Пафос: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Yakudza (обговорення | внесок) м оформлення |
||
Рядок 5:
Категорія вперше була повністю розроблена [[Аристотель|Аристотелем]], який поряд із пафосом виділяв такі елементи риторики, як етос і логос. В трактуванні Аристотеля, пафос представляє собою прийом, при якому естетика оповідання передається через трагедію героя, його страждання й емоції глядачів у відповідь.
В пізнішому представленні, у працях [[Гегелm|Гегеля]], поняття пафоса розширилось, включаючи не тільки трагічну, але й урочисту піднесенну естетику, загальний настрій твору. До пафосу традиційно вдаються автори [[ода|од]],
Пафос - почуття особливого піднесення, великого захоплення. В. Бєлінський так характеризував це почуття: "Пафос завжди є пристрасть, запалена в душі людини ідеєю і завжди спрямована до ідеї".
Критика часто вдається до слова ''пафос'', вкладаючи в нього значення сутності, основної спрямованості ідей творчості письменника або окремого твору.
==Джерела==
* В. М. Лесин, О. С. Пулинець "Словник літературознавчих термінів"▼
{{Stub}}
▲В. М. Лесин, О. С. Пулинець "Словник літературознавчих термінів"
[[Категорія:Відчуття]]
|