дольницький М.]]|заголовок=Географія України|місце=Мюнхен|видавництво=Видавниче Товариство “Вернигора”|рік=1947|сторінки=66}}</ref>
 
<ref name="Гук">{{cite web |автор=[[Богдан Гук (дослідник)|Богдан Гук]] |title=Czermno |url=https://www.apokryfruski.org/kultura/chelmszczyzna/czermno/ |website=apokryfruski.org |publisher=APOKRYF RUSKI |accessdate= |archiveurl= |archivedate= |deadurl=no }} {{ref-pl}}</ref>
 
}}