Аутодафе з'явилося водночас із заснуванням [[інквізиція|інквізиції]] у 13[[XIII століттіст.]] і набуло поширення наприкінці 15[[XV століттяст.]], увібравши риси ритуального дійства. Під ним розуміли будь-яку урочистистьврочистість, якаяку влаштовуваласьвлаштовувала інквізицієюінквізиція з приводу оголошення вироку. Зокрема, у [[Франція|Франції]] аутодафе було відоме як «''sermo generalis''» — загальна проповідь. Саме там воно і було виконано вперше у Парижі у [[1241]] році.
Практика аутодафе закріпилася в Іспанії разом із одержавленням місцевої інквізиції наприкінці 15[[XV століттяст.]], яка виконувала функції іспанської служби безпеки. Перше місцеве аутодафе було здійснено у [[Севілья|Севілії]] у [[1481]] році. Аутодафе часто використовувалось для звинувачення і страти багатіїв, аби поповнити монаршу скарбницю.
«Акти віри» виголошувалисявиголошували не лише в Іспанії, але ій американських[[америка]]нських колоніях[[колонія]]х. З [[1536]] року інквізиція діяла також в Португалії іта її колоніях у [[Бразилія|Бразилії]] та [[Індія|Індії]] ([[1562]]—[[1563]]).
Останнє аутодафе було виконане у [[Валенсія (місто)|Валенсії]] у [[1826]] році. Після «акту віри» звинуваченого було повішено.
