Пафос: відмінності між версіями

Категорія вперше була повністю розроблена [[Аристотель|Аристотелем]], який поряд із пафосом виділяв такі елементи риторики, як етос і логос. В трактуванні Аристотеля, пафос представляє собою прийом, при якому естетика оповідання передається через трагедію героя, його страждання й емоції глядачів у відповідь.

 

 

Пафос - почуття особливого піднесення, великого захоплення. В. Бєлінський так характеризував це почуття: "Пафос завжди є пристрасть, запалена в душі людини ідеєю і завжди спрямована до ідеї".