Авіатор (гідрокрейсер): відмінності між версіями

1915 року – пароплав було мобілізовано та модернізовано. З початком Першої Світової війни з’ясувалось, що Чорноморському флоту не вистачає кораблів, які могли б супроводжувати [[Ескадра|ескадру]], підвозити літаки до місць військових операцій, та які б служили базою для літунів та [[Десант морський|десанту]]. Не маючи часу та ресурсів для побудови таких кораблів, було вирішено зробити з двох нових пасажирських пароплавів «Імператор Микола І» та [[Республіканець (гідрокрейсер)|«Імператор Олександр ІІІ»]] гідрокрейсери.

На корабель було встановлено шість 120/45 -мм гармат, дві 57-мм гармати та 2 7,62-мм скоростріли. [[Крейсер]] міг приймати на борт 7-8 гідролітаків. Ці гідроплани базувались у Севастополі та знаходились на кораблях тільки під час бойових операцій.

Брав участь у бойових діях поблизу румунського, болгарського та турецького узбережжя. Проводив операції по блокуванню Босфору[[Босфор]]у, атаки на Зунгулдаг, брав участь у Трапезундській та інших [[військова операція|військових операціях]] Чорноморського флоту.

23 грудня 1916 – переведений у дивізіон гідрокрей¬серівгідрокрейсерів.

[[Лютнева революція]] значно актуалізувала націoнальнo-визвoльний рух українців на Чорноморському флoті. Прoвідникoм українськoгo руxу стала рада Українськoї чoрнoмoрськoї грoмади. У квітні 1917 року майже на всіx кoрабляx Чoрнoмoрськoї флoти вже існували українські кoрабельні ради, так самo як у суxoпутниx частинаx Севастoпoльськoї мoрськoї [[Фортеця|фортеці]] та на пoвітрoфлoті.

12 жовтня 1917 року на відзначення українізації трьох кораблів Балтійського флоту: [[Світлана (крейсер)|крейсера “Светлана”]] та [[Ескадрений міноносець|ескадрених міноносців]] “Україна” та “Гайдамак” на всіх кораблях та установах Чорноморського Флоту, на один день, було піднято національні українські прапори та стеньгові сигнали «Хай живе вільна Україна».

На початку 1918 року більшовики окупували ненадовго південь України та Севастополь. Проте, коли наприкінці квітня до півострова наблизилися частини Запорізької дивізії армії УНР під командою підполковника [[Петро Болбочан|Петра Болбочана]] та німецькі війська, у Криму майже не залишилося більшовицьких загонів.

[[22 квітня]] [[1918]] року командувач Черноморського Флоту контр-адмірал [[Михайло Саблін]] наказом по флоту оголосив, що «всі судна, портове майно, які знаходяться у портах Криму, є власністю Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, підняти українські прапори».

Проте, німецьке командування розцінило вихід частини кораблів до Новоросійська[[Новоросійськ]]а як порушення Берестейського мирної угоди, й тимчасового інтернували всі військові кораблі.