Велика ідея: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Erud (обговорення | внесок) доповнення |
Erud (обговорення | внесок) →Історія: доповнення |
||
Рядок 13:
Завданням розповсюдження [[панеллінізм]]у тепер зайнявся уряд незалежного Грецького Королівства. У [[1864]] році міністр народної освіти Греції Нікопулос заснував комісію для виділення коштів до поширення панеллінізму поза королівством, що було сприйнято співчутливо грецькою пресою у Константинополі та інших містах Османської імперії.<ref>Проф. Ѳ. Кургановъ. «Историческiй очеркъ греко-болгарской распри» // «Православный Cобесѣдникъ. 1873: май, стр. 6.</ref> Позначилась серйозна політфілософска розбіжність у поглядах між греками у вільній Греції та греками в Османській імперії. Російський дипломат князь Григорій Трубецькой описував його так: ''«Якщо греки королівства називають себе наступниками давніх еллінів, то греки, що живуть у [[Туреччина|Туреччині]], чи не за більш вагомих підстав вважають себе нащадками візантійців.»''<ref>Кн. Г. Трубецкой. Россiя и вселенская патриархiя послѣ Крымской войны. 1856—1860 гг.. // «Вѣстникъ Европы». 1902, № 6, стр. 496.</ref>
Видатним прихильником Великої ідеї був премєр-міністр Греції [[Елефтеріос Венізелос]], який зумів розширити вдвічі територію Грецької республіки Балканських війнах 1912-1913 років з 64 657 до 121 268 кілометрів<sup>2</sup> завдяки приєднанню південної частини [[Епір]]у, острова [[Крит]] і південної частини [[Грецька Македонія|Македонії]]. Решта території області Фессалія була включена до складу грецької держави тільки [[1881]] року.
Після перемоги союзників у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]] та підписання [[Севрський договір|Севрського договору]] реалізація Великої ідеї стала як ніколи можливою: Греції були передані північна частина Епіру, острови [[Імброс]] та [[Тенедос]], а також Фракія (за виключеням Константинополя).
Поразка Греції у [[Греко-турецька війна 1919—1922|Греко-турецькій війні 1919-1922]] років не тільки стала основною перешкодою для здійснення Великої ідеї, але фактично унеможливила подальше втілення ідей панеелінізму та енозісу. За [[Лозаннський мирний договір 1923|Лозаннським мирним договором 1923]] року острови Імброс та Тенедос передавались Туреччині. Також за умовами договору Греція втратила Північний Епір на користь [[Албанія|Албанії]], а також грецький регіон навколо міста Смірна (нині [[Ізмір]]) у Малій Азії та Східну Фракію на користь Туреччини.
== Примітки ==
| |||