Анна Федорівна: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 13:
Одруживши старшого онука [[Олександр I|Олександра]], [[Катерина II]] незабаром взялася влаштовувати долю молодшого [[Костянтин Павлович|Костянтина]], хоча той ще був підлітком, йому тільки-но виповнилося чотирнадцять років. Імператриця не без гордощів говорила про юного великого князя, що він є завидною партією для багатьох наречених Європи, адже Костянтин був наступним за Олександром спадкоємцем могутньої імперії. Ще до початку пошуків несподівано надійшла пропозиція від королівського двору [[Неаполь|Неаполя]]. Король Обох Сицилій [[Фердинанд I (король Обох Сицилій)|Фердинанд I]] та його дружина [[Марія Кароліна Австрійська (1752–1814)|Марія Кароліна Австрійська]] (сестра королеви Франції [[Марія Антуанетта|Марії Антуанетти]]) висловили бажання віддати за великого князя Костянтина одну з багатьох своїх доньок. Катерина відреагувала на таку пропозицію навідріз негативно. У [[1793]] році імператриця писала про неаполітанський двір, якому «досить недоречно забажалося нагородити нас одним зі своїх виродків».
У [[1795]] році з таємною місією правлячими дворами Європи вирушає генерал [[Будберг, Андрій Яковлевич|Андрій Яковлевич Будберг]]. З величезного списку наречених він повинен був особисто відібрати кандидаток в наречені великого князя Костянтина. Дорогою генерал захворів і змушений був зупинитися в [[Кобург (місто)|Кобурзі]]
Після невеликої перевірки Катерина II дала згоду. Імператриця надала дозвіл Будбергу «розкрити карти» перед герцогинею [[Августа-Кароліна Рейсс фон Еберсдорф|Августою-Кароліною Рейсс фон Еберсдорф]]. Як тільки та дізналася, що одна з її доньок може стати дружиною російського великого князя, то була у захваті: вона розуміла всю користь від цього шлюбу для маленького герцогства. Однак у Європі були й інші думки. Наприклад, [[Шарль Франсуа Філібер Масон|Массон де Бламон, Шарль-Франсуа Філібер]] (який сам приїхав до Росії на заробітки, прослужив 10 років і поїхав, лише опинившись в немилості в імператора Павла) у своїх спогадах «Секретні записки про Росію» писав про незавидну роль німецьких наречених:{{ початок цитати }} ''Юні і зворушливі жертви, яких Німеччина посилає в данину Росії, як колись Греція посилала своїх дівчат на поталу Мінотавру… Ця помпа, що вас оточує, ці багатства, якими вас покривають, не ваші… Звичайно, ваш жереб гідний сліз тих, хто вам заздрить …'' {{ кінець цитати | джерело = }}
| |||