Справжні тихоходи: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Виправлення посилання на багатозначність за допомогою бота: Морфологія змінено на Морфологія (біологія)
м інтервікі, оформлення, стильові правлення
Рядок 18:
}}
 
'''Спра́вжні тихохо́ди''' або '''Евтардіґра́ди''' ({{lang-la|'''Eutardigrada'''}} [[Marcus]], [[1927]]) — нечисельнийнечисленний [[Клас (біологія)|клас]] [[Безхребетні|безхребетних]] [[Тварини|тварин]], що належать до [[Тип (біологія)|типу]] [[Тихоходи]].
 
== [[Морфологія (біологія)|Морфологія]] ==
Евтардіґради мають більш-менш циліндричне коротке, товсте тіло, з дещо сплющеною черевною стороною, без помітної сегментації. Вважають, що воно складається з п'яти сегментів. Перший, що зливається з головною лопаттю, не має кінцівок, наступні чотири несуть по парі ніг, три з них розташовані по боках, четверта — на задньому кінці тіла. Ноги коротенькі, нечленисті, у вигляді горбикоподібних виростів тіла з рухомими кігтиками на кінцях. Більшість тихоходів майже безбарвні й навіть прозорі, іноді жовто-зелені або сливово-зелені, фіолетові чи червонуваті. <br/>
 
Особливістю будови тіла тихоходів є постійний клітинний склад окремих тканин та органів. Зокрема покриви тіла, [[м'язи]] та середня кишка, у більшості видів, складаються з незмінної кількості клітин, що зберігається впродовж всього життя тварин.
 
Рядок 35 ⟶ 36:
 
=== [[Травна система]] ===
Рот розташований на черевній стороні переднього кінця тіла. У ротовій порожнині є пара гострих, спрямованих уперед стилетів, якими тихоходи проколюють здебільшого хлорофілоносні клітини [[Мохи|мохів]] та [[Водорості|водоростей]], рідше — дрібних [[Нематоди|нематод]], [[Коловертки|коловерток]], інших тихоходів і т.п., та висмоктують їхній вміст. У глотку, яка має смоктальне розширення, впадають протоки слинних залоз. Глотка веде в довгу мішкоподібну середню кишку, яка переходить у задню. Задня кишка перед анальним отвором розширюється, утворюючи клоаку.<br/>
 
На межі між середньою та задньою кишками є три сліпо замкнені вирости: коротенький, що лежить дорзально на кишечнику, та два довших по його боках; вони розглядаються як органи виділення, подібні до мальпігієвих судин членистоногих. Крім того, вони, ймовірно, беруть участь в осморегуляції. Непрямим підтвердженням цього є відсутність мальпігієвих судин у морських видів; у цьому разі функцію виділення виконує кишечник.
 
Рядок 55 ⟶ 57:
== [[Розмноження]] ==
Eutardigrada можуть розмножуватися шляхом [[партеногенез]]у. У популяціях деяких видів самці трапляються значно рідше, ніж самки, а в решти видів вони зовсім невідомі. В експерименті було одержано кілька партеногенетичних поколінь [[Hypsibius dujardini]] та [[Milnesium taidigradum]], що нормально розвивалися й жили.<br/>
Запліднення, як внутрішнє, так і зовнішнє, відбувається різними способами. Багато видів тихоходів відкладають запліднені [[Яйце|яйця]] в линяльну шкірку і довго не залишають її, а разом з яйцями тягають її за собою. Рідше яйця відкладаються вільно на субстрат поодинці або невеличкими купками.<br/>
 
Яйця тихоходів округлі, мають міцну оболонку, на якій часто є різні вирости, специфічні для кожного виду. Кількість яєць, що відкладаються, залежить не тільки від виду, а й від фізіологічного стану самки, зокрема ступеня її ситості.
 
Рядок 63 ⟶ 66:
== Екологія ==
Тардиґради населюють надзвичайно різноманітні водні та наземні біотопи. Морські види живуть здебільшого в прибережній смузі на [[ґрунт]]і й водоростях. Серед них відомі коменсали, що селяться в мантійній порожнині [[Молюски|молюсків]], на вусоногих і рівноногих [[Ракоподібні|раках]] і т. п., а також один паразитичний вид [[Tetrakentron synaptae]], який живе на щупальцях [[голотурії]] [[Leptosynapta galliennei]] й живиться вмістом живих клітин хазяїна. Прісноводні тихоходи трапляються у ставках, озерах, водосховищах, болотах річках тощо. Проте більшість представників класу трапляються на суходолі.<br/>
Цікавими є тихоходи, що живуть в екстремальних умовах. Так, тільки у воді глетчерів ([[глетчер]] — скупчення на суходолі льодових мас, що поступово рухаються під впливом власної ваги), яка збирається в невеликих заглибинах або тріщинах льоду, живе вид [[Hypsibius klebelsbergi]] при температурі 0-1,5°С. Антиподом йому є два види: [[Thermozodium esakii]], що мешкає серед водоростей у гарячих джерелах при температурі +40°С, та [[Hypsibius oberbaeuseri]], який водиться в мосі по краях таких джерел.<br/>
 
Більшість відомих видів тихоходів населюють найрізноманітніші шпаруваті субстрати різних [[біотоп]]ів суходолу: листяну та хвойну підстилку в лісах, ґрунт, [[лишайники]] та [[мохи]], у тому числі й такі, що ростуть на скелях, деревах, стічних жолобах дахів тощо. Частка [[субсирати|субсиратів]] перебуває постійно у воді, але для більшості з них характерні зміни висихання та зволоження, при цьому оптимальним для активного життя тихоходів є наявність водяної плівки або крапельної води, в якій тіло тварини з усіх боків обтягнене водою. У разі висихання субстрату тихоходи не гинуть, а переходять у стан прихованого життя ([[криптобіоз]]у). При цьому тварина зменшується в об'ємі, її кінцівки втягуються, еластичні ділянки кутикули стягуються, утворюючи характерні складки, і тихохід набуває вигляду мікроскопічного барильця. Важливою умовою подальшого зберігання життєздатності тихоходів є повільне висихання субстрату й повільний перехід у стан криптобіозу. Після того як тварини знову потрапляють у воду, вони досить швидко оживають. Час, необхідний для відновлення життєдіяльності, залежить від тривалості висихання. Так, [[Macrobiotus coronifer]] після дев'ятимісячного висихання оживають через 25 хв, після 15-місячного — через 35 хв, а після 22-місячного — через добу.<br/>
 
Експерементально показано, що тихоходи на стадії барильця можуть витримувати екстремальні умови, з якими в природі вони ніколи не стикаються. Наприклад, барильця [[Macrobiotus]] не втрачали життєздатності протягом 20 місяців при температурі від —190°С до —200°С та 8 год при температурі —272°С, а також при нетривалому нагріванні до +100°С. Тихоходи виживали, навіть перебуваючи протягом кількох місяців в атмосфері, насиченій воднем, яка, як відомо, непридатна для життя.
 
Рядок 70 ⟶ 75:
# Г.Й. Щербак, Д.Б. Царичкова, Ю.Г. Вервес Зоологія безхребетних у трьох книгах. — К. "Либідь", 1995-1997 рр.
 
[[Категорія:тихоходиТихоходи]]
 
[[ca:Eutardígrad]]
[[de:Eutardigrada]]
[[en:Eutardigrade]]